Постанова № 36641114, 15.01.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2014 р. Справа№ 910/19251/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Левтринський Д.С., дов. від 11.12.2013 №б/н,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Аеробуд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2013 (дата підписання - 13.11.2013)

у справі 910/19251/13 (суддя Лиськов М.О. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Київське транспортно-будівельне підприємство №3"

до Приватного акціонерного товариства „Аеробуд"

про стягнення заборгованості 138 505,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2013 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Київське транспортно-будівельне підприємство №3" (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства „Аеробуд" (далі - відповідач) про стягнення 138 505,46 грн задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 125 398,49 грн основного боргу, 501,84 грн інфляційних втрат, 3 349,69 грн 3% річних, 9 255,44 грн пені та 2 770,12 грн судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2013 скасувати, постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, стягнути з позивача на користь відповідача витрати по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було в повній мірі з'ясовано обставини, що мають важливе значення для вирішення справи по суті; порушено норми процесуального права, що полягає у відхиленні клопотання відповідача про залучення до розгляду третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача; судом першої інстанції не взято до уваги те, що позивачем не надано акти цільового використання матеріалів, звіти про використання матеріалів замовника та відомості ресурсів, що є підставою для розрахунків. Таким чином, на думку відповідача, момент розрахунку за надані послуги ще не настав.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 15.01.2014. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28.

15.01.2014 у судовому засіданні представник відповідача надав пояснення по суті спору, підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2013 скасувати, постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги відповідача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без участі представника позивача, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства ( ч.2 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 846 ЦК України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

У частині 4 статті 882 ЦК України зазначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.10.2011 між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) укладено договір будівельного підряду №27/10/11 (далі договір).

У пункті 1.1 договору зазначено, що підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик відповідно до проектної документації та умов договору виконати та здати замовнику в установлений договором строк закінчені роботи по влаштуванню монолітного каркасу на об'єкті будівництва - ІІІ черга будівництва Бізнес-Центр з надбудованими офісними приміщеннями на перетені проспекту П.Тичини та Дніпровської набережної у Дніпровському районі м. Києва, а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик або фронт робіт, передати затверджену в установленому порядку проектну документацію, забезпечити підрядника матеріалами та вантажопідйомними механізмами, необхідними для виконання робіт, а також прийняти від підрядника закінчені роботи, а саме результат робіт, та оплатити виконану роботу.

Згідно п.2.4 договору оплату фактично виконаних робіт замовник проводить щомісяця згідно підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт да довідок про вартість будівельних робіт форми №КБ-3, актів цільового використання матеріалів переданих замовником, звіту про використання матеріалів замовника, відомості ресурсів, протягом 10 днів з моменту ії затвердження сторонами.

У пункті 96 постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.05 №668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" зазначено, що підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Всього робіт за договором було виконано на суму 1 189 007,10 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних підрядних робіт за листопад-грудень 2011 та січень-липень 2012 року.

З наявних в матеріалах справи банківських виписок позивача вбачається, що відповідач частково розрахувався за виконані роботи, на суму 1 060 308,61 грн.

Позивач направив відповідачу претензію від 21.06.2013 №61, в якій просив сплатити заборгованість за виконані роботи протягом 10 календарних днів.

Відповідач відповіді на претензію не надав, оплату повної вартості робіт не здійснив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 125 398,49 грн.

Також відповідач не скористався своїм правом надіслати відзив на позовну заяву, що підтверджується матеріалами справи, не підписав акт звірки розрахунків, який був надісланий позивачем 21.06.2013 №62.

З огляду на викладене вище, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів погашення відповідачем суми боргу, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача 125 398,49 грн основного боргу.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1,3 ст. 549 ЦК України).

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до п.10.5 договору замовник несе відповідальність за порушення зі своєї вини зобов'язання своєчасно оплатити виконані роботи - пеня у розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочення платежу до дня виконання платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ та не більше 10% від суми простроченного платежу.

Позивачем наведено розрахунок сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, згідно якого він просить стягнути з відповідача 9 255,44 грн. пені, 3 349,69 грн. 3% річних та 501,84 грн інфляційних втрат.

Суд першої інстанції, перевіривши розрахунки, задовольнив позовні вимоги в цій частині, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно задовольнив позов в повному обсязі.

Доводи скаржника, що місцевий господарський суд порушив норми процесуального права, відхиливши клопотання про залучення до розгляду справи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача спростовуються ч.1 ст. 27 ГПК України, оскільки рішення у даній справі не може вплинути на права та обов'язки ТОВ „Українська інвестиційно-інжинірингова компанія".

Інші доводи апеляційної скарги не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, акти приймання виконаних робіт підписані відповідачем без зауважень та частково оплачені.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2013 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Аеробуд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2013 у справі №910/19251/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/19251/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Л.О. Кондес

Л.М. Ропій