Постанова № 36655963, 24.07.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2012 р. справа № 2а-0870/7730/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

при секретарі судового засідання: Хімушкіної О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька механізована колона № 1" на постанову Запорізького окружний адміністративний суд від 28 листопада 2011 року

у адміністративній справі № 2а-0870/7730/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька механізована колона №1" за участю прокурора до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року відмовлено у задоволені вимог ТОВ "Запорізька механізована колона № 1" скасування прийнятих Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя податкових повідомлень-рішень № 0000962302 від 15.04.2011 року, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1962473,75 грн. (за основним платежем - 1570779,00 грн., штрафних санкцій - 392694,75 грн.) та № 0000972302 від 15.04.2011 року, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання у сумі - 1257106,25 грн. (за основним платежем - 1005685,00 грн., штрафних санкцій - 251421,35 грн.).

Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена позивачем по справі з підстав порушення судом норм матеріального права та неправильного встановлення фактичних обставин і помилкових висновків з приводу цих обставин, які мають суттєве значення для правильно вирішення спору у цій справі по суті. За наведених обставин позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у цій справі в повному обсязі.

Сторони по справі належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи в апеляційній інстанції, проте представники сторін в судове засідання не прибули, заяв про відкладення розгляду справи не подавали, що відповідно до вимог ч.4 ст.196 КАСУ та ст.41 КАСУ надає судовій колегії підстави для перегляду справи за відсутності сторін та без застосування технічного засобу фіксування судового процесу.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, та для скасування постанови суду першої інстанції, з прийняттям нової постанови, виходячи з нижченаведеного.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1962473,75 грн. та донарахування податкового зобов'язання у сумі 1257106,25 грн., згідно з податковими повідомленнями-рішеннями № 0000962302 від 15.04.2011 року і № 0000972302 від 15.04.2011 року (а.с.7, 8 т.1), з приводу правомірності яких виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки № 936/23/35842232 від 29.03.2011 року (а.с.9-58 т.1) про порушення позивачем норм пп.7.4.1, пп.7.4.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Зазначений акт перевірки було складено за результатами проведеної відповідачем відповідно до плану - графіка проведення та на підставі наказу начальника податкового органу від 24.02.2011 року №112, і згідно з пп.20.1.4. ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України - планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, за результатами якої ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя дійшла висновків про завищення позивачем суми податкового кредиту на загальну суму 1005685,00 грн., в т.ч., за березень 2010 р. - 113301,00 грн., за квітень 2010 р. - 105712,00 грн., за вересень 2010 р. - 100000,00 грн., за жовтень 2010 р. - 133441,00 грн., за грудень 2010 р. - 553231,00 грн.; а також про завищення задекларованого позивачем показника рядку 04.1 Декларацій "Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" всього на суму 1570779,00 грн. у т.ч. по періодам - за 1 квартал 2010 року на 141626,00 грн., за 1 півріччя 2010 року на 273767,00 грн., та за 3 квартал 2010 року на 484683,00 грн.

За змістом акту перевірки, зазначені у попередньому абзаці висновки податкового органу обґрунтовані тим, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Запорізька механізована колона № 1» здійснюється поза межами правового поля, що свідчить про не набуття належним чином цивільної правової дієздатності, а фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Судова колегія переглядаючи дану справу в апеляційному порядку звертає увагу на те, що зазначений висновок контролюючим органом було зроблено з тих підстав, що: по укладеним між позивачем та ТОВ "Майбуд" договорів субпідряду, по яким взаємовідносини відбувалися на підставі рахунків фактур, в ході перевірки не було підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ "Майбуд" підприємствам покупцям, що на думку відповідача свідчить про те, що правочини між ТОВ "Майбуд" та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків; а договір на поставку товарів між ТОВ "Фромекс" та позивачем є нікчемним правочином, оскільки вказаний договір не укладався, взаємовідносини здійснювались на підставі рахунків-фактур, але товарно-транспортні накладні, які б підтверджували перевезення товару від ТОВ "Фромекс", під час перевірки позивачем не було надано, що на думку податкового органу свідчить про безпідставне включення до складу валових витрат операцій з придбання товарів у ТОВ "Фромекс", та завищення тим самим валових витрат на загальну суму 1510867,00 грн.

Під час судового вирішення виниклого у цій справі спору, дослідивши зміст акту перевірки № 936/23/35842232 від 29.03.2011 року, та проаналізувавши наведені в цьому акті обставини щодо їх відповідності положенням ст.203, ст.204, ст.215, ст.626, ст.627 ЦК України, суд першої інстанції визнав незаконними та необґрунтованими висновки податкового органу щодо недійсності (нікчемності) правочинів між позивачем по справі та його контрагентами ТОВ «Майбуд» і ТОВ «Фромекс», оскільки відображені контролюючим органом в акті перевірки певні фактичні дані, виходячи з системного аналізу ст.204, ст.215, та ст.228 Цивільного кодексу України - не доводять нікчемність правочинів, що кладалися позивачем з його контрагентами ТОВ «Майбуд» та ТОВ «Фромекс».

Судова колегія погоджується з наведеними висновками суду першої інстанціЇ, окільки згідно

ч.1 ст.208 ГК України необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків, і для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов: вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування; такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору; мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.

Тобто, відсутність хоча б однієї із вказаних вище умов, не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Відповідачем по цій справі згідно вимог ч.2 ст.71 КАСУ не доведено належними доказами нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами нікчемних правочинів, які б вчинялися з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави. Не містять матеріали справи також доказів, які б підтверджували факт розірвання, визнання недійсними чи неукладення правочинів між позивачем та його контрагентами

Крім того, відсутні докази порушення позивачем при укладанні/виконанні спірних правочинів конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору (згідно зі ст.228 ЦК України), як і не доведено вини позивача, наявності умислу при укладенні угод та мети позивача, спрямованих на приховування доходів від оподаткування.

Норми Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств» - не містять такої підстави для відмови у формуванні валових витрат та податкового кредиту платника податків, як неотримання в ході перевірки відомостей щодо його контрагентів, їх відсутність за юридичною адресою та наявність або відсутність у них технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, тощо, на чому саме і ґрунтуються наведені в акті № 936/23/35842232 від 29.03.2011 року (а.с.22-27 т.1) висновки податкового органу про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «Майбуд» і ТОВ «Фромекс», з підстав не підтвердження реальності поставок товарів (послуг) вказаними контрагентами.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції надано належну оцінку висновкам податкового органу щодо недійсності (нікчемності) правочинів між позивачем по справі та його контрагентами ТОВ «Майбуд» і ТОВ «Фромекс», визнавши їх незаконними та необґрунтованими, що відповідає наявним у справі доказам та нормам чинного законодавства.

Разом з тим, судова колегія не може погодитися з висновками суду першої інстанції в іншій частині судового рішення, яким позивачу відмовлено у задоволені вимог про скасування прийнятих Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя податкових повідомлень-рішень № 0000962302 від 15.04.2011 року та № 0000972302 від 15.04.2011 року з підстав відсутності у контрагентів позивача адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що за висновками суду першої інстанції свідчить про відсутність наміру у ТОВ "Майбуд" та ТОВ "Фромекс" створення правових наслідків, та відсутності у зв'язку з цим підстав для задоволення вимог позивача у цій справі.

Тобто, наведе у попередньому абзаці свідчить про те, що суд першої інстанції всупереч своїх же висновків по цій справі про незаконність та необґрунтованість доводів податкового органу стосовно нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Майбуд» та ТОВ «Фромекс», фактично підтвердив наведену в акті перевірки № 936/23/35842232 від 29.03.2011 року (а.с.22-27 т.1) позицію коолюючого органу про те, що правочини між позивачем та його контрагентами були укладені без мети настання реальних наслідків та, відповідно до ч.1, 2 ст.215, ч. 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним з огляду на наявність сумнівів щодо відсутності у контрагентів позивача адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладеним з позивачем договорам.

