Рішення № 36650474, 13.01.2014, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 119/8349/13-ц

2/119/208/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2014 року м. Феодосія

Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим в складі: головуючого, судді - Микитюк О.А., при секретарі - Касянюк Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка також дії в інтересах ОСОБА_3, до Феодосійської КЕЧ району, за участю третіх осіб - органу опіки та піклування виконкому Феодосійської міської ради, Феодосійського МВ ГУ ДМС України в АРК про усунення перешкод в здійсненні прав на житлове приміщення шляхом надання дозволу на проведення реєстрації за місцем проживання -

встановив:

позивачі звернулися до суду із позовом до відповідача і просили суд усунути перешкоди в здійсненні прав на житлове приміщення - кімнату АДРЕСА_1 шляхом надання дозволу на проведення їх реєстрації за місцем проживання, а саме у вище вказаній кімнаті.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач ОСОБА_2 перебувала у любу з ОСОБА_4 Для проживання сім,ї вони отримали кімнату АДРЕСА_1 Після розірвання шлюбу і звільнення чоловіка з військової частини, вона разом з дітьми залишилася проживати в спірному гуртожитку, оплачувала усі комунальні послуги і не має заборгованості.До 2010 року вона була зареєстрована в спірному гуртожитку і ніхто будь яких перешкод їй не чинив, але з 2010 року вона не має змоги зареєструватися за місцем проживання, оскільки з невідомих причин відповідач не проводить реєстрацію місця проживання її та дітей. Іншого житла вона немає. Без реєстрації вони мають проблеми з працевлаштуванням, отриманням паспорту для сина.

В судовому засіданні позивачі та їх представник ОСОБА_5 підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, додавши, що ОСОБА_2 також, проходила військову службу, але змушена була звільнитися з останньої, оскільки їм не платили заробітну плату, а вона утримувала двох дітей самостійно. Ордер на гуртожиток вони не отримували, оскільки довідки та клопотання командира частини на той час було достатньо. Раніше будь-яких перешкод для реєстрації не було, а чому зараз її не реєструють в гуртожитку вона не знає, оскільки їй цього не пояснюють. Просили позов задовольнити в повному обсязі, оскільки фони фактично там проживають, а реєстрації, це фіксування місця проживання.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав і суду пояснив, що позивачі не є військовослужбовцями, не мають зв,язку з МО України, не прожили в гуртожитку більше 10 років, а отже не мають право на проживання та реєстрацію в гуртожитку , який перебуває на балансі Феодосійської КЕЧ району і призначений для проживання військовослужбовців. Просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Феодосійський МВ ГУ ДМС України в АРК надав суду листа, в якому просив справу розглянути у відсутність представника і на розсуд суду.

Представник органу опіки та піклування виконкому Феодосійської міської ради в судовому засіданні просив позов задовольнити, оскільки неповнолітні діти не мають іншого житла а тому порушуються їх права при відмові у реєстрації їх за місцем проживання.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши надані суду доказу, вважає позов не заснованим на законі,не обґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що будівля АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету від 29 грудня 1993 року № 757 визнана гуртожитком для тимчасового проживання малих сімей і перебуває на балансі Феодосійської КЕЧ району.

ОСОБА_4 разом з позивачами у справі отримав кімнату АДРЕСА_1 на період проходження служби у вч А 0289. Ордер на вселенні в кімнату позивачами не отримувався ані при першому заселенні в кімнату ані після розірвання шлюбу з відповідачем за клопотання командира вч А 1411.

06 червня 2006 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано, про що відділом РАЦС Нижньогірського РУЮ зроблено актовий запис № 67 та видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1.

11 квітня 2005 року командування військової частини А 1411 звернулося до командування Феодосійського гарнізону із клопотанням про дозвіл на збереження права проживання в кімнаті АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та її неповнолітніми дітьми: донькою ОСОБА_1,1993 року народження та сином ОСОБА_3, 1997 року народження.

Позивачі до 28 березня 2010 року були зареєстровані за вище вказаною адресою.

21 січня 2008 року позивача ОСОБА_2 була звільнена з вч 1411 у зв,язку з переведенням до Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Феодосійський», а 30 квітня 2010 року звільнено за власним бажанням з військової частини А 1370 (наказ № 60 від 30.04.2010 року) і працює в міській лікарні № 1 м. Феодосія медичною сестрою в хірургічному відділенні.

На обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов позивачі не перебувають.

У відповідності до вимог ст. 13,15, 16 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 127 ЖК УРСР, п. 2 Примірного положення гуртожитки призначаються лише для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період їх роботи або навчання.

Згідно із ч. 2 ст. 128, ст. 129 ЖК УРСР, ч. 1 п. 10 Примірного положення на підставі спільного рішення адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Отже, законом установлено, що єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку є спеціальний ордер, який видає адміністрація підприємства, установи, організації на підставі спільного з профспілковим комітетом рішення про надання жилої площі в гуртожитку.

У відповідності до вимог ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно вимог ст. 6 вище вказаного закону реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

Для реєстрації особа або її законний представник подає в тому числі документи, що підтверджують право на проживання в житлі.

Крім того, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні. При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 1 листопада 1996 р. N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Отже, оскільки відповідачі не перебувають у трудових відносинах із ЗС України, заселилися в кімнату без отримання ордеру, який є єдиною підставою для заселення в гуртожиток, отримали право на проживання в гуртожитку з порушенням встановленого законом порядку, реєстрації місця проживання є похідною від виникнення на законних підставах права на житлову площу, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 10,11,60,88, 210-215 ЦПК України, суд

вирішив:

в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Феодосійський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання останньої рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий (підпис) О.А. Микитюк

копія вірна: суддя- секретар-