Постанова № 36641638, 15.01.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

15 січня 2014 року Справа № 814/4563/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Ткач Г.С. розглянувши адміністративну справу

за участю представників:

від позивача: Плужник О. О.

від відповідача: Данішевська Ю. Б.

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ КАРТОН", (вул. Космонавтів, 81/30, м. Миколаїв, 54028)

доУправління Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті у Миколаївській області, (вул. Будівельників, 15-А,Миколаїв,54034)

проскасування постанови про застосування адміністративно-господарських санкцій, ВСТАНОВИВ:

Позивач, відповідно до уточнених позовних вимог, звернувся до адміністративного суду з позовом до Управління Укртрансінспекції у Миколаївській області (далі в тексі - Відповідач, Інспекція), в якому просив скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №002196 від 22 жовтня 2013 року. Позов вмотивовано тим, що 03 вересня 2013 року автомобіль Позивача було зупинено працівниками ДАІ на 214км дороги Київ-Одеса з метою перевірки допустимих габаритно-вагових параметрів транспортного засобу. При перевірці працівниками пересувного пункту габаритно-вагового контролю філії «Уманське ДЕД» ДП «Черкаський облавтодор» виявлено порушення навантаження на строєну вісь причепу д/н НОМЕР_2 - 24200кг при дозволеній 22000кг. та складено Акт №59 про перевищення обмежень встановленої ваги від 03 вересня 2013 року (надалі - Акт). В подальшому Інспекцією винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 22 жовтня 2013 року №002196 (далі в тексті - Постанова) за порушення ст.48 «Про автомобільний транспорт», згідно з якою Позивача було притягнуто до відповідальності, яка передбачена абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та накладено адміністративно-господарський штраф в розмірі 1700 гривень. Позивач вважав, що Акт та Постанова є незаконними, оскільки згідно Технологічного регламенту здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, п.2.2 - забороняється здійснювати габаритно-ваговий контроль на автомобільних дорогах, позначених знаком 5.1 «Автомагістраль», а ділянка дороги на якій було проведено габаритно-ваговий контроль віднесена до категорії «Автомагістраль» із позначенням відповідним знаком. При цьому 04 вересня 2013 року проведено перевірку габаритно-вагових характеристик цього ж автомобіля філією «Варварівська ДЕД» ДП «Миколаївський облавтодор», де внаслідок зважування перевантаження на строєну вісь не було виявлено. Після чого автомобіль прибув до підприємства Позивача, де було складено акт про те, що пломбування причепу не порушено, що, на думку позивача свідчить про неправильність зважування на пересувному пункті габаритно-вагового контролю філії «Уманське ДЕД» ДП «Черкаський облавтодор». Також позивач мотивував свої вимоги тим, що згідно товаро-транспортних документів та видаткової накладної, специфікації, в яких зазначено вагу вантажу, та з урахуванням маси транспортного засобу, загальна вага транспортного засобу не могла бути більше за допустиму. Зазначав, що результати зважування на пересувному пункті габаритно-вагового контролю відповідно до п.п. 16, 17, 22 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №879 від 27.06.2007 року є попередніми, а контролюючий орган зобов'язаний направити транспортний засіб до найближчого стаціонарного пункту для здійснення точного вагового контролю.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що Інспекція діяла в межах наданих їй повноважень та не допустила порушень чинного законодавства при винесенні оспорюваної Постанови. В судовому засідання представник Відповідача свої заперечення підтримав, просив у позові відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених вимог, зважаючи на таке.

Відповідно до договору оренди від 11.06.2013 року №4597 позивач користується автомобілем марки RENAULT PREMIUM HR385, 1997р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1. Як вбачається із матеріалів справи, у фактичному володінні позивача перебував також напівпричіп бортовий марки FRUEHAUF, 1988р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 Разом такий транспортний засіб вважається «автопоїздом» відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху України.

03 вересня 2013 року автомобіль Позивача було зупинено працівниками ДАІ на 214км дороги Київ-Одеса з метою перевірки допустимих габаритно-вагових параметрів транспортного засобу. За наслідками перевірки працівниками пересувного пункту габаритно-вагового контролю філії «Уманське ДЕД» ДП «Черкаський облавтодор» виявлено порушення навантаження на строєну вісь напівпричепу р/н НОМЕР_2 (24200кг при дозволеній 22000кг), яке зафіксоване в Акті №59 про перевищення обмежень встановленої ваги від 03 вересня 2013 року. Із Акта слідує, що відстані між осями цього автопоїзду склали : 4,0; 5,5; 1,3;1,3м., навантаження на три останні осі автопоїзду позивача складали 10,1; 6,5;7,6т, що у сумі складає навантаження 24200кг на строєну вісь, при дозволеному Правилами навантаженні 22000кг..

Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР, Правила) осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5м.. Тобто, оскільки відстані між 3 та 4, а також між 4 та 5 осями цього автопоїзду складали по 1,3 м. (що є меншим за 2,5 м.), то така вісь вважається строєною.

Згідно із п.22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6м, за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 38 т (на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - до 40 т; для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Оскільки навантаження на строєну вісь в автопоїзді позивача на час перевірки перевищувало вагові обмеження на 2,2т. (тобто на 10%), то обов'язковим документом для руху такого транспортного засобу був дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами. Але такий дозвіл позивач в установленому порядку не отримав, що є порушенням зазначеної норми закону.

Статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону передбачено штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Саме така санкція і була накладена на Позивача Інспекцією.

При цьому твердження позивача про те, що згідно з п.2.2. Технологічного регламенту здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування забороняється здійснювати габаритно-ваговий контроль на автомобільних дорогах, позначених знаком 5.1 «Автомагістраль», судом до уваги не беруться, оскільки: по-перше, водій позивача не зважаючи на цю обставину допустив відповідні контролюючи органи для проведення зважування, по-друге проведення процедури габаритно-вагового контролю на дорозі, що має статус «Автомагістраль» не впливає на результати зважування транспортного засобу таким чином, щоб унеможливлювати фіксацію порушення вагових параметрів транспортного засобу та не є підставою для визнання результатів такого зважування недійсними.

Товарно-транспортні документи, документи про зважування автопоїзду на підприємстві-постачальнику також не можуть спростовувати результати зважування транспортного засобу в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007р. «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування», оскільки тільки цим нормативним актом передбачені порядок і органи, компетентні проводити перевірку вагових параметрів транспортних засобів. Зважування транспортного засобу, що проведене іншими особами, ніж ті, яким таке повноваження надане законом не може визначати вагові параметри транспортного засобу для цілей контролю за збереженням автомобільних доріг.

Суд також не приймає до уваги результати зважування автопоїзда позивача, що було проведено наступного дня філією «Варварівська ДЕД» ДП «Миколаївський облавтодор», оскільки неможливо достовірно встановити, чи не було розважування зазначеного транспортного засобу за період часу, що минув між двома зважуваннями. Акт огляду пломб та приймання вантажу від 05 вересня 2013 року, яким позивач доводить відсутність розвантажування транспортного засобу під час його руху, складено Позивачем одноособово, без участі представників відповідних органів, а тому не має правового значення в даному випадку.

Посилання позивача на те, що Постановою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 08 жовтня 2013 року по справі №482/1751/13-а за позовом водія позивача ОСОБА_5 до УДАІ було скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення щодо цієї особи за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП за порушення п.22.5 ПДР, а також на те, що відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до ч.4 ст. 72 КАС України, постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. В рамках даної справи не розглядаються питання про правові наслідки дій чи бездіяльності водія позивача, а розглядається питання про правомірність чи неправомірність накладення адміністративно-господарських санкцій на юридичну особу - Позивача. Отже, факт притягнення чи не притягнення іншої особи (водія) до адміністративної відповідальності не має значення для розгляду цієї справи та не свідчить про притягнення будь-якої особи до відповідальності двічі.

Що стосується тверджень позивача про те, що результати зважування на пересувному пункті габаритно-вагового контролю є попередніми, а контролюючий орган зобов'язаний направити транспортний засіб до найближчого стаціонарного пункту для здійснення точного вагового контролю, суд вважає їх такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві. Так, відповідно до п.п.10 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007р. «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритновагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті. Норми п.п.16,17,22 цього нормативного акта (на які посилається позивач) не містять формулювань про попередній контроль та необхідність направлення транспортного засобу на найближчий стаціонарний контролю.

Таким чином відповідач, в правовідносинах, що були предметом судового дослідження, діяв на підставі та в спосіб, що передбачені законами України, з дотриманням принципу рівності перед законом та з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані дії, а тому суд не вбачає підстав для скасування Постанови про застосування до Позивача адміністративно-господарського штрафу №002196 від 22 жовтня 2013 року, що винесена виконуючим обов'язки заступника начальника управління Укртранспінспекції у Миколаївській області.

Вищенаведене в сукупності є підставою для відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний