Ухвала суду № 36656081, 26.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2013 р.

справа № 0870/3123/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Нагорної Л.М. Коршуна А.О.

при секретарі судового засідання: Антіпової В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби України на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року

у адміністративній справі № 0870/3123/12 за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення рішення, -

В с т а н о в и л а :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби № 0000860808/0 від 26 березня 2012 року, яким Публічному акціонерному товариству "Запорізький завод феросплавів" зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2011 року у розмірі 7665663,00 грн., з державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" стягнуто судовий збір в сумі 2178,19 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби надала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.06.2012 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що при винесені оскаржуваного рішення суд першої інстанції допустив невірне застосування норм матеріального права, зокрема, не було прийнято до уваги, що право на податковий кредит у платника податків виникає лише при умові, якщо нараховані (сплачені) суми податків використовуються в оподатковуваних операціях, в межах господарської діяльності, а формування податкового кредиту безпосередньо повинно бути пов'язано із фінансовим результатом, тобто, із отриманням доходу.

В письмових запереченях на апеляційну скаргу ПАТ "Запорізький завод феросплавів" просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду 21.06.2012 року - без змін, оскільки вона є законною та обгрунтованою.

В судовому засіданні представник податкового органу вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити з зазначених у скарзі підстав.

Представник позивача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги податкового органу, вказуючи на безпідставність наведених в ній доводів, у зв’язку з чим просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для зменшення позивачу розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2011 року на суму 7 665 663 грн., згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000860808 від 26 березня 2012 року, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки №150/08-08/00186542 від 06.03.2012 року (а.с.13-23) про порушення ПАТ "Запорізький завод феросплавів" норм п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, шляхом завищення суми дозволеного податкового кредиту за грудень 2011 року по операціям придбання з податком на додану вартість матеріальних запасів, які не використано в оподатковуваних операціях у межах здійснення господарської діяльності.

Зазначений акт перевірки було складено за результатами проведеної у період з 13.02.2012 року по 29.02.2012 року спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби позапланової виїзної перевірки ПАТ "Запорізький завод феросплавів" з питань достовірності нарахування суми від’ємного значення податку на додану вартість за грудень 2011 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ за грудень 2011 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у листопаді 2011 року.

Під час судового розгляду даної справи судом першої інстанції встановлено, що наведені в акті перевірки висновки контролюючого органу про реалізацію ПАТ "Запорізький завод феросплавів" в грудні 2011 року частини продукції за ціною нижче її собівартості, що потягло за собою збиток для підприємства від реалізації продукції у сумі 44289710,47 грн., ґрунтуються на підставі власних розрахунків податкового органу, при яких відповідач брав до уваги дані розділу ІІ "Елементи операційних витрат" складеного ПАТ "Запорізький завод феросплавів" Звіту про фінансові результати за 4 квартал 2011 року, при загальному розмірі операційних витрат у звітному кварталі у сумі 554 418 тис. грн., матеріальні затрати складають 479 808 грн. 00 коп., що становить 86,54 % від загальної суми. Таким чином, доля матеріальної складової в обороті фактичних витрат на виробництво реалізованої продукції по збитковим операціям за грудень 2011 року становить 38 328 315 грн. 44 коп., без ПДВ (44 289 710, 47 *86,54%/100%).

Саме за вказаних у попередньому абзаці обставин, податковий орган вирішив, що податок на додану вартість по матеріальній складовій, яка використана не в господарській діяльності підприємства за рахунок реалізації продукції за цінами нижчими за собівартості, у грудні 2011 року становить 7665663,09 грн. (38 328 315,44 *20%/100), у зв’язку з чим дійшов висновку про порушення позивачем положень п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, шляхом завищення суми дозволеного податкового кредиту за грудень 2011 року по операціям придбання з податком на додану вартість матеріальних запасів, які не використано в оподатковуваних операціях у межах здійснення господарської діяльності

Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції спираючись на положення п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.2 ст.198, п.198.1 ст.198, та п.198.6 ст.198 ПК України, правильно узяв до уваги, що у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту на підставі встановленого Податковим кодексом України вичерпного переліку документів, які повинні відповідати приписами, наведеним у ст.3 та ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV (далі – Закон України №996-ХІV).

