Постанова № 36641224, 13.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

13 січня 2014 року 08:40 №826/18633/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Авторитет-2010»до державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.11.2013 №0006522207,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авторитет-2010» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.11.2013 №0006522207.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 11.11.2013 №344/1-22-07-36884645 щодо відсутності факту реальності господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія ІКС», прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.11.2013 №0006522207.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 11.11.2013 №344/1-22-07-36884645 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 20.11.2013 №0006522207. Так, відповідачем вказано на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Авторитет-2010» та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія ІКС».

Від представників сторін через канцелярію суду 09.12.2013 надійшли клопотання про розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві проведено позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Авторитет-2010» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія ІКС» за період з 01.07.2012 по 30.09.2012.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Авторитет-2010» пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 149 808,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві складено акт від 11.11.2013 №344/1-22-07-36884645 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.11.2013 №0006522207, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 187 260,00 грн., у тому числі: 149 808,00 грн. - основний платіж, 37 452,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві від 11.11.2013 №344/1-22-07-36884645 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Авторитет-2010» та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія ІКС» за договором від 02.07.2012 №ПР-02/07-12.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Авторитет-2010» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія ІКС» (підрядник) було укладено договір підряду від 02.07.2012 №ПР-02/07-12, відповідно до якого підрядник на свій ризик виконує власними і залученими силами в межах узгодженої договірної ціни та в обсягах проектно-кошторисної документації, з додержанням вимог будівельних норм та правил, ремонтні роботи з ремонту приміщення по вулиці Коперника, 12-Д, у місті Києві, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити роботи в повному обсязі. Додатком від 04.07.2012 до названого договору також передбачено виконання ремонтних робіт по вулиці Патріса Лумумби, 20.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору підряду від 02.07.2012 №ПР-02/07-12 та додатку до договору від 04.07.2012; податкових накладних від 30.09.2012 №3001 та від 31.08.2012 №3102; локальних кошторисів на поточний ремонт магазинів за адресами: Лумумби, 20 та Коперника, 12Д; договірних цін на ремонт магазинів за адресами: Лумумби, 20 та Коперника, 12Д; актів приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2012 року №1 та вересень 2012 року №2; довідок про вартість виконаних підрядних робіт за серпень-вересень 2012 року; копії договорів оренди приміщень від 31.05.2012 №31/05 та від 15.06.2012 №15/06.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Авторитет-2010» та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія ІКС» вказано на лист головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві від 23.09.2013 №8684/7/26-15-22-04-07, зокрема на протокол допиту свідка ОСОБА_1 - колишнього засновника та директора товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ІКС».

Так, згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 20.08.2013, про фінансово-господарську діяльність товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ІКС» йому нічого не відомо, будь-яких фінансово-господарських документів, податкових та видаткових накладних, договорів, актів прийому-передачі виконаних робіт чи послуг він не підписував.

Суд звертає увагу, що під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Авторитет-2010» відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія ІКС». Відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених контрагентами, а також факту суперечності відповідного правочину фіскальним інтересам держави.

Так, ані акт перевірки, ані письмові заперечення відповідача, не містять аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом податкової дисципліни у спірних правовідносинах. Органом державної податкової служби не наведено доказів, що контрагентом позивача грошові зобов'язання за господарськими правовідносинами із товариством з обмеженою відповідальністю «Авторитет-2010» не декларувались та не сплачувались.

Також, акт перевірки не містить аналізу виробничих потужностей, наявності трудових ресурсів, ліцензій на провадження архітектурно-будівельної діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ІКС» для виконання зобов'язань за договором підряду від 02.07.2012 №ПР-02/07-12.

Висновки органу державної податкової служби щодо порушення позивачем приписів податкового кодексу України ґрунтуються лише на протоколі допиту свідка ОСОБА_1 від 20.08.2013.

За відсутності відповідного вироку суду щодо фіктивності підприємництва товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ІКС», покладення в основу висновків акту перевірки протоколу допиту свідка без наведення доказів суперечності відповідного правочину фіскальним інтересам держави, є необґрунтованим.

За посиланням позивача, між товариством з обмеженою відповідальністю «Авторитет-2010» та третіми особами були укладені договори оренди нежилих приміщень від 15.06.2012 №15/06 та від 31.05.2012 №31/05 для відкриття та функціонування продовольчих магазинів. Так, з метою облаштування внутрішніх приміщень для роботи магазинів було укладено договір з товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія ІКС» на виконання ремонтних робіт.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 18.09.2013 №К/9991/76242/12, від 08.10.2013 №К/9991/6432/11, від 09.10.2013 №К/800/7079/13, від 10.10.2013 № К/800/29238/13, від 10.10.2013 №К/9991/62045/11.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Авторитет-2010» та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія ІКС» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.11.2013 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Авторитет-2010» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.11.2013 №0006522207, підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві від 20.11.2013 №0006522207.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.