Ухвала суду № 36641449, 15.01.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ковальова Т.І.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2014 року справа №812/8644/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Ханова Р.Ф., Гайдар А.В.

при секретарі судового засідання Крамська С.О.

за участю представників від:

позивача Голиков В.Ю., Тильний А.В.

відповідача Масловська О.А.

розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Свердловську Луганської області на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року по адміністративній справі № 812/8644/13-а, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позивними вимогами до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області про визнання наказу № 620 від 04.10.2013 року незаконним та його скасування.

До початку судового розгляду справи по суті, доповнив позовні вимоги щодо скасування наказу № 691 від 31.10.2013 року та визнання висновків акту перевірки № 21 від 08.11.2013 року незаконними.

Ухвало Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року, в частині позовних вимог про визнання незаконними висновків Акту № 21 від 08.11.2013 року перевірки дотримання норм діючого законодавства при призначення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) сформованих у 2012-2013 роках та наданні медико-соціальних послуг у відділенні виконавчої дирекції фонду у м. Свердловську, провадження по справі закрито з підстав того, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства (а.с.131, 132-134).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду для продовження розгляду (а.с.153-164). Апелянт доводить, що перевірка проведена незаконно та висновки акту з якими вони не згодні створюють юридичні наслідки, а тому вони можуть бути предметом судового оскарження.

Представники позивача наполягали на задоволенні апеляційної скарги.

Представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги, надавши письмові заперечення.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області видано наказ № 620 від 04.10.2013 року «Про проведення тематичної перевірки у відділенні виконавчої дирекції Фонду в м. Свердловську». Відповідач у порядку підпорядкованості та в межах розпорядчих функцій наказом від 04.10.2013 року № 620 створив комісію для проведення внутрішньої тематичної перевірки робочого органу - відділення виконавчої дирекції Фонду в м. Свердловську (а.с.9-11). На підставі наказу №691 від 31.10.2013 року термін тематичної перевірки був продовжений до 11 листопада 2013 року (а.с.90).

За результатами проведеної перевірки 08.11.2013 року складений Акт перевірки дотримання норм діючого законодавства при призначені страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), сформованих у 2012-2013 роках та надані медико - соціальних послуг у відділенні виконавчої дирекції Фонду в м.Свердловську, висновки якої знайшли своє відображення в акті. (а.с.30).

Як вбачається з матеріалів справи. Позивач 21.11.2013 року подав до суду письмову заяву про зміну предмету та підстав позову, а саме крім оскарження наказів відповідача №620 від 04.10.2013 року та №691 від 30.10.2013 року, просив також визнати незаконними висновки акту перевірки № 21 від 08.11.2013 року щодо виявлених під час перевірки порушень.

Відносно позовних вимог про визнання незаконними висновки викладених у акті перевірки № 21 від 08.11.2013 року, суд апеляційної інстанції виходить з положень статей 8, 55 Конституції України.

Крім того, відповідно до висновків Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України», відповідно до якого частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді. Тобто, умовою для звернення певної особи, в тому числі і юридичної особи, до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав. Якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом. У разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього розв'язати спір.

Надаючи правове обґрунтування при закритті провадження в цієї частині вимог, слід керуватися також положеннями частини другої статті 4 КАС України, пунктом 1 частини 1 статті 3 КАС, частиною 1 статті 17 КАС України, пунктом 8 частини 1 статті 3 КАС України. Колегія суддів зазначає, що право на судове оскарження не є абсолютним, тобто не можна оскаржувати усе, що заманеться.

Колегія суддів зазначає, що судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. У свою чергу, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах. Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або має місце інше ущемлення прав чи свобод.

Реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду, позивач вказав у позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право, охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Як вбачається з позовних вимог, позивач не оскаржує не рішення, як наслідок проведеної перевірки, не дії або бездіяльність відповідачів при проведенні такої перевірки, а оскаржує саме висновки. Колегія суддів зазначає, що акт є носієм доказової інформації, висновки посадових осіб, зазначені у акті, є лише думкою цих осіб щодо діяльності позивача, такі висновки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а отже, не породжує правовідносини, що можуть бути предметом судового спору.

Зазначений акт перевірки є ні чим іншим, як результат фіксації проведеної перевірки, виявлених та встановлених на думку контролюючого органу відповідних порушень, що в розумінні КАС України, є відповідним доказом, який підлягає дослідженню, у випадку прийняття на підставі такого акту відповідного рішення, разом з таким прийнятим рішенням. Надання обґрунтованості та правової оцінки таким висновкам в акті перевірки можливо за умови оскарження прийнятого, на підставі акту перевірки рішення, яке є наслідком такої перевірки. Тому визнавати такі висновки в акті перевірки незаконними в судовому порядку є безпідставною вимогою та передчасною подією.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ні Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ні Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, від 25.10.2005, № 43 "Про внесення змін до Положення про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20.04.2001 року N 15", ні Положенням про управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганський області затвердженого 21.03.2011 №210, ні положеннями КАС України не передбачено ні правової, ані процесуальної можливості оскарження висновків акту за наслідками проведеної перевірки, внаслідок чого розгляд таких вимог не передбачений в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про закриття провадження.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Судом надана належна правова оцінка спірному питанню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 196 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Свердловську Луганської області - залишити без задоволення.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року по адміністративній справі № 812/8644/13-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 15 січня 2014 року. У повному обсязі виготовлена 16 січня 2014 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф. Ханова

А.В. Гайдар