Рішення № 36646215, 24.12.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2013 р.Справа № 922/3233/13

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Шатерніков М.І.

судді: Аюпова Р.М. , Погорелова О.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

розглянувши справу

за позовом ПАТ "АКБ "Базис" м. Харків до ТОВ "Прайм КТМ", м. Харків про стягнення 3717488,68 грн. за участю представників сторін:

позивача - Мєдвєдєва О.В., дов. № 01/1922 від 25.09.2013 р.

відповідача - Макаренко С.І., директор

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПАТ "АКБ "Базис", звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ "Прайм КТМ", в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 350748,90 ЄВРО, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.07.2013 року складає 3717488,68 грн., яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору на відкриття кредитної лінії № 243/08 від 02.09.2008 року в частині своєчасної та у повному обсязі погашення кредиту та сплати відсотків за ним. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.08.2013 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/3233/13 та розгляд справи призначено на 13.08.2013р. о 12:00 год. Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.08.2013 р. розгляд справи № 922/3233/13 було відкладено на 27.08.2013 р. об 11:45 год. Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.08.2013 р. розгляд справи № 922/3233/13 було відкладено на 18.09.2013 р. о 10:30 год. Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.09.2013 р. розгляд справи № 922/3233/13 за клопотанням представника відповідача було відкладено на 09.10.2013 р. о 10:30 год. Цією ж ухвалою строк розгляду справи було продовжено в порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України до 16 жовтня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.10.2013р. по справі № 922/3233/13 за позовом ПАТ "АКБ "Базис" до ТОВ "Прайм КТМ" про стягнення 3717488,68 грн., було призначено судово-почеркознавчу експертизу.

20.11.2013 р. від експерта ХНДІСЕ ім. засл. проф. Бокаріуса М.С. Сиротенко-Кацман Н.В. надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів необхідних для проведення почеркознавчої експертизи № 9948, складене 06.11.2013 року.

Листом від 27.11.2013 року сторін було викликано до суду з метою вирішення питання щодо поновлення провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.12.2013 р. провадження у справі № 922/3233/13 було поновлено та розгляд клопотання судового експерта було призначено на 11 грудня 2013 р. о 10:15.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.12.2013 розгляд клопотання судового експерта по справі № 922/3233/13 було відкладено на 24 грудня 2013 р. об 11:30.

23 грудня 2013 р. на адресу суду надійшло повідомлення судового експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса відносно неможливості надання висновку судово-почеркознавчої експертизи, оскільки станом на 16.12.2013 р. клопотання експерта не виконано та рахунок вартості робіт не сплачено.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність доказів оплати вартості робіт по проведенню експертизи з боку відповідача, відмовляє у задоволенні клопотання судового експерта та переходить до розгляду справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги у повному обсязі, надав для огляду у судовому засіданні оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, які судом оглянуті та повернуті представнику позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує у повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні представники позивача пояснили, що ними надані всі документи, необхідні для розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

02 вересня 2008 року між Публічним акціонерним товариством „АКБ „БАЗИС", яке є правонаступником Акціонерного комерційного банку "Базис" (позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ КТМ", (відповідач), був укладений кредитний договір на відкриття кредитної лінії № 243/08, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредитну лінію в іноземній валюті для розрахунку за чушку алюмінієву з попереднім та повним конвертуванням кредитних ресурсів в гривню на міжбанківському валютному ринку України з лімітом заборгованості в сумі 250000,00 Євро 00 євроцентів на строк до 01 вересня 2009 року на умовах передбачених договором.

Відповідно до п. 2.2 плата за кредит встановлена а розмірі 15% річних.

Згідно додаткових угод №№ 1-11 до кредитного договору, сторонами встановлено строк погашення кредиту до 20.12.2012 року, та встановлено плату за користування кредитною лінією з 01 березня 2009 р. у розмірі 13 % відсотків річних (пункти 1.1., 2.2., 2.4., 2.5. кредитного договору).

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, зарахувавши гривневий еквівалент кредиту на поточний рахунок відповідача, що підтверджується меморіальним валютним ордером 6_46 від 02.09.2008 року та архівною випискою з особового рахунку Відповідача № 206263121408 за період з 02.09.2008 року по 28.07.2013 року.

Як зазначається п. 1.1 Договору Відповідач зобов'язувався повернути банку кредит до 20.12.2012р.

