Ухвала суду № 3664929, 28.04.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2009№К-36110/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого), БрайкаА.І., ГолубєвоїГ.К., РибченкаА.О., ФедороваМ.О.

при секретарі: ПасічникТ.В.

за участі представників позивача: КовальчукаО.М. та відповідача: СтепаненкоО.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Свердловантрацит» на постанову Луганського апеляційного господарського суду від02.11.2006 посправі№8/333

за позовом Державної податкової інспекції у м.Свердловську

до Державного підприємства «Свердловантрацит»

про стягнення податкового боргу шляхом звернення стягнення на активи

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м.Свердловську звернулася до суду із позовною заявою (зі змінами), в якій просить стягнути податковий борг шляхом звернення стягнення на активи ДП«Свердловантрацит» у розмірі заборгованості з податку на прибуток у сумі 23582275,84грн., розрахований на підставі декларацій, згідно яким загальна сума податкового зобов'язання з податку на прибуток, самостійно визначеного та не сплаченого платником податку - відповідачем у справі, складає 23582275,84грн.

Рішенням Господарського суду Луганської області від16.06.2006 позов задоволено частково в порядку Господарського процесуального кодексу України. Із відповідача стягнуто на користь бюджету 19123253,84грн. податковий борг з податку на прибуток, але не зазначено, що це провадиться шляхом звернення стягнення на активи відповідача. Також враховуючи, що податковий борг з податку на прибуток у сумі 3179700грн., узгоджений відповідачем у справі за декларацією №32831 від08.02.2005, вже був предметом спору по справі №8/239 і рішенням Господарського суду Луганської області від25.07.2005 стягнутий з боржника, судом першої інстанції визначено в мотивувальній частині рішення по справі №8/333, що провадження по справі в цієї частині слід припинити, однак, у резолютивній частині оскарженого рішення про це не зазначено. При цьому суд першої інстанції, керуючись п.п.7.8.3 ст.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», врахував перерахування відповідачем 1279322грн. авансових внесків з податку на прибуток на користь УДК (нарахованих дивідендів) та документального підтвердження цих обставин за дослідженими судовому засіданні платіжними дорученнями.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від02.11.2006 посправі№8/333 рішення Господарського суду Луганської області від16.06.2006 скасовано, позов задоволено частково. Стягнуто із відповідача податковий борг з податку на прибуток у сумі 20402575,84грн., шляхом звернення стягнення на активи боржника. Провадження по справі на суму 3179700грн. боргу закрито.

При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що судом першої інстанції суму1279322грн. виключено із загальної суми позову та стягнуто із відповідача податковий борг з податку на прибуток у сумі 19123253,84грн. (20402575,84грн. - 1279322грн.). Саме з цим не погодився позивач, посилаючись на невірне застосування місцевим господарським судом норми матеріального права.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що дії відповідача є правомірними. Свою позицію суд обґрунтував тим, що відповідачем перераховано авансовий внесок з податку на прибуток на загальну суму 1279322грн. на користь УДК в Луганської області, яку суди визнали підтвердженим матеріалами справи та не оспорений позивачем у справі, яким зарахована ця сума на погашення відповідачем податкового боргу, що виник станом на 31.06.2006 - на момент правонаступництва ДП«Свердловантрацит». Картка особового рахунку по сплаті податку на прибуток має від'ємне сальдо розрахунків платника з бюджетом на початок 2005року.

Посилаючись на наказ Державної податкової служби України від18.07.2005 №276 про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, де проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку, суд апеляційної інстанції вказав на подані у 2006році уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, якими було зменшено суми, які підлягають сплаті до бюджету, всього на 141000грн.

Відповідно враховуючи п.17.2 ст.17 Закону України від21.12.2000 №2181 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суд апеляційної інстанції визнав, що всі надходження правомірно спрямовані позивачем у справі на погашення податкового боргу, згідно з положеннями п.7.7 ст.7 цього Закону та п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», дійшовши висновку про те, що сплачена відповідачем у справі сума 1279322грн. авансового внеску у зв'язку з нарахуванням дивідендів за своїм суттєвим значенням є податковим зобов'язанням платника, оскільки на час сплати податкового зобов'язання у платника існував податковий борг, що ним не було спростовано суду, чому надходження податкового платежу мало бути спрямованим на погашення податкового боргу платника, а тільки після погашення сум платежів спрямованими на погашення поточного податкового зобов'язання.

Не погодившись із постановою Луганського апеляційного господарського суду від02.11.2006 посправі№8/333, Державне підприємство «Свердловантрацит» (ДП«Свердловантрацит) подало касаційну скаргу (з уточненням) на зазначене судове рішення, яке просить скасувати та направити справу на новий розгляд.

Посилаючись на п.1.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» скаржник вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено в частині стягнення суми1279322грн., так як за 2005рік ДП«Свердловантрацит» сплатило та відобразило в рядках 13 та 20 декларації з податку на прибуток підприємства авансові внески в загальній сумі 1279300грн., які не можуть входити до складу податкового боргу підприємства через те, що вони сплачені ще до моменту подачі декларації з податку на прибуток та не є узгодженими податковими зобов'язаннями, і відображаються у декларації з податку на прибуток у розділі "додаткові показники". Таким чином скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції помилково зазначає суму авансових внесків в розмірі 1279300грн. сумою податкового боргу.

Крім того свою позицію скаржник обґрунтовує нормою пп.19.3.7 п.19.3 ст.19 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», де встановлено, що на період дії процедури погашення заборгованості згідно із Законом України №2711 «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», а отже вказує на те, що ДПІ позбавило підприємство права розстрочити оскаржувану суму, як це передбачено Законом №2711. Тобто суд неприйняв посилання відповідача про неправомірність зарахування ДПІ сплаченої підприємством суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Також скаржник вказує, що судами не було достовірно зясовано та встановлено, що від'ємне значення по уточнюючим розрахункам від17.02.2006 в загальній сумі 141000грн., позивачем зараховано як надходження платежів до бюджету та спрямовано на погашення податкового боргу, що утворився станом на 01.01.2005, в порядку календарної черговості його виникнення. Таким чином скаржник доводить, що фахівці ДПІ уточнюючі розрахунки, що збільшують податкові зобов'язання зараховують до складу податкового боргу податкового періоду, що розглядається, а уточнюючі розрахунки, що зменшують податкові зобов'язання спрямовують на погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення.

При цьому скаржник також звертає увагу суду на те, що у випадках подачі уточнюючих розрахунків, попередньо сплачує суму недоплати згідно уточнюючих розрахунків, та фінансову санкцію, про що зазначається у призначенні платежу у платіжних дорученнях на перерахування коштів (додавалися до матеріалів справи в суді першої інстанції). Таким чином суми недоплати, зазначені в уточнюючих розрахунках в загальній сумі 6900грн. ( в т.ч. податок - 6600грн., фінансова санкція-360грн.) не можуть входити до складу податкового боргу підприємства.

Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав.

Розгляд касаційної скарги в судовому засіданні 07.04.2009 відкладено на 24.04.2009.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як визначено п.1.9 ст.1 Закону України від22.05.1997 №283 «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами на час виникнення спірних правовідносин), - дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Крім того пп.7.8.3. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів згідно з пп.7.8.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим п.7.2 ст.7 чи п.10.2 ст.10 цього Закону.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли щодо стягнення заборгованості з податку на прибуток у сумі 23582275,84грн., необхідно погодитись із судом першої інстанції, який правомірно відмовив в частині стягнення суми1279322грн., так як зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. Отже суд апеляційної інстанції помилково послався на пп.7.8.3. п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування», визнаючи, що підприємство зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів, не дослідив того факту, що за 2005рік ДП«Свердловантрацит» сплатило та відобразило в рядках 13 та 20 декларації з податку на прибуток підприємства авансові внески в загальній сумі 1279300грн., які не можуть входити до складу податкового боргу підприємства через те, що вони сплачені ще до моменту подачі декларації з податку на прибуток та не є узгодженими податковими зобов'язаннями, так як відображаються у декларації з податку на прибуток у розділі "додаткові показники".

Таким чином необхідно визнати правомірну позицію суду першої інстанції про те, що сума податкового зобов'язання звітного періоду, а також сума податку до сплати (ряд.17 Декларації) розраховуються за мінусом авансових внесків при виплаті дивідендів (прирівняних до них платежів) та тільки така визначена сума податкового зобов'язання вважається узгодженою та підлягає сплаті протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації, на підставі п.п.5.3.1 п.5.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Отже суд апеляційної інстанції помилково зазначає суму авансових внесків в розмірі 1279300грн. сумою податкового боргу.

Також з огляду на наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та аналізуючи встановлені судами докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає можливим залишити в силі рішення Господарського суду Луганської області від16.06.2006 про стягнення із відповідача на користь бюджету 19123253,84грн. податкового боргу з податку на прибуток, оскільки те, що суд керувався нормами ГПК України, а також не зазначив в резолютивній частині про припинення провадження в частині податкового боргу з податку на прибуток у сумі 3179700грн., який вже був предметом спору по справі №8/239 і рішенням Господарського суду Луганської області від25.07.2005 стягнутий з боржника, - не вплинуло на розгляд даного спору по суті.

Крім того, розглядаючи спірні правовідносини, необхідно врахувати, що суд першої інстанції, керуючись п.п.7.8.3 ст.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», законно врахував перерахування відповідачем 1279322грн. авансових внесків з податку на прибуток на користь УДК (нарахованих дивідендів) та документального підтвердження цих обставин за дослідженими судовому засіданні платіжними дорученнями.

Отже зазначена позиція скаржника визнається судом касаційної інстанції обґрунтованою. Відповідно постанова Луганського апеляційного господарського суду від02.11.2006 посправі№8/333 підлягає скасуванню, як така, що винесена за помилкових юридичних висновків. А рішення Господарського суду Луганської області від16.06.2006 посправі№8/333 підлягає залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Свердловантрацит» задовольнити частково.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від02.11.2006 посправі№8/333 скасувати. Рішення Господарського суду Луганської області від16.06.2006 посправі№8/333 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий О.В.Карась

Судді А.І.Брайко

Г.К.Голубєва

А.О.Рибченко

М.О.Федоров