Ухвала суду № 36640771, 13.01.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.01.2014 р. Справа№ 5015/868/11

Суддя господарського суду Львівської області Пазичев В.М., розглянувши матеріали скарги на дії органу державної виконавчої служби Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс ЛТД» від 01.11.2013 року за вх.№46061/13 у справі №5015/868/11

за позовом: Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах Держави в особі Львівської міської ради, уповноважний орган:

позивача (стягувача): Управління комунальної власності департаменту економічної політики (м. Львів)

до відповідача (скаржника, боржника): Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс ЛТД» (м. Львів)

суб'єкт оскарження: Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (м. Львів)

про: стягнення 306804,00 грн.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Пшеничній В.С.

Представники:

від прокурора: Не з'явився.

від позивача (стягувача): Не з'явився.

від відповідача (скаржника, боржника): Меленюк Г.Б. - довіреність б/н від 04.09.2012 року.

від суб'єкта оскарження: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс ЛТД» від 01.11.2013 року за вх.№46061/13 на дії органу державної виконавчої служби, у справі за позовом Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, уповноважний орган: Управління комунальної власності департаменту економічної політики (м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс ЛТД» (м. Львів) про стягнення 306804,00 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.11.2013 року порушено провадження по справі і скаргу на дії державного виконавця прийнято до розгляду на 11.11.2013 року. Ухвалою суду від 11.11.2013 року розгляд справи відкладено до 18.11.2013 року, в зв'язку з відсутністю представників прокурора, позивача та ДВС. Ухвалою суду від 18.11.2013 року розгляд справи відкладено до 26.11.2013 року, в зв'язку з відсутністю представників прокурора, позивача та ДВС. Ухвалою суду від 26.11.2013 року розгляд справи відкладено до 03.12.2013 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 03.12.2013 року розгляд справи відкладено до 09.12.2013 року, в зв'язку з клопотанням заявника та відсутності сторін. Ухвалою суду від 09.12.2013 року розгляд справи відкладено до 12.12.2013 року, в зв'язку з клопотанням суб'єкта оскарження. Ухвалою суду від 12.12.2013 року розгляд справи відкладено до 09.01.2014 року, в зв'язку з відсутністю представників прокурора, позивача та ДВС. Ухвалою суду від 09.01.2014 року розгляд справи відкладено до 13.01.2014 року, в зв'язку з відсутністю представників прокурора, позивача та клопотанням заявника.

Прокурор вимог ухвали суду про прийняття до розгляду скарги від 04.11.2013 року, про відкладення від 11.11.2013 року, від 18.11.2013 року, від 26.11.2013 року, від 03.12.2013 року, 09.12.2013 року, від 12.12.2013 року, від 09.01.2014 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить реєстр №6 направлення рекомендованої з повідомленням кореспонденції за 10.01.2014 року, а явка прокурора була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Позивач (стягувач) вимог ухвали суду про прийняття до розгляду скарги від 04.11.2013 року, про відкладення від 11.11.2013 року, від 18.11.2013 року, від 26.11.2013 року, від 03.12.2013 року, від 09.12.2013 року, від 12.12.2013 року, від 09.01.2014 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить реєстр №6 направлення рекомендованої з повідомленням кореспонденції за 10.01.2014 року, а явка позивача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Відповідач (скаржник, боржник) вимог ухвали суду про прийняття до розгляду скарги від 04.11.2013 року, про відкладення від 11.11.2013 року, від 18.11.2013 року, від 26.11.2013 року, від 03.12.2013 року, від 09.12.2013 року, від 12.12.2013 року, від 09.01.2014 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

26.11.2013 року за вх.№50145/13 відповідач (скаржник, боржник) подав додаткові пояснення по справі.

03.12.2013 року за вх.№51451/13 відповідач (скаржник, боржник) подав клопотання про відкладення розгляду справи.

12.12.2013 року за вх.№53457/13 відповідач (скаржник, боржник) подав додаткові пояснення по справі.

