Постанова № 36655986, 04.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2012 р. справа № 1170/2а-1411/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Хімушкіної О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року

у адміністративній справі № 1170/2а-1411/11 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В с т а н о в и л а :

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року задоволено адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, визнано протиправними та скасовані податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції № 0002281710/0 від 13.10.2010 року, яким згідно з пп. "б" 4.2.2. п.4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за порушення пп. 7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9835,16 грн. за основним платежем та 4917, 58 грн. за штрафними санкціями, всього на суму 14752,74 грн., та податкові повідомлення-рішення №0002281710/1 від 12.01.2011 року і № 0002281710/2 від 06.04.2011 року, з тих же підстав і на ту ж суму, що і первинне податкове повідомлення-рішення. з Державного бюджету України на корист позивача присуджено судові витрати в сумі 3,40 грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким узадоволені позовних вимог відмовити.

Сторони по справі будучи належним чином повідомленими, в судове засідання своїх представників не направили, заяв про відкладення розгляду справи не подали, що відповідано до вимог ч.4 ст.196 та ст.41 КАСУ надає судові колегії можливість розглянути справу за відсутності осіб, що беруть участь у справі, та без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, оскільки суд першої інстанції без дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку, помилково узяв до уваги лише наявні у позивача податкові накладні, накладні на передачу товару та квитанції до прибуткових операцій, не оцінив їх достовірності в розумінні фактичного здійснення господарської операції з ПП «Альтус», який з червня 2008 року здійснювало фіктивну діяльність, оформлючи безтоварні операції з різними суб'єктами підприємницької діяльності, та яке з підстав його відсутності за місцезнаходження з 26.04.2010 року має стан підприємства 8, а до ЄДР внесено запис про його відсутність за місцезнаходження, що у супності з іншими доказами по справі свідчить про нереальність господарських операцій міжж позивачем та ПП «Альтус», і про сплату позивачем коштів по цим операціям без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, та несплати податків.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9835,16 грн. за основним платежем та 4917, 58 грн. за штрафними санкціями, всього на суму 14752,74 грн., згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки №121/1710/НОМЕР_1 від 01.10.2010 року (а.с. 24-35) про порушення позивачем норм підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого донараховано податку на додану вартість за липень 2008 року в сумі 9835,16 грн.; та пункту 1 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, ч.1 статті 216, статті 228 ЦК України в частині нікчемності правочинів, так як вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Зазначений акт перевірки було складено за результатами проведеної 01.10.2010 року працівниками Кіровоградської ОДПІ невиїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість позивача по взаємовідносинах з ПП "Альтус" за період з 01.07.2008 року по 31.07.2008року.

При час судового розгляду даної справи встановлено, що згідно з даними поданої позивачем до ДПІ у м. Кіровограді податкової декларації з ПДВ за липень 2008 року, ним у рядку 10.1 (підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою) задекларовано суму податкового кредиту у розмірі 12106 грн. (а.с.18-21), і згідно з додатком 5 до податкової декларації-розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, до складу податкового кредиту позивачем віднесено зокрема суму ПДВ у розмірі 9835,16 грн. за операціями з постачальником ПП "Альтус" (ІПН 309482411239). (а.с.22-23), відповідальною особою за фінансово-господарську діяльність якого у період, що перевірявся, був директор ОСОБА_2, за поясненнями якого упо кримінальній справі №30-940, порушеній 21.05.2009 року за ознаками злочину, у червні 2008 року ПП "Альтус" було переоформлено на його ім'я та розпочало фіктивну діяльність, здійснюючи безтоварні операції з різними суб'єктами підприємницької діяльності, і він, як керівник підприємства ПП "Альтус" підписував різні первинні бухгалтерські документи та податкову звітність.

За результатами перевірки ПП "Альтус", податковим органом було встановлено відсутність у цього підприємства необхідних трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, що відображено у акті перевірки ДПІ у м. Кіровограді від 31.05.2010 року №633/23-30/30948247 "Про результати документальної невиїзної перевірки ПП "Альтус" з питань дотримання податкового законодавства при нарахуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість з 01.06.2008 року по 30.11.2008 року", та узято до уваги відповідачем по цій справі під час здійснення перевірки позивача, яким в свою чергу на запит податкового органу не надав для перевірки первиних документів на підтвердження господарських операцій з ПП "Альтус", в тому числі і податкових накладних, і саме з цих підтав не перевірялися відповідачем під час проведення документальної перевірки.

Приймаючи до дослідження в судовому засіданні від позивача податкові накладні: № 24 від 08.02.08, № 35 від 12.02.08, № 43 від 14.02.08, № 47 від 15.02.08 (а.с. 13, 14, 15, 16), та перевіряючи їх на предмет відповідності вимогам Закону України "Про податок на додану вартість", суд першої інстанції проігнорував приписи п.44.6 та п.44.7 ст.44 Податкового кодексу, в яких чітко прописано, що у разі ненадання документів перевіряючим до закінчення перевірки, такі документи вважаються неіснуючими на дату складення податкової звітності, і відповідно, надавати їх в суді немає сенсу, хвба що для можливості їх обліку в наступних періодах.

Такі ж правила стосовно «неіснуючих документів, ненаданих на момент перевірки», були прописані ВАСУ в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм ЗУ «Про ПДВ» від 15.04.2010 року, що суд першої інстанції при розгляді справи повинен був узяти до уваги, оскільки ці роз'яснення безпосередньо стосуються спірних правовідносин та надають рекомендації судам з урахуванням судової практики та правового аналізу чинного законодавства задля однакового його застосування.

Так, ВАСУ зазначено, що «судам слід ураховувати, що якщо на момент здійснення перевірки податковим органом у платника податку відсутні податкові накладні, вантажні митні декларації, які підтверджують правомірність віднесення певних сум до податкового кредиту, то судом не може братися до уваги їх надання при розгляді справи в суді. Якщо після проведення перевірки платник податку одержує, виявляє ці документи, він має право сформувати податковий кредит з урахуванням таких податкових накладних у наступному податковому періоді.»

Наведене вище також свідчить про безпідставність врахування судом першої інстанції наданих позивачем накладних на передачу товару №24 від 08.02.08, №35 від 12.02.08, №43 від 14.02.08, №47 від 15.02.08 (а.с. 13, 14, 15, 16) та квитанцій до прибуткових касових ордерів №664521 від 08.02.08, №664526 від 12.02.08, №664527 від 14.02.08, №664528 від 15.02.08. (а.с.17), за результатом дослідження яких, суд визнав їх такими, що відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704, та такими, що містять відомості про господарські операції щодо придбання позивачем у ПП "Альтус" будівельних матеріалів та підтверджують факт здійснення цих господарських операцій.

Про незаконість висновків суду стосовно аналізу первиних документів позивача, які останнім не надавалися податковому органу під час перевірки, свідчить загальнодіючий в Україні конституційний принцип поділ державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, з урахуванням якого суд не може брати на себе повноваження виконавчої гілки влади. В силу Конституції всі органи державної влади діють у межах повноважень та в спосіб, які передбачені законами. Це означає, що суд, приймаючи рішення, може вчиняти лише такі приписи, які передбачені законом. Проте, у цій справі, суд першої інстанції перебрав на себе невластиві йому повноваження та фактично вчинив дії за суб'єкта владних повноважень щодо перевірки первинних бухгалтерських та податкових документів, правильності їх оформлення та правомірності визначення на їх підставі податкового кредиту по господарським операціям з ПП "Альтус". Хоча повноваженнями перевірки достовірності бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів - наділені саме податкові органи

Позивач не обґрунтував належним чином причину ненадання податковому органу під час перевірки первиних документів по взаємовідносинам з ПП "Альтус", а наданими вже до суду документами не довів реальності поставки йому ПП "Альтус" будівельних матеріалів, та відповідно не підтвердив своє право на податковий кредит по цим операціям.

Наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для здійснення господарської операції, але не очевидним доказом її виконання. Сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням виконання господарської операції.

Зокрема, матеріали справи не містять в собі документів, якими б було підтверджено факт укладання договорів з ПП "Альтус", та які б підтверджували транспортування придбаного позивачем товару та його прийняття чи облік (товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі товару, тощо).

Згідно п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 товарно - транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Розділом 11 цих правил передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно - транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортного накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно - транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри. Засвідчені підписом вантажоодержувачу, передається Перевізнику.

Продавець продає, а покупець купує товар, найменування, кількість і ціни яких зазначаються у накладних, що складаються на кожну партію товару. Товар по кількості і якості приймається Покупцем при одержанні.

Тобто, позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з ПП "Альтус", будь - яких безпірних доказів не представлено.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено можливість реального виконання господарських операцій з ПП "Альтус", зокрема неможливо підтвердити фактичне отримання товару від ПП "Альтус", з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для зберігання, транспортування товару тощо, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо у ПП "Альтус", а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції, зокрема, актів виконаних робіт, доказів транспортування та доставки товару, витрат покупця у зв'язку з цим та їх облік в регістрах бухгалтерського обліку і в документах податкової звітності, складського обліку товару та врахування його вартості у визначенні приросту (убутку) балансової вартості запасів на кінець звітного податкового періоду тощо. При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за товар не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідачем винесені правомірно та підстав для їх скасування не має.

Вказані обставини судом першої інстанції не враховано при постановленні рішення про задоволення позовних вимог, дані обставини є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

Судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 202 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції - задовольнити

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року - скасувати

У задоволені адміністративного позову позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її прогошення та може бути оскаржена в порядку і строки, що визначені ст.212 КАС України

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов