Рішення № 36643534, 04.01.2014, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/6458/13-ц

Провадження №2/359/44/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 січня 2014 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Борця Є.О.,

при секретарі судового засідання Петровій Я.А.,

за участю позивача ОСОБА_1,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

за участю відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_123,

за участю представника відповідачів ОСОБА_4,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_123 про визнання осіб такими, що втратили право користування будинком,

встановив:

В червні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та обґрунтовує його тим, що він є власником будинком по АДРЕСА_1 В цьому будинку зареєстровані відпо-відачі. Вони перешкоджають позивачу користуватись будинком та не проживають в ньому. Тому ОСОБА_1 просить суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування будинком по АДРЕСА_1

У судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 підтримують позов та просять суд задо-вольнити його.

Відповідачі та їх представник ОСОБА_4 не визнають позов та заперечують проти його задоволення. В об-ґрунтування своїх заперечень вони посилаються на те, що проживають в будинку та не перешкоджають позивачу користуватись ним. Тому відповідачі та їх представник ОСОБА_4 просять суд відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків та дослідивши письмові докази, суд дій-шов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 26 квітня 2002 року ОСОБА_1 уклав з КСП «Глибоке» біржову угоду №16-02/12 (а.с.4-5), на підставі якої він купив табір праці та відпочинку, розташований по АДРЕСА_1. Цей об'єкт нерухомого майна складається з підсобно-побутового приміщення, їдальні, 2 адміні-стративних будівель та 6 літніх будинків.

Приміщення їдальні було перебудовано в будинок. Відповідачі зареєстровані в ньому. Ця обставина під-тверджується копією довідки форми №3 від 11 грудня 2012 року (а.с.8).

Відповідно до ч.2 ст.156 ЖК України за згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї.

Згідно з ч.64 цього ж Кодексу до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать його дружина, діти та батьки. Членами сім'ї власника будинку (квартири) може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно про-живають разом з власником будинку (квартири) і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідачі, допитані у судовому засіданні в якості свідків, показали, що ОСОБА_5 є їх рідною матір'ю. В період часу з 1999 року до 21 липня 2012 року вона проживала з ОСОБА_1 однією сім'єю. В 2001 році у них народився син ОСОБА_1 У зв'язку з тим, що відповідачі були членами сім'ї позивача, він вселив їх в буди-нок по АДРЕСА_1

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала, що в період часу з 1999 року до 21 липня 2012 року вона проживала з позивачем однією сім'єю. В 2001 році у них народився син ОСОБА_1 Відповідачі є рідними дочками свідка від іншого чоловіка. Але у зв'язку з тим, що вони були членами сім'ї позивача, він вселив їх в будинок по АДРЕСА_1

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 показали, що в період часу з 1999 року до липня 2012 року ОСОБА_5 проживала з позивачем однією сім'єю. До складу їх сім'ї входив їх син ОСОБА_1 та відповідачі. Після того, як приміщення їдальні було перебудовано в будинок, позивач вселив відповідачів в нього. Цей будинок розташовується по АДРЕСА_1

Таким чином, суд вважає доведеним той факт, що відповідачі у встановленому порядку набули право корис-тування будинком по АДРЕСА_1

ОСОБА_1, допитаний у судовому засіданні в якості свідка, заперечував факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 та відповідачами. Достовірність його показань спростовується показаннями відповідачів, допитаних у судовому засіданні в якості свідків, та показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Пока-зання цих свідків є послідовними та підтверджують одне одного. Тому суд покладає їх в основу судового рішення.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України позивач зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на під-ставу своїх вимог.

Встановлено, що всі без виключення свідки, допитані за клопотаннями обох сторін, показали, що відповідачі не перешкоджають ОСОБА_1 користуватись або розпоряджатись будинком по АДРЕСА_1

Як роз'яснив Верховний Суд України в узагальненні практики розгляду справ про захист права власності та інших речових прав, правило ст.391 ЦК України не поширюється на правовідносини, які виникли між власником будинку (квартири) та колишніми членами його сім'ї. Відповідно до ч.4 ст.156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє права колишніх членів його сім'ї на користування займаним приміщенням.

З огляду на ці обставини в сукупності суд вважає, що у задоволенні позову належить відмовити.

Крім того, допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 показали, що відповідачі не проживають в спірному будинку.

Достовірність показань цих свідків спростовується показаннями інших свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5, які повідомили суд про те, що на час розгляду цивільної справи відповідачі продовжують про-живати в будинку по АДРЕСА_1 Ця обставина підтверджується також копіями актів обстеження житлово-побутових умов від 5 квітня та 3 серпня 2013 року (а.с.49, 50) та довідками вико-навчого комітету Глибоцької сільської ради №695 та №697 від 16 вересня 2013 року (а.с.53, 55).

В матеріалах цивільної справи містяться також копії протоколів допитів відповідачів в якості свідків (а.с.97-105), з яких вбачається, що 21 липня 2012 року відповідачі проживали в АДРЕСА_2

Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказуван-ня.

Згідно з ч.3 цієї ж статті суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Встановлено, що визначення місця проживання відповідачів в липні 2012 року не відноситься до предмета доказування. Тому копії протоколів допитів відповідачів в якості свідків є неналежними доказами. На цій підставі суд не бере їх до розгляду.

Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.208, ч.1-ч.3 ст.209, ст.ст.213-215 та 218 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_123 про визнання осіб такими, що втратили право користування будинком, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скар-ги протягом 10 днів з дня його оголошення.

Суддя

Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець