Ухвала суду № 36641761, 10.01.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Троянова О.В.

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2014 року справа №805/13847/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої Арабей Т.Г.

суддів Геращенка І.В., Губської Л.В.,

при секретарі: Борисовій А.А.

за участю:

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3, діючих за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 р. у справі № 805/13847/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Контакт" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення №0002842202 від 13.09.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спец-Контакт" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення №0002842202 від 13.09.2013 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 р. у справі № 805/13847/13-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Контакт» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002842202 від 13.09.2013 року - задоволено в повному обсязі, внаслідок чого, визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0002842202 від 13.09.2013 року Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 115636,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 57818,00 грн.

Не погодившись з судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.11.13 у справі №805/13847/13-а та прийняти нову постанову, якою в позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец - Контакт» відмовити в повному обсязі, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 198.3 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України; п.4 ст.11, ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції.

Представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила рішення суду першої залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що 29.08.2013 року Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Контакт» з питань дотримання податкового законодавства за період січень, лютий 2013р. по взаємовідносинам з ТОВ «Діомед Інвест», за результатами якої складено акт № 95/22-02/32019384, яким встановлено порушення п. 198.3 ст. 198, п.201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України (а.с. 52-62).

Відповідно до акту перевірки позивачем у перевіряємому періоді безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, у зв'язку з не підтвердженням первинними документами господарських операцій з ТОВ «Діомед Інвест» при визначенні об'єкта оподаткування, що призвело до порушення п. 198.3 ст. 198, п.201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України ,в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 115636 гривень та занижено податок на додану вартість на загальну суму 115636 гривень.

За наслідками перевірки за порушення передбачені п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002842202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 115636,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 57818,00 грн. (а. с. 63).

До даних висновків відповідач прийшов з підстав надання до перевірки товарно-транспортних накладних, оформлених неналежним чином чином (не містять всіх необхідних реквізитів, передбачених спільним наказом Міністерства транспорту України, Мінстату України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.95 р. № 488/346 (зі змінами та доповненнями), а саме: інформація про «Пункт навантаження» та «Пункт розвантаження» обмежено тільки назвою міста. У той час, як Типовою формою №1-ТН передбачено вказання адреси. Також, ТОВ «Діомед Інвест» має податкову адресу у м. Київі,в той час, як транспортування здійснюється з м. Одеса. В документі, що має назву «договір купівля-продажу» за №5 від 01.10.2012 р. та Специфікації до нього не вказано місце навантаження та розвантаження, умови постачання та кінцевий пункт постачання, тобто підприємством порушено вимоги спільного наказу Міністерства транспорту України, Мінстату України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.95 р. № 488/346 (зі змінами та доповненнями) в частині оформлення товарно-транспортних накладних.

Окрім того, в акті перевірки зазначено, що у зв'язку з отримання від ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві акту про неможливість проведення зустрічної звірки щодо відпрацювання ланцюга постачання від ТОВ «Діомед Інвест» №1344/22.3/38290911 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2012 року по 30.04.2012 року щодо підтвердження господарських відносин з платником податків по взаємовідносинам з позивачем за вересень 2011 року, зроблено висновок про вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що згідно до ч.1 ст. 216 ЦК України .

Крім того, відповідно вищезазначеного акту ТОВ «Діомед Інвест» не має неможливості фактичного здійснювати господарські операції через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, неможливість фактичного здійснення господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

З урахуванням вищевикладеного, зроблено висновок, що правочин між ТОВ «Спец-Контакт» та ТОВ «Діомед Інвест» по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, укладений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, оскільки правочин здійснено на отримання товару, який взагалі не одержувався, а був лише факт складання первинних документів, зокрема, податкової та видаткової накладних, без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України у вигляді несплати податків.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з реальності господарської діяльності між позивачем та його контрагентом ТОВ «Діомед Інвест», оскільки у судовому засіданні ці обставини доведенні даними податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції виходячи з наступного.

Спірною обставиною у справі є обґрунтованість зроблених відповідачем висновків щодо неможливості реального виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Діомед Інвест».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), суб'єкти господарської діяльності, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності (далі - підприємства), зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Статтею 8 Закону № 996-ХІV визначено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно:

- визначає облікову політику підприємства;

- обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

- розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

- затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

За змістом ст. 9 Закону України № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву підприємства, установи, від імені яких складений документ;

- назву документа (форми), код форми, дату і місце складання;

- зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі);

- посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно п. 8 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 р., відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Тобто, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Як вбачається з акту перевірки № 95/22-02/32019384 від 29.08.2013р., позивач включив до суми податкового кредиту з податку на додану вартість суму 115636,00 грн. за договором купівлі-продажу від 04.01.2013р. № 8, укладеним з ТОВ «Діомед Інвест», згідно з яким ТОВ «Діомед Інвест» зобов'язується поставити у зумовлені строки іншій стороні ТОВ «Спец-Контакт» продукцію, а ТОВ «Спец-Контакт» - прийняти та оплатити товар (а.с. 9-11) .

До зазначеного договору були підписані Специфікація №1 від 04.01.2013 року, Специфікація №2 від 02.02.2013 року (а.с. 12-13).

За вказаною угодою позивач включив до податкового кредиту з податку на додану вартість за січень, лютий 2013 року на загальну суму 115636,00 грн.

Реальність господарсько-фінансової операції з ТОВ «Діомед-Інвест, здійсненої у січні-лютому 2013 року, підтверджується наступними бухгалтерськими документами:

1) видатковими накладними: №312 від 08.01.2013р., №311 від 21.01.2013р., №313 від 31.01.2013р., №314 від 07.02.2013р., №315 від 13.02.2013р., №317 від 22.02.2013р., №318 від 28.02.2013 року( а.с.15-20);

2) податковими накладними: №16 від 08.01.2013р., № 11 від 21.01.2013р., №18 від 31.01.2013 р., №3 від 07.02.2013р., №5 від 13.02.2013р., №7 від 22.02.2013р., №8 від 28.02.2013р.( а.с.21-27)

Позивач задекларував дані по вказаній господарсько-фінансовій операції за січень - лютий 2013 року у декларації з ПДВ за січень 2013 року №90066836 від 15.02.2013р. та за лютий 2013 року №9013031687 від 14.03.2013р. з відповідними додатками, де вказав податковий кредит за січень 2013 року - 62931 грн., за лютий 2013р. - 52705 грн. за контрагентом ТОВ «Діомед Інвест».

Частина розрахунків між позивачем та ТОВ «Діомед-Інвест» за період січень- лютий 2013 року здійснювалась у вексельній формі згідно акту приймання-передання векселя №2 від 25.02.2013 року на загальну суму 377586 грн. , що відображено в акті перевірки (а.с.42-43,59).

Друга частина розрахунків на суму 316 230 гривень здійснена шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок третьої особи -ТОВ «ТОРГ-ПРОМ Л.Т.Д.» у відповідності з договором відступлення права вимоги №9 від 27.03.2013 року та листа від ТОВ «Діомед Інвест» на адресу позивача від 27.03.2013р.( а.с.44-45) .

Перевезення товару здійснено позивачем,транспортом отриманого за договором оренди вантажного автомобіля №4 від 03.01.2013 року , укладеним між ТОВ "Спец-Контакт" та ОСОБА_4, відповідно до п.1 специфікації №1 від 04.01.2013 року та №2 від 02.02.2013 року, що підтверджується товарно-транспортними накладними б/н від 08.01.2013 року, б/н від 21.01.2013 року, б/н від 31.01.2013 року, б/н від 07.02.2013 року, б/н від 13.02.2013 року, б/н від 22.02.2013 року, б/н від 28.02.2013 року (а.с. 28-34, 171 ).

Оцінивши приєднані до справи копії первинних документів, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження та прийняв у якості належних та допустимих доказів, оскільки вони відповідають вимогам законодавчого визначення поняття «первинний документ» згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Всі ці вимоги позивачем дотримані.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6).

Згідно з вимогами п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Оскільки ТТН не входить до переліку дркументів на підставі яких платник податків повинен вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування , то оформлення неналежним чином ТТН не є підставою для не включення витрат з придбання ТМЦ до складу валових витрат. Зазначене включення позивачем правомірно здійснене на підставі відповідних видаткових накладних та податкових накладних постачальника, які є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІУ та відповідають її вимогам.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначений вище правочин є таким, що не відповідає моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Не повне заповнення товаро-транспортної накладної, або відсутність інформації в технічній документації не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо.

В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є недопустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України. Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, п.1 ч. 1ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 р. у справі № 805/13847/13-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 10 січня 2014 р. Ухвала в повному обсязі складена 15 січня 2014 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Судді Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко

Л.В.Губська