Вирок № 36650960, 14.01.2014, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

14.01.2014

Кримінальне провадження

№ 1-кп/489/25/2014р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014р. м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

судді - Беспрозванного О.В.,

при секретарі - Онищенко М.В.,

за участю прокурора - Кузьміної Т.С.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

потерпілого: ОСОБА_3,

представника потерпілого - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження з обвинувальним актом за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, має на утриманні малолітню дитину, офіційно не працює, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч.3 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Між ФОП «ОСОБА_3» та ТОВ «Ірбіс» укладено договір поставки №1923 від 06.06.2012р., згідно якого ТОВ «Ірбіс» зобов'язується постачати товар, а ФОП «ОСОБА_3», в свою чергу, зобов'язується прийняти товар та його сплатити.

Так, в грудні 2012р., точну дату в ході досудового розслідування не встановлено, торговий агент ТОВ «Ірбіс» - ОСОБА_1, маючи намір на заволодіння коштами ФОП «ОСОБА_3.», шляхом зловживання довірою останнього, запевнив ОСОБА_3 в тому, що зможе поставити йому великий обсяг товару зі знижкою близько 15 відсотків вартості товару, на що ОСОБА_3 погодився.

Так, в період часу з 04.12.2012р. по 20.12.2012р. ТОВ «Ірбіс» згідно заявок на поставку товару: №324609Д від 04.12.2012р., №331857Д від 11.12.2012р., №331851Д від 11.12.2012р., №331849Д від 11.12.2012р., №334468Д від 13.12.2012р., №341464Д від 20.12.2012р., №341457Д від 20.12.2012р. було поставлено товар ФОП «ОСОБА_3» на загатну суму 160406,10 грн.

ОСОБА_3, отримуючи товар від ТОВ «Ірбіс», згідно вищевказаних заявок, та будучи впевненим, що торговий агент ТОВ «Ірбіс» - ОСОБА_1 узгодив з керівництвом ТОВ «Ірбіс» та зробив йому знижку за поставлений товар в розмірі близько 15 відсотків вартості товару, а також те, що ОСОБА_1 передасть кошти за поставлений ОСОБА_3 товар до каси ТОВ «Ірбіс», передав ОСОБА_1 грошові кошти наступним чином:

Так, 04.12.2012р. ТОВ «Ірбіс» було поставлено ФОП «ОСОБА_3» товар згідно заявки №324609Д від 04.12.2012р. на загальну суму 35842,50 грн., за який ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 кошти в сумі 30618 грн.

11.12.2012р. ТОВ «Ірбіс» було поставлено ФОП «ОСОБА_3» товар згідно заявки №331849Д від 11.12.2012р. на загальну суму 36887,40 грн., за який ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 кошти в сумі 30375 грн.

11.12.2012р. ТОВ «Ірбіс» було поставлено ФОП «ОСОБА_3» товар згідно заявки №331857Д від 11.12.2012р. на загальну суму 19126,80 грн., за який ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 кошти в сумі 16002 грн.

11.12.2012р. ТОВ «Ірбіс» було поставлено ФОП «ОСОБА_3» товар згідно заявки №331851Д від 11.12.2012р. на загальну суму 11947,50 грн., за який ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 кошти в сумі 10197 грн.

13.12.2012р. ТОВ «Ірбіс» було поставлено ФОП «ОСОБА_3» товар згідно заявки №334468Д від 13.12.2012р. на загальну суму 14185,80 грн., за який ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 кошти в сумі 12876 грн.

20.12.2012р. ТОВ «Ірбіс» було поставлено ФОП «ОСОБА_3» товар згідно заявки №341457Д від 20.12.2012р. на загальну суму 30284,10 грн., за який ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 кошти в сумі 25261,50 грн.

20.12.2012р. ТОВ «Ірбіс» було поставлено ФОП «ОСОБА_3» товар згідно заявки №331464Д від 20.12.2012р. на загальну суму 12132 грн., за який ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 кошти в сумі 10000 грн.

Загальна сума коштів, яку за період часу з 04.12.2012р. по 20.12.2012р. ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 за раніше поставлений йому товар складає 135329,50 грн.

ОСОБА_1, зловживаючи довірою ОСОБА_3 та маючи намір на заволодіння коштами останнього, кошти передані ОСОБА_3 за поставлений йому товар до каси ТОВ «Ірбіс» не вніс, розпорядившись ними на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_3 матеріальні збитки на загальну суму 135329,50 грн., що виразилося у тому, що станом на 27.12.2012р. у ОСОБА_3 перед ТОВ «Ірбіс» виникла заборгованість на суму 160406,10 грн., про що останнім висунуто претензію щодо негайної сплати зазначеної заборгованості.

Обвинувачений ОСОБА_1 в ході судового розгляду вину свою визнав повністю та пояснив, що з травня 2009 року по вересень 2012р. він працював торговим представником в ТОВ «Ірбіс». Дане підприємство співпрацювало з ФОП «ОСОБА_3» та постачало останньому продукти харчування. ТОВ «Ірбіс» спочатку затверджувало знижки на товар ОСОБА_3, а потім перестало. Так як у нього з ОСОБА_3 склалися добрі відносини, він намагався йому робити знижки на товар. Коли отримував кошти від ОСОБА_3 за поставлений йому товар, кошти в касу ТОВ «Ірбіс» він вносив, але не всі. Деяку частину коштів він залишав собі, так як йому були потрібні кошти на власні потреби. Внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед ТОВ «Ірбіс» в сумі 160406,10 грн.. Дані збитки він визнає в повному обсязі, розкаюється.

Крім визнання вини обвинуваченим ОСОБА_1, його вина в інкримінованому йому діянні підтверджується наступними зібраними по кримінальному провадженню доказами, дослідженими в судовому засіданні:

- показаннями потерпілого ОСОБА_3, який в судовому засіданні показав, що між ним та ТОВ «Ірбіс» укладено договір поставки №1923 від 06.06.2012р., згідно якого ТОВ «Ірбіс» зобов'язується постачати товар, а він, в свою чергу, зобов'язується прийняти його та сплатити. Товар він отримував по накладним. З вересня 2012р. ОСОБА_1 при постачанні йому товару робив знижки. Він передавав кошти ОСОБА_1, щоб той вносив кошти в касу ТОВ «Ірбіс». Потім йому подзвонили з ТОВ «Ірбіс» та повідомили, що в нього виникла заборгованість на суму 160406,10 грн..

- показами свідка ОСОБА_5, яка в судовому засіданні пояснила, що з 01.12.2009р. вона працює бухгалтером в ТОВ «Ірбіс». Дане підприємство співпрацює з ФОП «ОСОБА_3» та постачає йому товар. Торговий представник бере заявку на постачання продуктів, після чого йому видається накладна та представник відвозить товар замовнику. Крім цього, сам представник не має права встановлювати знижки замовнику на товар. Так, в ході перевірки, було виявлено, що у ОСОБА_3 виникла заборгованість перед ТОВ «Ірбіс» в сумі 160406,10 грн.. Стверджує, що торгові представники не уповноважені особисто вносити кошти в касу ТОВ «Ірбіс», це є обов'язок замовника.

- заявою потерпілого ОСОБА_3 від 28.12.2012р., згідно якої він повідомив, що в період з 03.12.2012р. по 25.12.2012р. в рахунок сплати за отриманий товар він передав ОСОБА_1 155000 грн.. За умовою співробітництва останній повинен був видати йому чеки, які б підтверджували факт сплати за отриманий товар, але ОСОБА_1 чеки не видав йому та зник;

- претензією ТОВ «Ірбіс» фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 від 15.01.13р., згідно якої ТОВ «Ірбіс» вимагає від ОСОБА_3 сплатити суму заборгованості за поставлену продукцію згідно договору поставки №1923 від 06.06.2012р. в сумі 160406,10 грн.;

- висновком судово-економічної експертизи №2/75 від 02.07.2013р., згідно якого факт заборгованості у ФОП «ОСОБА_3» перед ТОВ «Ірбіс» документально підтверджується. Заборгованість виникла у період часу з 04.12.2012р. по 20.12.2012р., загальна сума заборгованості становить- 160406,10 грн.;

- висновком судово-почеркознавчої експертизи №460 від 15.04.2013р., згідно якої рукописні записи «оплачено» та підписи від імені ОСОБА_1 в заявках №324609Д від 04.12.2012р.; №331857Д від 11.12.2012р.; №331851Д від 11.12.2012р.; №331849Д від 11.12.2012р.; №334468Д від 13.12.2012р.; №341464Д від 20.12.2012р.; №341457Д від 20.12.2012р. виконані ОСОБА_1.

Оцінюючи докази, зібрані по кримінальному провадженню в сукупності, суд вважає, що органами досудового слідства правильно кваліфіковані дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ст. 190 ч.3 КК України, а саме заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене у великих розмірах.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він не судимий, офіційно не працює, характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину, психічно та фізично здоровий.

Призначаючи вид і розмір покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості ним скоєного - скоєння тяжкого кримінального правопорушення, його особу, обставини справи, що пом'якшують відповідальність, - визнання вини та каяття у скоєному, наявність на утриманні малолітньої дитини, і вважає, що з врахуванням викладеного, його виправлення та перевиховання можливо без ізоляції від суспільства, а тому покарання йому необхідно призначити із застосуванням ст. 75 КК України, тобто з випробуванням.

Керуючись ст.ст.374, 375 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.3 КК України, та призначити йому покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити його від відбуття покарання із випробуванням строком на три роки.

На підставі ч.1 п.п.2, 3, 4 ст.76 КК України зобов'язати його не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, вчасно повідомляти їм про зміну свого місця проживання, а також періодично реєструватися у кримінально-виконавчій інспекції.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на проведення судово-почеркознавчої експертизи № 460 від 15.04.2013 року в сумі 1468 грн. 80 коп. на користь Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на проведення судово-економічної експертизи №2/75 від 02.07.2013р. в сумі 2934 грн. на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області УДК в Миколаївській області р/р 31251272210005, МФО 826013 код ЗКПО 25574110/.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Беспрозванний О.В.