Постанова № 36640802, 08.11.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2013 р. (14 год. 18 хв.) Справа №801/7876/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., за участю секретаря судового засідання Лєбєдєвої О.М., представника позивача Бахаревої Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення.

Обставини справи: Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 адміністративно-господарських санкцій за робочі місця не зайняті інвалідами у 2012 році в розмірі 12536,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, та просив їх задовольнити у повному обсязі, надавши пояснення по суті.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, день та місце розгляду справи сповіщений належним чином, скерував до суду письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (а.с. 36-37).

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу за наявними у ній матеріалами за відсутності відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець, під час здійснення господарської діяльності використовує найману працю, та відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" подає звіти до Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

25.06.2013р. позивачем була проведена позапланова невиїзна перевірка, на підставі «Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів» за 2012р. вх. 296 від 12.01.2013р. щодо заповнення форми № 10-ПІ «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 10.02.2007р. № 42, за результатами якої був складений акт перевірки виконання ст. 19, 20 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (а.с. 8-9).

В ході перевірки виявлені розбіжності з даними у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік за формою № 10-ПІ, затвердженою наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 10.02.2007р. № 42 у показниках рядків 05, 06.

Відтак, відповідач у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік за формою № 10-ПІ, зазначив розмір середньорічної заробітної плати штатного працівника 1253, за даними перевірки середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 12536 грн., а також відповідач не визначив суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, яка за даними перевірки складає 12536 грн.

Вказаний акт був отриманий відповідачем під розпис 26.06.2013р. (а.с.9).

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю і гарантує рівні можливості для його реалізації.

Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. № 875 зі змінами та доповненнями (далі Закон), передбачені гарантії для забезпечення інвалідів рівними правами з іншими громадянами.

Пунктом 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434, встановлено, що Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 зазначеного Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

Основним завданням Фонду, відповідно до пункту 3 цього Положення є, зокрема контроль за виконанням роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом. Фонд також відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені (підпункт 3 пункту 4 зазначеного Положення).

Згідно з ст. 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях; спеціальне робоче місце інваліда - окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.

Зі аналізу зазначених норм впливає, що фізична особа, яка використовує найману працю, самостійно розраховує кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 Закону № 875, і забезпечує працевлаштування інвалідів. Виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону роботодавці, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі чи організації, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.07р. № 70 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються роботодавцями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону.

Постановою кабінету міністрів України від 31.01.2007р. № 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" затверджений Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості. Зазначена норма кореспондується із приписами ч. 3 ст. 18 Закону України № 875.

Згідно з п. 2 зазначеного Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем до Керченського міського центру зайнятості подавались звіти про наявність вакансій за формою № 3-ПН, затвердженою наказом Мінпраці України 19.12.2005р. № 420, серед яких звіт станом на 03.04.2012р. про наявність вакансій, в якому у графі 15 "окрема категорія громадян у рахунок броні, а також інваліди, пенсіонери, студенти та інші" зазначено - інвалід робочої групи (а.с. 45).

Разом з цим, в матеріалах справи є довідка Керченського міського центру зайнятості від 20.06.2013р. № 3165, з якого вбачається, що за період з 01.01.2012р. по 01.01.2013р. ф/о-підприємець ОСОБА_2 надала до Керченського міського центру зайнятості 7 звітів за формою 3-ПН «Звіт про наявність вакансій». Крім того, 03.04.2012р. був наданий один звіт про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів (а.с. 38).

27.07.2012р. між відповідачем та ОСОБА_3, яка є інвалідом другої групи, про що свідчить довідка МСЕК, був укладений трудовий договір, який був зареєстрований в Керченському міському центрі зайнятості (а.с. 42, 52).

В матеріалах справи відсутні докази розірвання наведеного договору у період з 27.07.2012р. по 31.12.2012р.

Згідно з ч. 1,3 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, з серпня по грудень 2012р. включно у відповідача був працевлаштований один інвалід на робоче місце, створене відповідно до вимог законодавства, та відповідачем до Керченського міського центру зайнятості був наданий один звіт про наявність вакансій для працевлаштування інваліда.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 вищенаведеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до приписів статей 18-20 Закону, передбачена законом відповідальність (адміністративно-господарські санкції та пеня) застосовується до підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, в тому числі і у разі не надання звітності в порядку встановленому Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Штрафні санкції є відповідальністю за недодержання відповідачем нормативу, встановленого для його підприємства кількості для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Дотримуючись принципу пропорційності, при прийнятті рішення, суд виходив з мети досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення та інтереси конкретної особи - відповідача. Тобто, рішення не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідають цілям, які заплановано досягти.

З урахуванням принципу пропорційності, розмір адміністративно-господарських санкцій, який відповідач зобов'язаний сплатити до бюджету, складається з щорічної суми адміністративно-господарських санкцій за винятком 6 місяців (1 місяць, коли був наданий звіт про наявність вакантних місць для працевлаштування інваліда за формою № 3-ПН, +5 місяців, коли у відповідача був працевлаштований один інвалід), оскільки відповідачем вчинено дії, направлені на повідомлення органів працевлаштування про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів та здійснено працевлаштування інваліда.

Враховуючи наведене, відповідно до приписів статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", сума заборгованості по адміністративно-господарським санкціям за неналежне виконання своїх обов'язків щодо працевлаштування інвалідів складається з суми за 6 місяців 2012 року, відповідно яких відповідач не вчиняв дій передбачених приписами закону, що дорівнює 6268,00 грн. (12536,00 грн. / 12 мес. х 6 мес.).

Відповідно до ч. 1ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

Позивач не надав суду доказів відмови в працевлаштуванні інвалідів з боку відповідача, а також, не надано доказів, що органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів направляли інвалідів для працевлаштування відповідачу. Не надано доказів безпосереднього звернення інвалідів на підприємство з метою працевлаштування, і відмови в такому працевлаштуванні.

В порядку передбаченому ст. 71 КАС України відповідач не надав суду доказів виконання вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в частині надання щомісячної звітності до центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів за 6 місяців 2012 року (січень, лютий, березень, травень, червень, липень 2012р.).

За таких обставин, позовні вимоги Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій за робочі місця не зайняті інвалідами у 2012р. в розмірі 6268,00 грн.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

У судовому засіданні, яке відбулось 08.11.2013 року, було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 13.11.2013 року.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Крилова, б. 133; одержувач: Державний бюджет м. Керч, ЄДРПОУ 37978388; р/р 31219230700019, банк одержувача: Головне управління державної казначейської служби України в АР Крим, МФО 824026, призначення платежу: *; ЄДРПОУ платника, 50070000; 01; адміністративно-господарські санкції за робочі місця не зайняті інвалідами за 2012 рік) заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій за робочі місця не зайняті інвалідами у 2012р. в розмірі 6268,00 грн. (шусть тисяч двісті шістдесят вісім грн. 00 коп.).

3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.