При цьому, суд першої інстанції розглядаючи справу, обґрунтовано акцентував увагу на тому, що згідно статті 1 Закону України № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства, а задля перевірки реальних змін по спірним правовідносинам майнового стану позивача, як платника податків, тобто наявності визначальної ознаки господарської операції, суд першої інстанції детально дослідив обставини правовідносин між ПАТ "Запорізький завод феросплавів" (покупець) та ПАТ "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" (продавець) по укладеним між ними: Договором № Т 1160/05 від 31.08.2011 року придбання марганецьмісткої продукції в асортименті, за якістю, цінами які є звичайними, і в кількості відповідно до Специфікацій, які є невід’ємною частиною цього договору; Договіром поставки №115 від 27.12.2010 року, укладеного між ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат (постачальник) та ВАТ "Запорізький завод феросплавів" (покупець), по якому постачальник зобов’язується поставити, а покупець оплатити та прийняти концентрати марганцеворудні в асортименті продукцію в асортименті, за якістю відповідно до специфікацій додатків які є невід’ємною частиною цього договору; та Договором №3/552 від 01.04.1999 року на використання електричної енергії, укладеного між "ГАЕК Запоріжжяобленерго" (електропостачальна організація) та ОАО "Запорізький завод феросплавів" (споживач)", за яким електропостачальна організація зобов’язується відпускати електричну енергію, а споживач своєчасно сплачувати за використану електричну енергію та виконувати інші умови передбачені цим договором.

Зокрема, судом першої інстанції було перевірено виконання умов вказаних вище договорів за долученими до матеріалів справи копіями належним чином оформленими документами: залізничними товаротранспортними накладними за грудень 2011 року; актами прийому-передачі; а також рахунками-фактури: №1310 від 02.12.2011 на загальну суму з ПДВ 348 104 грн. 45 коп., у тому числі ПДВ 58 017 грн. 41 коп.; №1311 від 02.12.2011 на загальну суму з ПДВ 348 104 грн. 45 коп., у тому числі ПДВ 58 017 грн. 41 коп.; №1319 від 04.12.2011 на загальну суму з ПДВ 704 694 грн. 24 коп., у тому числі ПДВ 117449 грн. 04 коп.; №1326 від 07.12.2011 на загальну суму з ПДВ 681 702 грн. 34 коп., у тому числі ПДВ 113617 грн. 06 коп.; №1331 від 08.12.2011 на загальну суму з ПДВ 696 738 грн. 82 коп., у тому числі ПДВ 116123 грн. 14 коп.; №1338 від 10.12.2011 на загальну суму з ПДВ 751 357 грн. 06 коп., у тому числі ПДВ 125 226 грн. 18 коп.; №1354 від 16.12.2011 на загальну суму з ПДВ 848 989 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ 141 498 грн. 30 коп.; №1363 від 1912.2011 на загальну суму з ПДВ 858 656 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ 143 109 грн. 43 коп.; №1372 від 22.12.2011 на загальну суму з ПДВ 949 722 грн. 46 коп., у тому числі ПДВ 158 287 грн. 08 коп.; №1378 від 23.12.2011 на загальну суму з ПДВ 436 293 грн. 90 коп., у тому числі ПДВ 72 715 грн. 65 коп.; №1382 від 25.12.2011 на загальну суму з ПДВ 956 895 грн. 59 коп., у тому числі ПДВ 159 482 грн. 60 коп.; №1388 від 27.12.2011 на загальну суму з ПДВ 861 546 грн. 76 коп., у тому числі ПДВ 143 591 грн. 13 коп.; №1392 від 29.12.2011 на загальну суму з ПДВ 972 843 грн. 70 коп., у тому числі ПДВ 162 140 грн. 62 коп.; №1310 від 02.12.2011 на загальну суму з ПДВ 348 104 грн. 45 коп., у тому числі ПДВ 58 017 грн. 41 коп.;