Таким чином, суд першої інстанції вирішуючи спір по цій справі дійшов висновків, які суперечать один одному, та обгрунтвав своє рішення про відмову у задоволені вимог позивача лише на підставі доводів податкового органу, без належного дослідження фактичних обставин по справі, наявних в матеріалах справи доказів та норм матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, що відповідно до вимог ст.202 КАСУ є підставою для скасування такого рішення суду та ухвалення нового рішення у зв'язку з: недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідності висновків суду обставинам справи; та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки наданим позивачем належним чином оформленим первинним документам, які містять усі необхідні реквізити відповідно до вимог чинного податкового законодавства та які підтверджують фактичне здійснення операцій з придбання товарів у ТОВ «Фромекс», та операцій по отриманню послуг від ТОВ «Майбуд», і якими саме підтверджено належне виконання своїх зобов'язань як позивачем, так і його контрагентами.

Зокрема, господарські взаємовідносини між ТОВ "Запорізька механізована колона №1" та ТОВ «Фромекс», і виконання господарських операцій підтверджується: виписаними ТОВ «Фромекс» видаткової накладною № 1309004 від 13.09.2010 р., якою підтверджено факт отримання позивачем по рахунку-фактурі № 1309004 від 13.09.10 р. за попередньою оплатою товарів на загальну суму 351916,24 грн. в т.ч. ПДВ - 58652,71 грн.(а.с.222-223 ч.1); видатковою накладною № 410004 від 04.10.2010 року, якою підтверджено факт отримання позивачем по рахунку-фактурі № 3009009 від 30.09.10 р. за попередньою оплатою товарів на загальну суму 829017,00 грн., в т.ч. ПДВ - 138169,50 грн. (а.с.224 т.1); видатковою накладною № 1810001 від 18.10.2010 року, якою підтверджено факт отримання позивачем по рахунку-фактурі № 2210001 від 22.10.10 р. за попередньою оплатою товарів на загальну суму 571626,96 грн., в т.ч. ПДВ - 95271,16 грн. (а.с.225 т.1); видатковою накладною № 111020 від 11.11.2010 року, якою підтверджено факт отримання позивачем по рахунку-фактурі № 3108001 від 31.08.10 р. за попередньою оплатою товарів на загальну суму 60480,00 грн., в т.ч. ПДВ - 10080,00 грн. (а.с.226 т.1); виписаними ТОВ «Фромекс» податковими накладними від 13.09.2010 р., від 31.08.2010 р., від 30.09.2010 р., від 04.10.2010 р., від 18.10.2010 р. (а.с.227-231 т.1); товарно-транспортними накладними про перевезення товару від ТОВ «Фромекс» до позивача від 04.10.2010 р., від 18.10.2010 р., від 01.11.2010 р., від 02.11.2010 р., від 13.09.2010 р., (а.с.247- 250 т.1, а.с.1-4 т.2); а також записами в журналі реєстрації довіреностей за 2008-2011 р.р. (а.с.27-28 т.2)

Господарські взаємовідносини між ТОВ "Запорізька механізована колона №1" та ТОВ «Майбуд», а також реальність надання послуг з боку ТОВ «Майбуд» підтверджується: договорами субпідряду № 30/04-10 від 30.04.2010 р., № 1603-10 від 16.03.2010 р., № 01/11 від 01.11.2010 р., № 101103 від 11.03.2010 р., № 092606 від 26.06.2009 р., № 1703-1 від 17.03.2010 р. (а.с.78-80, 81-83, 84-87, 88-91, 94-96, 97-99 т.2); довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (а.с.115, 122-123, 129-130, 136-137, 143-144, 150-151, 157-158, 170-171, 179-180, 188-189, 197-198, 206-207 т.1); Актами здачі-прийому робіт (а.с.110-114, 116-121, 124-128, 131-135, 138-142, 145-149, 152-156, 159-163, 164-167, 172-176, 181-185, 190-194, 199-204, 208-221 т.1); письмовими узгодженням цін (а.с.143-144, 168-169, 177-178, 186-187, 195-196, 204-205 т.1); договором про надання транспортних послуг від 01.09.2010 р. (а.с.100 т.2) та актами надання-прийняття послуг (а.с.101-105 т.2); виписаними ТОВ «Майбуд» податковими накладними від 29.12.2010 р., від 30.12.2010 р., від 28.12.2010 р., від 24.12.2010 р., від 23.12.2010 р., від 27.09.2010 р., від 22.09.2010 р., від 13.08.2010 р., від 26.04.2010 р., від 23.04.2010 р., від 29.03.2010 р., від 01.03.2010 р. (а.с.232-246 т.1)

Правомірність виконання робіт згідно договору з ТОВ «Майбуд», позивач підтвердив долученими до матеріалів справи копіями: ліцензіями серії АВ № 441753 та серії АВ № 513409 щодо господарської дічлчності, повязанною із створенням об'єктів архітектури (а.с.101-105 т.1), та дозволу на початок виконання роботи підвищеної небеспеки (а.с.106-109 т.1), а наявність у ТОВ «Майбуд» приміщень, основних фондів та виробничих активів і трудових ресурсів, підтверджується долученими до матеріалів справи: довідками (а.с.29-30 т.2), копіями звітів ТОВ «Майбуд» за формою № 1ДФ (а.с.31-32, 36-37 т.2), та копіями звітів ТОВ «Майбуд» до податкового органу, податкових декларацій з відповідними розрахунками та розшифровками (а.с.38-65 т.2), які надсилалися ТОВ «Майбуд» в адресу позивача курєрскою поштою, з зазначенням свого місцезнаходження (а.с.33-35, 66-68 т.2).

Факт розрахунків позивача з ТОВ «Майбуд» та ТОВ «Фромекс» через установи банку підтверджується долученими о матеріалів справи платіжними дорученями та виписками з банку по разункам (а.с.7-26 т.2).

Як вбачається зі змісту рішення суду першої інстанції, вищенаведені первинні бухгалтерські та звітні документи судом не приймалися до уваги взагалі, і в порушення приписів п.3 ч.1 ст.163 КАСУ в мотивувальні частині постанови, судом не зазначено мотивів неврахування долучених до матеріалів справи вищезгаданих доказів. Суд у цій справі фактично обмежився лише доводами та висновками податкового органу, які не підтверджені будь-якими належними доказами, та які суперечать як фактичним обставинам так і матеріалам цієї справи.

У зв'язку з допущеною судом першої інстанції у цій справі неповнотою при перевірці фактичних обставин спірних правовідносин, необ'єктивністю при оцінці доводів позивача та заперечень відповідача, а також однобічністю при дослідженні долучених до матеріалів справи доказів та доказів на які посилаються сторони у цій справі, судова колегія діючи відповідно до вимог ст.195 КАСУ, тобто дослідивши питання, які судом першої інстанції не досліджувалися, та перевіривши і оцінивши наявні у справі докази, які судом першої інстанції було проігноровано, та які стосуються предмету спору (питання щодо реальності вчинення спірних правочинів, умов їх виконання), дійшов висновку про підтвердження позивачем наявними у справі доказами реальності здійснення ним господарських операцій з ТОВ «Майбуд» та ТОВ «Фромекс», та про правомірність формування позивачем за наслідками цих операцій, податкового кредиту та валових витрат у перевіряємий відповідачем період (з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року).

Колегією суддів не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування валових витрат та податкового кредиту, і яке б позбавляло позивача права на формування витрат для визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття у справі рішення про задоволення вимог позивача в повному обсязі, і підставою для цього є нижченаведені положення законів та підзаконних актів.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (який був чинним на момент проведення перевірки позивача) завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством; внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; надання податкових консультацій; запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Частиною 1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Згідно п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України (що набрав чинності на час прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) органи державної податкової служби визначені контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Права органів державної податкової служби при виконанні покладених на них функцій визначені у ст.20 Податкового кодексу України.

Аналізуючи вищевказані норми, колегія суддів відзначає, що за змістом цих норм органи державної податкової служби, виходячи зі своїх завдань та функцій, у відносинах з платниками податків покликані, зокрема, перевіряти своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, правильність ведення податкового обліку тощо. Жодна норма податкового законодавства, яка діяла на момент перевірки позивача, не наділяла посадових осіб органів державної податкової служби правом давати правову оцінку договорам, які укладалися між суб'єктами господарювання. Тобто, посадові особи органу державної податкової служби, які здійснювали перевірку платника податку, не уповноважені визнавати ті чи інші угоди (правочини) нікчемними внаслідок дослідження суті цих договорів на предмет їх відповідності нормам чинного законодавства України.