Відповідно до п. 2.3. кредитного договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою, відсотки нараховуються за кожен календарний день виходячи з розрахунку 360 днів в році, починаючи з дня списання суми кредиту з рахунку банку. За користування кредитними коштами понад строк, зазначений в пункті 1.1., 2.5 цього договору, банк нараховує, а позичальник сплачує проценти в розмірі 0,1% річних.

Як встановлено судом, в порушення п.п. 1.1. та 2.5. кредитного договору, відповідно до якого встановлено строк повернення кредиту до 20.12.2013 року, відповідач не виконав свої зобов'язання за кредитним договором та не сплатив суму заборгованості, у зв'язку з чим, заборгованість відповідача перед позивачем по кредиту становить 250000,00 євро 00 євроцентів, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.07.2013 р. складає 2649679,50 грн.

В порушення п.п. 2.2., 2.4. кредитного договору, за умовами яких відповідач прийняв на себе зобов'язання сплачувати проценти за користування кредитною лінією в розмірі 13% річних, відповідач взятих на себе зобов'язань не виконав, у зв'язку з чим, заборгованість відповідача перед позивачем по відсотках за користування кредитною лінією за період з 01.12.2011р. по 28.07.2013 р. становить 34999,98 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.07.2013 р. складає 370954,92 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором № 243/08 від 02.09.2008 р. становить 284999,98 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.07.2013 р. складає 3020634,42 грн., що і стало підставою звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

На дату розгляду справи господарським судом, матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості у добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення домовленості сторін не повернув отримані кредитні кошти, не сплатив відсотки за користування кредитними коштами, та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за кредитним договором на відкриття кредитної лінії № 243/08 від 02.09.2008 року.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами Кредитного договору на відкриття кредитної лінії № 243/08, а саме пунктом 3.2. передбачено, що позичальник сплачує Кредитору штраф: в разі користування кредитними коштами понад строк, встановлений цим договором в розмірі 3 % (три відсотки) за кожний місяць від суми простроченої заборгованості за Кредитом (сплата здійснюється за фактичну кількість прострочених днів, враховуючи фактичну кількість днів у місяці 30 або 31); за недотримання строків сплати нарахованих відсотків - у розмірі 10 % (десять відсотків) від суми несплачених відсотків за користування Кредитом за кожний місяць (сплата здійснюється за фактичну кількість прострочених днів, враховуючи фактичну кількість днів у місяці 30 або 31).

Позивачем за порушення строку повернення кредиту за період з 21.12.2012р. по 20.06.2013 р. нараховано суму штрафу, у розмірі 44869,32 Євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.07.2013 року (100 Євро = 1059,8718 грн.) складає 475557,27 грн.; за порушення строку сплати процентів за користування кредитом за період з 21.12.2012р. по 20.06.2013 р. нараховано суму штрафу у розмірі 20879,60 Євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.07.2013 року складає 221296,99 грн.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання щодо своєчасного повернення суми кредиту та відсотків позивачу, що підтверджено матеріалами справи та враховуючи встановлену у кредитному договорі відповідальність за невиконання договірних зобов'язань у вигляді штрафу, позивачем обґрунтовано пред'явлено до стягнення зазначену суму штрафу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 610, 611, 612 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ КТМ" (61024, м. Харків, вул. Ольмінського, буд. 14 ідентифікаційний код 33206940) користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 88, код ЄДРПОУ 19358916, рахунок №32075176500 в Управлінні НБУ в Харківській області, МФО 351447) заборгованість за кредитним договором на відкриття кредитної лінії № 243/08 від 02.09.2008 р. у розмірі 350748,90 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.07.2013 року (100 євро = 1059,8718 грн.) складає 3717488,68 грн. з яких: 250000,00 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.07.2013 року складає 2649679,50 грн. - сума заборгованості за кредитом; 34999,98 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.07.2013 року складає 370954,92 грн. - сума заборгованості по процентах за користування кредитом; 44869,32 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.07.2013 року складає 475557,27 грн. - штраф за порушення строку повернення кредиту за період з 21.12.2012р. по 20.06.2013 р.; 20879,60 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.07.2013 року складає 221296,99 грн. - штраф за порушення строку сплати процентів за користування кредитом за період з 21.12.2012р. по 20.06.2013 р.; а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 68820,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.12.2013 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Шатерніков М.І. Аюпова Р.М. Погорелова О.В.