Судова колегія дослідивши під час апеляційного перегляду оскаржуваної у цій справі постанови суду першої інстанції письмові докази, дійшла висновку про обгрунтованність визнання судом першої інстанції встановленим того, що податковий кредит з ПДВ у грудні 2011 року позивачем було сформовано на підставі: податкових накладних, отриманих від постачальників товарів, робіт, послуг (включених до реєстру отриманих та виданих податкових накладних з 01.12.2011 по 31.12.2011) в розмірі 21 891 187 грн. (рядок 10.1 Декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року), з яких у грудні 2011 року позивачем сплачено суму ПДВ на користь постачальників товарів (робіт, послуг) в розмірі 16 873 000 грн., в тому числі при постачанні енергоносіїв в сумі 10 574 297,59 грн.; та на підставі вантажних митних декларацій, оформлених при ввезенні товарів на митну територію України (імпорті), які підтверджують сплату податку на додану вартість до Державного бюджету України в сумі 5 720 946 грн., що підтверджується копіями ВМД з відміткою "сплачено" Запорізької митниці.

За вказаних в попередньому абзаці обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у ПАТ "Запорізький завод феросплавів" права віднести до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були сплачені в зв’язку із придбанням товарів (послуг) для потреб власної господарської діяльності, організації та забезпечення виробництва продукції у листопаді та грудні 2011 року, з урахуванням наявності у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, які не визнані недійсними, та стосовно яких, акт перевірки не містить будь-яких посилань щодо невідповідності порядку їх оформлення вимогам Податкового кодексу України, а мета позивача, як платника податків, подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності – відповідає приписам п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Погоджується судова колегія також з висновками суду першої інстанції про помилковість твердження відповідача стосовно втрати ПАТ "ЗФЗ" права на формування податкового кредиту з підстав включення в ціну товару лише частини витрат по спірним у цій справі угодам з його контрагентами, тобто сплати позивачем при придбанні сировини коштів більше, ніж отримано від реалізації готової продукції, та про безпідставність позиції відповідача про те, що собівартість товару має дорівнювати сумі реалізації товару, а в протилежному випадку реалізація товару призводить до збитків, що свідчить про не здійснення підприємством господарської діяльності.

Дійсно, наведена вища позиція податкового органу суперечить приписами ст.3 та ст.42 Господарського кодексу України, оскільки діяльність по придбанню товарів, матеріалів та виробництву продукції цих товарів, матеріалів супроводжується витратами підприємства, і ця господарська діяльність пов’язана із підприємницьким ризиком, та може привести до того, що товар не буде використаний в оподатковуваних операціях, у зв’язку із непередбачуваними обставинами діяльності господарства, попиту ринку тощо. Отже, збитковість господарської діяльності сама по собі не може бути підставою для визначення діяльності як негосподарської, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний ризик не отримати дохід.

Погоджується судова колегія і з тим, що суд критично оцінив твердження відповідача про правомірність здійсненого податковим органом донарахування податкового зобов'язання з ПДВ з причин продажу позивачем феросплавної продукції за ціною, нижчою ніж собівартість його виготовлення, оскільки до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних з виробництвом товару, належать рівень попиту на продукцію, кон'юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни. При цьому чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування ПДВ, виходячи з собівартості товару.

Тобто, наведене у пункті пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначення господарської діяльності, свідчить про те, що прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами, а відтак і продаж позивачем феросплавної продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності позивача.

Податковим органом дійсно у порядку, встановленому законом не доведено те, що ціна перевірених відповідачем договорів позивача з його контрагентами, не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, а акт перевірки не містить жодних доказів щодо реалізації ПАТ "Запорізький завод феросплавів" продукції за цінами які не відповідають звичайним і протилежного в судовому засіданні відповідачем не доведено, а його представником в судовому засіданні першої та апеляційної інстанцій не надано детального розрахунку, згідно якого визначено різницю між собівартістю придбаної сировини та подальшої реалізації готової продукції.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає правильним висновок, що при визначенні податкових зобов’язань з ПДВ за операціями з поставки товарів ПАТ "Запорізький завод феросплавів" виходило з договірних цін, які встановлені сторонами договорів поставки та відповідають рівню звичайних цін, що податковим органом спростовано не було.

Правильними також є висновки суду першої інстанції про право позивача відображати в бухгалтерському обліку всі господарські операції, в тому числі ті, які призвели до отримання балансового збитку, оскільки з метою складання податкового обліку, підприємство зобов’язано використовувати дані по кожній окремій господарській операції, і на підставі саме даних первинного обліку, підприємство повинно відносити суми до складу валового доходу та на валові витрати в податковому обліку, що узгоджується з п. 2 ст. 3 Закону України №996-ХІV

Такі висновки повністю відповідають встановленим судом першої інстанції фактичним обставинам, які свідчать про те, що при виробництві феросплавної продукції в грудні 2011 року позивачем використано, як сировину, що була придбана у 2010 році, так і сировину, що була придбана у грудні 2011 року. При цьому не всі товари і сировина, по яким позивачем сформовано податковий кредит у грудні 2011 року увійшли до собівартості реалізованої продукції, оскільки частина товарів та сировини залишилася на складі та спрямована на використання її позивачем в господарській діяльності у майбутніх періодах. Зокрема, відповідно до витягу з оборотної відомості по сировині за грудень 2011 року станом на 01.12.2011 року залишок сировини складав 154 006,186 тон на суму 146 884 246,43грн.; у грудні 2011 року отримано 47 211,979 тон сировини на суму 89082445,80 грн.; станом на 01.01.2012 року залишок сировини складав 143 009,245 тони на суму 145 902 683,66. Крім того, на виготовлення феросплавної продукції у грудні 2011 року була використана сировина отримана до грудня 2011 року на суму 70 048 013,53 грн. (44 332,437 тони), а сировини отриманої у грудні 2011 року використано 13 876,483 тон на суму 20 015 995,04грн.

Щодо наявності залишків та реалізації готової продукції, суд першої інстанції правильно встановив, що станом на початок грудня 2011 року у позивача обліковувалися залишки готової феросплавної продукції на суму 112 774 462,44грн., на кінець грудня 2011 року – 116 650 920,71грн., що підтверджено звітом про рух готової продукції за грудень 2011 року б/с 260 (а.с. 230) та не спростовано відповідачем, який до того ж, неаргументовано порівнює показники фінансової звітності з показниками податкової звітності з податку на додану вартість, оскільки у фінансовій звітності відображаються всі операції, які здійснює суб’єкт господарювання, при тому, що положення ПК України дають право відображати в декларації з ПДВ податковий кредит з ПДВ в разі, якщо операції пов’язані з господарською діяльність та підтверджуються відповідними документами, а для фінансової звітності встановлені звітні періоди 1-й квартал, півріччя, 9 місяці, рік, в той час, як для декларації з ПДВ встановлений базовий звітний період, який дорівнює календарному місяцю.

Таким чином, суд першої інстанції виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства, зокрема, п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.1 ст.200 ПК України, тобто, права платника ПДВ на бюджетне відшкодування залежить лише від оплати останнім сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, що позивачем було здійснено і вказане не заперечується відповідачем, - суд першої інстанції за результатом розгляду спору у цій справі законно визнав, що обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу суми від’ємного значення та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно спірного у цій справі податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог Податкового кодексу України, тому вимоги позивача та обґрунтовано були судом задоволені, а податкове повідомлення-рішення № 0000860808/0 від 26 березня 2012 року правильно скасовано.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, і відповідачем правомірність винесеного ним податкового повідомлення-рішення належним чином не доведена.

Відповідно до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби України – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року – залишити без змін

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: А.О. Коршун