Пунктами 5.1, 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст.9 названого Закону).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до вимог пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківський рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З огляду на те, що позивачем по справі належним чином виконано свої зобов'язання перед контрагентами, що оформлено відповідними первинними документами, які містять усі необхідні реквізити відповідно до вимог чинного податкового законодавства, судова колегія дійшла висновку про про відсутність обставин, які б відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» унеможливлювали б формування позивачем валових витрат за даними господарськими операціями.

Переглядаючи постанову у цій справі в порядку апеляційного провадження, судова колегія бере до уваги, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що визначальною умовою виникнення у платника права на податковий кредит, окрім належного документального оформлення господарської операції та наявності податкової накладної, є реальність здійснення цих операцій в рамках провадження економічної діяльності платника, що позивачем у цій справі було доведено належними доказами .

Згідно пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 названого Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

В силу вимог пп.7.4.5 п.7.4 цієї ж статті названого Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Таким чинном, системний аналіз пунктів 7.2, 7.4, 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» дає підстави стверджувати, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судовою колегією, факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Майбуд» та ТОВ «Фромекс» підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, виписаними позивачу його контрагентами, в той же час, висновки відповідача за результатами перевірки, не містять жодних зауважень щодо їх змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагентів позивача станом на дату їх виписки. Не добуто таких доказів і під час судового розгляду даної справи

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Таких обставин відповідачем суду не було доведено

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що відповідачем по цій справі при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та судом першої інстанції під час розгляду даної справи, не було враховано вимоги п.3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166, яким визначено, що платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання яку зазначає в декларації, а дані, наведені ним в декларації, мають відповідати даним його бухгалтерського та податкового обліку, оскільки фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними (лист ДПА України від 29.09.2010 року № 20289/7/16-1617).

Судовою колегією також відхиляються доводи відповідача, стосовно не підтвердження господарських операції позивача з ТОВ «Майбуд» та ТОВ «Фромекс», за результатами перевірки діяльності вказаних контрагенів позивача, адже наведені в акті перевірки № 936/23/35842232 від 29.03.2011 року по перше спростовуються письмовими доказами у цій справі, та по друге - такі факти самі по собі, не у зв'язку з іншими обставинами справи, не можуть слугувати об'єктивними ознаками недобросовісності позивача, як платника податків, та не можуть підтверджувати отримання ним необґрунтованої податкової вигоди.

Доводи податкового органу про недобросовісність позивача у цій справі у зв'язку з тим, що його контрагенти не мають основних фондів, транспортних засобів, складських приміщень, необхідної чисельності штату працівників - не приймаються до уваги, оскільки виконання зобов'язань ТОВ «Майбуд» та ТОВ «Фромекс» перед позивачем, підтверджено писмовими доказами у цій справі.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит, не спростовано.

Вищенаведені обставини у їх сукупності свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповнн з'ясування обставин, що мають значення для справи, і що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 202 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача у цій справі підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про задоволення позовних вимог ТОВ "Запорізька механізована колона № 1" з наведених у цій постанові підстав.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.п.2,3,4 ст.202, ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька механізована колона № 1" - задовольнити

Постанову Запорізького окружний адміністративний суд від 28 листопада 2011 року - скасувати, та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька механізована колона №1" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

Скасувати прийняті Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя податкове повідомлення-рішення № 0000962302 від 15.04.2011 року, про визначення ТОВ "Запорізька механізована колона № 1" зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1962473,75 грн. (за основним платежем - 1570779,00 грн., штрафних санкцій - 392694,75 грн.) та податкове повідомлення-рішення № 0000972302 від 15.04.2011 року, про донарахування ТОВ "Запорізька механізована колона № 1" податкового зобов'язання у сумі - 1257106,25 грн. (за основним платежем - 1005685,00 грн., штрафних санкцій - 251421,35 грн.).

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 212 КАС України

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов