Рішення № 36651608, 15.01.2014, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/3416/13-ц

Провадження № 2/500/243/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2014 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого Жигуліна С.М.

при секретарі Павлюк Л.П.

за участю представників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі

справу за позовом

ОСОБА_4

до

ОСОБА_5

Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради,

виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради,

Управління містобудування і архітектури Ізмаїльської міської ради

про

відшкодування шкоди

В С Т А Н О В И В:

Позивач пояснив, що він є власником 1100 частки будинку АДРЕСА_1, яка не має реального виділу. До конструктивного елементу належної йому частини будинку належить відмостка завширшки один метр, що є необхідністю для належної та безпечної експлуатації і обслуговування будинку. Разом із тим відповідач ОСОБА_5 для здійснення своєї підприємницької діяльності в барі «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться у підвальному приміщенні будинку 22 квітня 2013 року почала демонтаж відмостки, в результаті чого замінила відмостку тротуарною плиткою на піску, перефарбувала в рожевий колір цоколь належної йому частини будинку та встановила сонцезахисні елементи, які закривали його частину будинку та вікна. Вказані дії були проведені за результатами узгодженої схеми благоустрою Управлінням житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради 03 квітня 2013 року. Разом із тим рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради за № 363 від 08 травня 2013 року було надано згоду Управлінню містобудування і архітектури Ізмаїльської міської ради на підготовку паспорта прив'язки тимчасової конструкції літньої площадки, який з'явився лише 16 травня 2013 року. Задля запобігання незаконних дій ОСОБА_5 він уклав угоду з охоронною фірмою, розмір виплати по якій склав 35680 грн. Окрім того, через дії відповідачів він був вимушений відволікатись від виконання своєї діяльності, пов'язаної з наданням правової допомоги, що потягло за собою втрачену вигоду у сумі 83200 грн, розмір якої визначає у відповідності до постанови Кабінету Міністрів від 27 квітня 2006 року за № 590 і Законом України «Про граничні розміри компенсації витрат на правову допомогу». Разом із тим пояснив, що для ремонту і поновлення первісного стану об'єкту необхідно демонтувати торгову площадку, обладнати відмостку, пофарбувати цоколь, вартість чого разом із вартістю матеріалів складає 2450 грн. З урахуванням того, що всі відповідачі своїми спільними діями спричинили йому вказану шкоду, просить стягнути солідарно 121330 грн. в якості матеріальної шкоди, а також 50000 грн. в якості моральної шкоди, яку визначає з урахуванням неможливості виконання своєї роботи та перериванням свого лікування за кордоном через необхідність постійного контролю за діями ОСОБА_5 Окрім того просить зобов'язати відповідачів не перешкоджати йому у здійсненні свого права власності на належну частину будинку АДРЕСА_1, а також зобов'язати ОСОБА_5 усунути перешкоди шляхом демонтажу літньої торгівельної площадки і мощення, поновлення фарбування цоколю і поновлення відмостки у відповідності до вимог будівельних норм.

Відповідач ОСОБА_5 та її представник проти позовних вимог заперечує, пояснив, що ОСОБА_5 01 травня 2013 року уклала з Управлінням житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради угоду про пайову участь по утриманню літньої площадки-кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою АДРЕСА_1, площа якої складає 5,4 кв.м., після чого сплатила на рахунок Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради298 грн. за довідкою від 18 травня 2013 року. Також пояснив, що 08 травня 2013 року рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради за № 363 було надано дозвіл Управлінні містобудування і архітектури Ізмаїльської міської ради на підготовку паспорта прив'язки тимчасової конструкції - літньої площадки строком на п'ять років за адресою АДРЕСА_1, після чого 22 травня 2013 року було підписано угоду про участь в розвитку інфраструктури м. Ізмаїла, для чого ОСОБА_5 перерахувала до міського бюджету 195,83 грн. за довідкою від 22 травня 2013 року. За результатами вказаних дій були виготовлені всі дозвільні документи, вона виконала належні роботи щодо благоустрою без порушення прав інших власників будинку, в якому частка позивача не має самостійного виділу. Разом із тим пояснив, що відповідачем не надані докази щодо спричинення йому матеріальної шкоди, розрахунків витрат на поновлення до первісного стану. Окрім того пояснив, що не надані докази щодо розрахунку спричинення моральної шкоди.

Представник Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради та виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради проти позовних вимог заперечує, пояснила, що рішення про надання згоди на благоустрій та облаштування літньої площадки-кафе було прийняте на підставі заяви ОСОБА_5, технічна документація була виконана з урахуванням дійсних обставин облаштування площадки-кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою АДРЕСА_1, площа якої складає 5,4 кв.м.

Представник Управління містобудування і архітектури Ізмаїльської міської ради проти заявлених позовних вимог заперечує, пояснила, що у відповідності до Порядку розміщення тимчасових споруд (конструкцій) для здійснення підприємницької діяльності на території м. Ізмаїла, який затверджено рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради за № 712 від 15 червня 2012 року, була розглянута і узгоджена на засіданні архітектурно-містобудівної ради від 03 червня 2013 року за протоколом № 2 проектна пропозиція щодо розміщення літньої площадки до кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою АДРЕСА_1. З урахуванням рекомендації вказаної ради виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради за рішенням № 363 від 08 травня 2013 року була надана згода про надання паспорту прив'язку, який надано за № 12 від 16 травня 2013 року на територію розмірами 3,85м.х1,4 м. загальною площею 5,4 кв.м. Вказана площадка не є тимчасовою торговельною спорудою, з оглядом на що вважає відсутніми порушення у наданні згоди та технічної документації.

Вислухавши пояснення сторін, думку захисту, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до номеру витягу 28667625 про державну реєстрацію прав підтверджене право позивача на 1100 частку будинку НОМЕР_1-НОМЕР_2-НОМЕР_3 АДРЕСА_1, який знаходиться у приватній спільній частковій власності.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих у порядку, встановленому ст. 61, 131 ЦПК України.

Сторони визнали, що у відповідності до вимог ст. 61 ЦПК України не підлягає додатковому дослідженню той факт, що частка позивача у будинку реально не виділена.

Актом №SN-0000123 здачі-прийняття робіт (надання послуг)підтверджені обставини надання послуг на охорону з 21 квітня 2013 року по 16 травня 2013 року на загальну вартість 9360 грн. Разом із тим вказаним актом не визначено, а іншими документами не підтверджена охорона саме належної позивачеві 1100 частку будинку НОМЕР_1-НОМЕР_2-НОМЕР_3 АДРЕСА_1, який знаходиться у приватній спільній частковій власності.

Договором про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою м. Ізмаїл від 01 травня 2013 року ОСОБА_5 прийняла на себе обов'язок по благоустрою площі тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, тимчасової конструкції з прив'язкою до стаціонарного закладу ресторанного господарства площею 5,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (літня площадка-кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1»).

Рішенням № 363 виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 08 травня 2013 року була дана згода Управлінню містобудування і архітектури Ізмаїльської міської ради на підготовку і видачу паспорта прив'язки тимчасової конструкції за вказаною адресою, на підставі чого видано паспорти прив'язки 16 травня 2013 року та складено договір № 7 від 22 травня 2013 року про часткову участь в розвитку інфраструктури м. Ізмаїла.

Порядок часткової участі замовників в розвитку інфраструктури міста Ізмаїл затверджено рішенням Ізмаїльської міської ради за № 1716 від 30 грудня 2011 року, що сторонами не оскаржується.

Предметом судового дослідження є обставини, які можуть визнаватись такими, що порушують право позивача на належне користування ним частки у будинку, яка не має реального виділу.

Разом із тим суд вважає необгрунтованими пояснення позивача про те, що відсутність схеми та акту прийому-передачі бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» за наявності договору оренди з 02 квітня 2012 року через відсутність нотаріального посвідчення та державної реєстрації мають відношення до належного розгляду спору.

Долучений до матеріалів справи договір оренди стосується дій відповідача ОСОБА_5 та власника приміщення ОСОБА_6 за договором № 4361 від 05 травня 1999 року та технічним паспортом станом на 14 січня 2003 року, які до наступного часу не скасовані та не змінені. Предметом дослідження по справі є дії відповідача, яка фактично користувалась вказаним приміщенням, проти чого сторони не заперечують і на підставі чого приймалось рішення про надання дозволу на проведення дій щодо організації тимчасової площадки.

З оглядом на вказане дії відповідачів відповідають вимогам, встановленим у порядку розміщення тимчасових споруд (конструкцій) для провадження підприємницької діяльності на території м. Ізмаїл, який розроблено у відповідності до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України за № 244 від 21 жовтня 2011 року «Про затвердження порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» та у свою чергу затверджений рішенням № 712 виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 15 червня 2012 року.

Окрім того, суд вважає недостатніми докази позивача щодо порушення Будівельних норм та правил, Порядку розміщення малих архітектурних форм.

В судовому засіданні сторони визнали доведеними обставини того, що ОСОБА_5 самостійно ліквідувала сонцезахисні елементи.

Позивач вважає неправомірність дій відповідача ОСОБА_5 зокрема і у тому, що за відсутності документів на демонтаж відмостки вона демонтувала наявну відмостку, необхідність і розміри якої встановлені будівельними нормами та правилами. Разом із тим наявність укладеної на піску тротуарної плитки також є предметом дослідження в площині того чи є це порушенням існуючих будівельних норм та правил та чи порушує це технічний стан частини будинку, яка на праві власності належить позивачеві.

Порушення існуючих будівельних норм та правил сторонами оскаржується. Надання доказів про порушення у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України є обов'язком позивача. З оглядом на вказане необхідні докази є предметом спеціальних досліджень, разом із тим пояснення спеціаліста, або висновок експерта у даній частині до матеріалів справи не долучено. З оглядом на вказане пояснення позивача щодо стану відмостки, відстані та кольору, а також включення дій відповідача щодо її демонтажу з наступною укладкою тротуарною плитки на піску, перефарбуванню в рожевий колір цоколя належної йому частини будинку та встановлення сонцезахисних елементи, які закривали його частину будинку та вікна без проведення спеціальних досліджень суд вважає такими, що не можуть підтверджувати спричинення йому шкоди в якості власника частини будинку, що не має реального виділу.

З оглядом на вказане розпочаті ОСОБА_5 та Управлінням містобудування і архітектури Ізмаїльської міської ради підготовка документації 03 квітня 2013 року за відсутністю дозволу, який видано виконавчим комітетом за рішенням № 363 від 08 травня 2013 року через відсутність належних доказів щодо порушення права позивача в якості власника суд вважає такими, що не мають визначального значення для вирішення по суті спору.

Наявність договору на охорону приміщення суд вважає таким, що через відсутність доказів про порушення права власності позивача діями відповідачів договір сам по собі не може бути доказом вимушеності, за наявності якої необхідно було сплачувати вказані суми. Інші докази до матеріалів справи не долучені.

Відповідно до вимог ст. 22 ч.2.п.2 ЦК України збитками визнаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З урахуванням вищевказаних доказів суд вважає і відсутніми підстави та докази для стягнення втраченого доходу, який позивач пов'язує із вимушеністю займатись захистом свого порушеного права власності через дії відповідачів.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

У відповідності до вимог ст. 1167 ЦК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року з наступними змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою визнаються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Існуючі між сторонами стосунки за відсутності доказів винних дій відповідачів не можуть бути підставою для стягнення моральної шкоди за позовними вимогами.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України розподіляються судові витрати.

Керуючись ст. 209-215 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення солідарно з ОСОБА_5, Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради, виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, Управління містобудування і архітектури Ізмаїльської міської ради матеріальної шкоди 121330 грн., та моральної шкоди 50000 грн, а також про зобов'язання відповідачів не перешкоджати у здійсненні права власності на частку будинку НОМЕР_1-НОМЕР_2-НОМЕР_3 АДРЕСА_1 і зобов'язання ОСОБА_5 демонтувати літню торгову площадку і мощення, поновлення пофарбування цоколя і встановлення відмостки у відповідності до вимог будівельних норм відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.М. Жигулін