Рішення № 36643770, 09.01.2014, Вишгородський районний суд Київської області

09.01.2014 Справа № 363/4017/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

09 січня 2014 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Скарлат О.І.

при секретарі Грабовській А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Вишгородська районна державна контора про усунення від права на спадкування та визнання права на спадщину,

ВСТАНОВИВ:

Позивач у жовтні 2013 року звернулася до суду з позовом про усунення від права на спадкування та визнання права на спадщину посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, після смерті якого залишилося спадкове майно у вигляді житлового будинку по АДРЕСА_2. ОСОБА_2 є сином померлого та єдиним спадкоємцем. Померлий ОСОБА_3 тяжко хворів на онкологічне захворювання, був ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС. Позивачка зазначає, що з 2006 року почала проживати з відповідачем ОСОБА_2 однією сім»єю в цивільному шлюбі, а в подальшому 13.12.2008 року зареєстрували шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного шлюбу Вишгородського РУЮ у Київській області. Оскільки померлий ОСОБА_3 потребував догляду, позивачка з 2006 року проживала в будинку по АДРЕСА_2. Фактично відповідач за своїм батьком не доглядав та не надавав йому допомоги, оскільки зловживав спиртними напоями. До самої смерті позивачка доглядала ОСОБА_3, спільно з ним проживала у житловому будинку, вела повністю домогосподарство та надавала інші постійну і необхідну допомогу.

На підставі вищенаведеного позивач просить усунути відповідача ОСОБА_2 від спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 та визнати ОСОБА_1 спадкоємицею четвертої черги після смерті ОСОБА_3

У судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_4 позов підтримують в повному обсязі про просять його задовольнити з викладених підстав.

Відповідач та його представник ОСОБА_5 проти позову заперечили та пояснили, що відповідач дійсно перебував у шлюбі з позивачкою з 13.12.2008 року. За час шлюбу позивачка разом з відповідачем проживала в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 до середини 2011 року. З середини 2011 року у відповідача з позивачкою припинилися подружні відносини, у зв'язку з цим позивачка переїхала до батька відповідача ОСОБА_3 в с. Новосілки з тих підстав, що їй фактично не було де проживати. Вважають, що позивачка не проживала з батьком відповідача однією сім»єю, не була пов'язана з ним спільним побутом, зареєстрована в шлюбі з відповідачем, тому вона не може бути визнаною спадкоємицею померлого ОСОБА_3 У відповідача з батьком були тісні родинні стосунки. В останні дні його життя відповідач був фактично позбавлений можливості його навідувати, надавати йому допомогу, так як позивачка переселилась в його будинок та вчиняла сварки, скандали коли відповідач намагався провідати свого батька. На підставі викладеного відповідач та його представник просять відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача, свідків, дослідивши письмові матеріали справи приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13 грудня 2008 року сторони по справі уклали шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вишгородського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 298 (а.с.7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, про що свідчить свідоцтво про смерть, серія НОМЕР_2, зареєстроване виконавчим комітетом Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, актовий запис № 1 (а.с.5).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_6, про що свідчить свідоцтво про смерть, серія НОМЕР_3, зареєстроване відділом реєстрації актів цивільного стану Вишгородського районного управління юстиції Київської області, актовий запис № 208 (а.с.6).

Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, а саме: жилий будинок та земельна ділянка, які знаходяться за адресою АДРЕСА_2, що належав померлому на праві особистої власності на жилий будинок, відповідно до свідоцтва виданого Новосілківською сільською радою Вишгородського району Київської області видане 13.03.1996 року та державним актом на право приватної власності на землю, серія ІІІ-КВ №018591 від 05.09.2000 року № 66 та зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1404 (а.с.15-16).

Відповідач ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем після смерті померлого ОСОБА_3 та в установлений законом строк звернуся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла ( спадкодавця), до інших осіб ( спадкоємців). Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за законом або заповітом.

ч.5 ст.1224 ЦК України передбачає, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Вирішення питання щодо усунення права на спадкування з підстав, передбачених ст.1224 ЦК України, можливо за умови , якщо таке право на спадкування існує.

Відповідно до ч.2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.1258 ЦК України кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього кодексу.

Даною нормою чітко встановлено, що суб'єкти наступної черги спадкоємців одержують право на спадкування у разі усунення від права на спадкування суб'єктів попередньої черги. Таким чином, суб'єктам наступної черги спадкоємців і належить право вимоги (право позову) про усунення від права спадкування.

Дане право не виникає автоматично, а за певних умов, які передбачені ч.5 ст.1224 ЦК України, ч.2 ст.1259 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України.

Згідно вказаної Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, до числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2

Таким чином усунення відповідача від спадкування не породжує для позивача пов'язаних із спадкуванням прав та обов'язків, а тому вона не може і ставити питання про усунення відповідача від спадкування.

Норм, які породжують у позивача право на спадкування в рахунок права на спадкування відповідача (норм, що встановлюють одержання права на спадкування, подібних ч.2 ст.1258 та ч.2 ст.1259) не має, а тому позов пред'явлено всупереч ч.1 ст.3 ЦПК України не захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів, а з метою позбавлення відповідача належного йому права (на спадкування).

Виходячи із дійсних обставин справи, позивачу слід відмовити в позові з тих підстав, що позивач ОСОБА_1 не є належним позивачем, що вона не вправі ставити питання про усунення відповідача від спадкування і доводити в судовому порядку факти ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцеві і знаходження спадкодавця у безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво (ч.5 ст.1224 ЦК України), показання допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 щодо обставин проживання спадкодавця та ОСОБА_1 його стану здоров'я, відносин із спадкоємцями, їх утримання тощо втрачають своє правове значення та не можуть підтверджувати позовні вимоги, які пред'явлені неналежним позивачем у даній категорії справ.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 60, 61,212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Вишгородська районна державна контора про усунення від права на спадкування та визнання права на спадщину - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.І.Скарлат