09.01.2014 року за вх.№273/14 відповідач (скаржник, боржник) подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Суб'єкт оскарження вимог ухвал суду про прийняття до розгляду скарги від 04.11.2013 року, про відкладення від 11.11.2013 року, від 18.11.2013 року, від 26.11.2013 року, від 03.12.2013 року, від 09.12.2013 року, від 12.12.2013 року, від 09.01.2014 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить реєстр №7 направлення рекомендованої з повідомленням кореспонденції за 10.01.2014 року, а явка суб'єкта оскарження була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

11.11.2013 року за вх.№47394/13 суб'єкт оскарження подав клопотання про відкладення розгляду скарги.

11.11.2013 року за вх.№47398/13 суб'єкт оскарження подав заперечення на скаргу.

26.11.2013 року за вх.№50147/13 суб'єкт оскарження подав заперечення на скаргу.

06.12.2013 року за вх.№52165/13 суб'єкт оскарження подав заяву про відкладення розгляду справи.

06.12.2013 року за вх.№52179/13 суб'єкт оскарження подав заяву про продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України, в зв'язку із необхідністю надання додаткових доказів.

09.01.2014 року за вх.№261/14 суб'єкт оскарження подав клопотання щодо скарги.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути скаргу, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, при відсутності представника прокурора, позивача та суб'єкта оскарження.

Ухвалу виготовлено, підписано та оголошено 13.01.2014 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позиція кожної з сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що Постановою державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Гудковської Н.С. від 16.05.2012 р. відкрито виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду Львівської області від 14.07.2011 року по справі №5015/868/11 про стягнення з ТзОВ «Хорс ЛТД» на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради 306804,00 грн. боргу.

З вищенаведеною постановою державного виконавця заявник не погоджується та вважає її недійсною, зважаючи на те, що відповідно до ч.1 ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Заявник зазначає, що про вищенаведену постанову йому стало відомо 29.10.2013 р. з моменту подання державним виконавцем Залізничного відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції матеріалів виконавчого провадження №32577574 до Господарського суду Львівської області.

Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскарженні в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну виконавчу службу», дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскарженні до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Заявник наголошує, що Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.03.2011 р. стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорс ЛТД" (79054, м.Львів, вул. Мостова, 30, ЄДР 22349499) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька,15. Код ЄДРПОУ 25558625) 306804,00грн. - боргу, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорс ЛТД" (79054, м.Львів, вул. Мостова, 30, ЄДР 22349499) на користь державного бюджету (отримувач - УДК у Личаківському р-ні м. Львова, МФО 825014, код ЄДРПОУ 22389406) 3068,04 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відстрочено виконання рішення терміном на шість місяців. Рішення набрало законної сили 01.04.2011р. Тому, на виконання рішення судом видано судовий наказ №0030251 від 14.07.2011р., який був пред'явлений до виконання 15.05.2012р. в Залізничний відділ Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції.

Заявник звертає увагу на те, що, відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії проводяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі, якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцем знаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюється їх функції, належить стягувачу.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження», у разі необхідності перевірки інформації щодо наявності боржника чи його майна або його місця роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець може своєю вмотивованою постановою, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, доручити проведення перевірки вказаної інформації відповідному відділу державної виконавчої служби.

Заявник звертає увагу на те, що станом на момент пред'явлення наказу до виконання, а саме: 14.05.2012 р., місцезнаходженням ТзОВ «Хорс ЛТД» була адреса: 79026, Львівська область, місто Львів, Франківський район, вулиця Ак. Лазаренка, будинок 48 а, квартира 191 (про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АГ №203503 від 01.11.2013 р.).

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», держаний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

Як вбачається із долученої до матеріалів справи копії Постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.05.2012 р. ВП №32577574, державним виконавцем Гудковською Н.С. відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу від 14.07.2011 р. про примусове виконання рішення Господарського суду.

Відповідно до п.3.2.1 Наказу Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року №74/5 «Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій», виконавчі дії проводяться державним виконавцем відповідного органу Державної виконавчої служби, який розташований:

за місцем проживання, роботи боржника - фізичної особи або за місцезнаходженням його майна;

за місцезнаходженням постійно діючого керівного органу або майна боржника - юридичної особи;

за місцем здійснення певних дій, які зобов'язаний вчинити боржник за відповідним рішенням суду або іншого органу (посадової особи).

Відповідно до п.3.6.5 Наказу Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5 «Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам статті 19 Закону та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Виконавчі документи, що не відповідають вимогам згаданої статті Закону, а також ті, що повернулися з підприємств, установ, організацій та ін., де провадилися стягнення з заробітку чи інших доходів боржника, як виконані направляються органом державної виконавчої служби до суду чи органу (посадовій особі), що видав даний виконавчий документ. У разі помилкового надходження виконавчих документів (не за територіальністю або підвідомчістю) державний виконавець виносить постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Заявник звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Заявник зазначає, що, відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком реєстраційних номерів облікових карток платників податків, відомостей про відкриття та закриття рахунків, накладення та зняття арештів на рахунки на майно.

Заявник зазначає, що, відповідно до ч.8 ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», органи державної влади звільняються від сплати за одержання за їх запитом відомостей з Єдиного державного реєстру, якщо такий запит подається у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом.

Заявник зазначає, що відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», інформація про проведення державної реєстрації юридичної особи, зміну місцезнаходження юридичної особи, зміну найменування юридичної особи, прийняття засновниками (учасниками), судом або уповноваженим органом рішення про виділ, прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення щодо припинення юридичної особи, про втрату оригіналів установчих документів, про персональний склад комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) та її голову або призначення ліквідатора, постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, якщо таке рішення не пов'язане з банкрутством юридичної особи, постановлення судового рішення щодо порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи, про зменшення статутного (складеного капіталу юридичної особи, проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, проведення державної реєстрації припинення юридичної особи за принципом мовчазної згоди, подання державному реєстраторові заяви про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, про постановлення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, якщо таке рішення не пов'язане з банкрутством фізичної особи - підприємця, про прізвище, ім'я, по батькові спадкоємця, опікуна, піклувальника чи управителя майна фізичної особи - підприємця, дату їх призначення, про постановлення судового рішення щодо порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця, про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за принципом мовчазної згоди, про постановлення судового рішення щодо припинення провадження у справі про банкрутство юридичної особи або фізичної особи - підприємця підлягає обов'язковому опублікуванню в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Заявник зазначає, що, відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», підставою для опублікування повідомлень є внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.

На підставі викладеного вище, відповідно до ст. 121-2 ГПК України, заявник просить дії Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції щодо виконання рішення Господарського суду Львівської області від 22.03.2011р. у справі №5015/868/11 визнати незаконними, а постанову державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Гудковської Н.С. від 16.05.2013р. про відкриття виконавчого провадження, винесену у виконавчому провадженні №32577574, визнати недійсною.

У запереченні на скаргу суб'єкт оскарження зазначає, що 20.04.2012 року на примусове виконання у Залізничний ВДВС ЛМУЮ надійшла заява від Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради з примусового виконання наказу № 5015/868/11, виданого 14.07.2011 року Господарським судом Львівської області про стягнення з ТзОВ Фірма «Хорс Лтд» (код ЄДРПОУ 25558625) боргу в сумі 306804,00 грн. на користь Управління комунальної власності. У заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження № 1290 від 18.04.2012 року вказано, що боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Хорс Лтд» знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Мостова, 10. За територіальним розподілом м. Львова, вул. Мостова у м. Львові належить до підвідомчості Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції.

Суб'єкт оскарження наголошує, що, враховуючи вищенаведене та керуючись вимогами ст.ст. 17, 19, 20 Закону України «Про виконавче провадження», 16.05.2012 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку скеровано за вих. №14771 для виконання з наданням добровільного терміну до виконання.

Суб'єкт оскарження зазначає, що 16.05.2012 року, на підставі ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження, яку скеровано в органи «ЛОДКБТІ та ЕО», «ДАІ» для виконання, в частині накладення заборони на все рухоме та нерухоме майно боржника.

Суб'єкт оскарження зазначає, що 28.05.2012 р. дане виконавче провадження приєднано до зведеного виконавчого провадження.

Суб'єкт оскарження звертає увагу на те, що, згідно акту державного виконавця, за адресою боржника м. Львів вул. Мостова, 30, знаходиться жилий особняк, а майна, належного боржнику, яке б підлягало опису, а, в подальшому, реалізації в погашення боргу, не виявлено.

Згідно відповіді Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 01.08.2012 р., за боржником ТзОВ «Хорс ЛТД» нерухомого майна не числиться. Згідно відповіді УДАІ від 01.06.2012 р., за боржником - ТзОВ «Хорс ЛТД» зареєстрованого транспортного засобу не рахується.

Суб'єкт оскарження зазначає, що 18.06.2012 р. державним виконавцем, керуючись ст.52 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про арешт коштів на рахунках боржника, яку скеровано в установу банку. Згідно відповіді ПАТ "УСБ" та АТ "Ощадбанк", рахунки боржника закрито.

Суб'єкт оскарження наголошує, що, згідно відповіді Управління державної реєстрації Львівської міської ради та Головного управління статистики у Львівській області, місцезнаходження боржника є адреса: м. Львів вул. Академіка Лазаренка, 48А, що по-територіальному розподілу належить до підвідомчості Франківського ВДВС ЛМУЮ, в зв'язку з чим, виконавчий документ підлягає скеруванню за належністю. На підставі вищенаведеного, 07.12.2012 р. державним виконавцем, керуючись п. 10 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та скеровано матеріали за належністю до Франківського ВДВС ЛМУЮ. Копії матеріалів справи Господарський суд Львівської області отримав 29.10.2013 року, що підтверджується відміткою канцелярії.

На момент розгляду скарги прокурор, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, вимоги, що викладені у скарзі заперечив, відзив на скаргу не подав.

На момент розгляду скарги позивач (стягувач) явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзив на скаргу не подав.

На момент розгляду скарги прокурор явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзив на скаргу не подав.

При прийнятті ухвали суд виходив з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення)

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно абзацу 1 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Згідно ч. 3 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Згідно ч. 4 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», у разі необхідності перевірки інформації щодо наявності боржника чи його майна або його місця роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець може своєю мотивованою постановою, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, доручити проведення перевірки вказаної інформації відповідному відділу державної виконавчої служби. Державний виконавець відділу державної виконавчої служби, якому доручено проведення перевірки зазначеної інформації, у разі виявлення майна боржника повинен здійснити його опис та арешт. Виконавчі дії за дорученням проводяться у строк не пізніше десяти робочих днів з моменту надходження до відділу державної виконавчої служби відповідної постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження, у якому винесено цю постанову. За результатами проведених дій складається акт, що направляється державному виконавцю, який виніс постанову.

Згідно ч. 5 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.

Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон), рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскарженні в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну виконавчу службу», дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскарженні до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Відповідно до ст.45 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Зазначена процесуальна норма узгоджується з положеннями ч.5 ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.ст. 115, 116 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Якщо виконавчий документ відповідає вимогам, зазначеним у ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», то, згідно ч. ч. 2, 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої надсилає не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Судом встановлено, що 20.04.2012 року на примусове виконання у Залізничний ВДВС ЛМУЮ надійшла заява від Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради з примусового виконання наказу № 5015/868/11, виданого 14.07.2011 року Господарським судом Львівської області про стягнення з ТзОВ Фірма «Хорс Лтд» (код ЄДРПОУ 25558625) боргу в сумі 306804,00 грн. на користь Управління комунальної власності. У заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження № 1290 від 18.04.2012 року та відповідному наказі Господарського суду Львівської області вказано, що боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Хорс Лтд» знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Мостова, 30. За територіальним розподілом м. Львова, вул. Мостова належить до підвідомчості Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції. Тобто, державним виконавцем винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження за реквізитами боржника, що зазначені у виконавчому документі та заяві стягувача, у відповідності до вимог ч.1 ст. 19 Закону України «Про державну виконавчу службу».

Незважаючи на вимоги суду, що викладені у численних ухвалах, учасниками процесу не надано належних та допустимих доказів, що державного виконавця було повідомлено про зміну місцезнаходження боржника по зрівнянню з тим, що було зазначено у виконавчому документі. Також, суду не надано належних та допустимих доказів звернення боржника у встановленому чинним законодавством України порядку (або вчинення будь-яких інших дій) з метою внесення уточнення до виконавчого документа.

16.05.2012 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку скеровано за вих. №14771 для виконання з наданням терміну до добровільного виконання.

Також, 16.05.2012 року, на підставі ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження, яку скеровано в органи «ЛОДКБТІ та ЕО», «ДАІ» для виконання в частині накладення заборони на все рухоме та нерухоме майно боржника. Згідно акту державного виконавця, за адресою боржника м. Львів вул. Мостова, 30, знаходиться жилий особняк, а майна, належного боржнику, яке б підлягало опису, а, в подальшому, реалізації в погашення боргу, не виявлено. Згідно відповіді Управління державної реєстрації Львівської міської ради та Головного управління статистики у Львівській області, після звернення позивача з позовом до суду місцезнаходження боржника змінилось та мало місце за адресою: м. Львів вул. Академіка Лазаренка, 48А, що по територіальному розподілу належить до підвідомчості Франківського ВДВС ЛМУЮ.

На підставі вищенаведеного, 07.12.2012 р. державним виконавцем, керуючись п. 10 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та виконавчий документ скеровано за належністю до Франківського ВДВС ЛМУЮ. Копії матеріалів справи Господарський суд Львівської області отримав 29.10.2013 року, що підтверджується відміткою канцелярії.

Отже, судом встановлено, що у відповідності до вищезазначених норм чинного законодавства України, стягувачем було скеровано виконавчий документ у відповідності до реквізитів, що зазначені в ньому, що стало підставою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження, згідно отриманого від стягувача наказу №5015/868/11, який був виданий Господарським судом Львівської області 14.07.2011 року.

Також, в ході судового розгляду справи скаржником визнано, що норми, яка би зобов'язувала державного виконавця до відкриття виконавчого провадження самостійно перевіряти реквізити боржника, що зазначені у виконавчих документах та у заяві стягувача, та самостійно вносити в них зміни до винесення Постанови про відкриття виконавчого провадження, немає.

таким чином, належних та допустимих доказів того, що на час винесення Постанови від 16.05.2012 року про відкриття виконавчого провадження ВП №32577574 державному виконавцю було повідомлено про місцезнаходження божника за адресою, яка відрізняється від такої, що була зазначена у виконавчому документі, незважаючи на вимоги суду, учасниками процесу не надано.

Посилання скаржника на те, що змінена адреса була зазначена у клопотанні (заяві) боржника при розгляді справи судом до видачі наказу, не може бути взято до уваги, оскільки виконавча служба не могла бути ознайомлена з клопотанням, яке знаходиться у судовій справі, а боржник, незважаючи на вимоги суду, не надав належних та допустимих доказів вжиття передбачених чинним законодавством України заходів щодо внесення належних змін до виконавчого документа, на підставі якого було винесено державним виконавцем Залізничного відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Постанову про відкриття виконавчого провадження, що оскаржується.

Тільки після проведення виконавчих дій по виконанню вищезазначеного наказу, Залізничний відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції було повідомлено про зміну місцезнаходження боржника по зрівнянню з реквізитами, що були зазначені у виконавчому документі, після чого виконавче провадження було закінчене, а матеріали скеровано до Франківського ВДВС ЛМУЮ у відповідності до змінених реквізитів місцезнаходження боржника.

Отже, скаржником у встановленому порядку не доведено, які саме права чи інтереси заявника було порушено винесенням Залізничним відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Постанови від 16.05.2013 року про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду Львівської області по справі 5015/868/11, а також не доведено, які саме права та інтереси заявника залишилися порушеними після прийняття державним виконавцем Залізничного ВДВС ЛМУЮ Постанови про закінчення виконавчого провадження від 07.12.2012 року та скерування матеріалів виконавчого провадження за належністю до Франківського ВДВС ЛМУЮ.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тому, виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.ст.86, 121-2 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Вимоги, що викладені в скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс ЛТД» від 01.11.2013 року за вх.№46061/13 у справі №5015/868/11 на дії органу державної виконавчої служби - відхилити.

Суддя Пазичев В.М.