Ухвала суду № 36641913, 16.01.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі в частині

"16" січня 2014 р. Справа № 809/3857/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Матуляка Я.П.,,

при секретарі Дубінській І.В.,

за участю:

представника позивача - Баралецької М.В.,

представника відповідача - Карабин Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" про визнання недійсним господарського зобов'язання та стягнення коштів отриманих за договором поставки в сумі 81 348 гривень,-

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" та приватного підприємства «Меліта-Агро» про визнання недійсним зобов'язання, що виникло на підставі договору поставки №2/1606 від 30.06.2009 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» та приватним підприємством «Меліта-Агро» та стягнення з відповідачів коштів отриманих за договором поставки в сумі 81 348 гривень.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.09.2011 року, провадження у даній справі в частині позовних вимог звернутих до приватного підприємства «Меліта-Агро» було закрито у зв'язку із припиненням юридичної особи.

В судовому засіданні поставлено на обговорення питання щодо закриття провадження у даній справі в частині позовних вимог про визнання недійсним зобов'язання, що виникло на підставі договору поставки №2/1606 від 30.06.2009 року, як таких, що не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти закриття провадження у даній справі в частині позовних вимог про визнання недійсним зобов'язання, що виникло на підставі договору поставки №2/1606 від 30.06.2009 року. Вважає, що вказана вимога підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що за умови закриття провадження у цій частині, недоцільним є й розгляд вимоги щодо стягнення з відповідача коштів отриманих за договором поставки в сумі 81 348 гривень.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

Так, державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську в даній адміністративній справі заявлено декілька позовних вимог, в тому числі, й вимогу щодо визнання недійсним зобов'язання, що виникло на підставі договору поставки №2/1606 від 30.06.2009 року.

Підставою для звернення до суду із вказаним позовом, слугував, в тому числі, й висновок ДПІ у Михайлівському районі, про те, що правочини укладені ПП «Меліта-Агро» (в тому числі й договір поставки за №2/1606 від 30.06.2009 року, укладений з ТОВ «Станіславська торгова компанія»), є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, що відображено в Акті перевірки від 22.06.2010 року (а.с.28-38).

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом частини 1 статті 208 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2).

Як установлено в частині 2 статті 215 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним не підлягають до розгляду в судовому порядку.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що провадження у даній справі в частині позовних вимог про визнання недійсним зобов'язання, що виникло на підставі договору поставки №2/1606 від 30.06.2009 року, підлягає закриттю.

В той же час, суд зазначає, що питання застосування адміністративно-господарських санкцій у вигляді стягнення з відповідача коштів отриманих за договором поставки в сумі 81 348 гривень, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а висновок щодо недійсності (нікчемності) господарського зобов'язання що виникло на підставі договору поставки №2/1606 від 30.06.2009 року, за умови доведеності, може міститись в мотивувальній частині рішення суду прийнятого за наслідками розгляду даної справи.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" про визнання недійсним господарського зобов'язання та стягнення коштів отриманих за договором поставки в сумі 81 348 гривень в частині позовних вимог щодо визнання недійсним зобов'язання, що виникло на підставі договору поставки №2/1606 від 30.06.2009 року, закрити.

Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Матуляк Я.П.