Ухвала суду № 36640622, 09.01.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3933/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Свентух В.М.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, представник на підставі довіреності

відповідача - Гуменюк О.І., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31.10.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що під час перевірки податковому органу не надано достатньо документів, які підтверджують витрати позивача.

Представник відповідача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених в запереченні на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що посадовими особами податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2012р., наслідки якої відображені в акті № 2391-17/НОМЕР_1 від 16.07.2013р.

Документальною плановою виїзною перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_5:

1) п. 8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, що призвело до неналежного ведення книги обліку доходів і витрат для фізичних осіб, які перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності за період з 01.04.2010р. по 31.03.2011р.;

2) п. 3.6 наказу ДПА України "Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність" № 1025 від 24.12.2010р., а саме, неналежне ведення обліку доходів і витрат за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р.;

3) п.п. 177.11 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до не відображення в декларації про майновий стан та доходи за 2012 рік доходу від продажу рухомого майна;

4) ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми валового доходу за період з 01.04.2011р. по 31.12.2011р. в розмірі 9 849 грн. 60 коп., та заниження суми валового доходу в 2012 році - 8546 грн. 80 коп., до завищення суми валових витрат всього на 294 959 грн. 72 коп., в тому числі, за період з 01.04.2011р. по 31.12.2011р. 55 702 грн. 46 коп., 2012 р. - 239 257 грн. 26 коп. Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, сума донарахувань з податку з доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р. становить 46833 грн.;

5) п. 183.10 ст. 183, п. 187.1 ст. 187, п.194.1 ст. 194, п.п. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195, п. 10 підрозділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до заниження обсягу поставок що оподатковуються за нульовою ставкою всього на суму 340 570 грн., заниження суми податкового зобов'язання на суму 5126 грн., завищення рядка 23 декларації по податку на додану вартість за грудень 2010 року всього 1253 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки, Вінницькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002901700 від 22.08.2013р., відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 58 541 грн. 65 коп., з них, за основним платежем - 46 833 грн. 32 коп., за штрафними санкціями - 11 708 грн. 33 коп., № 0002921700 від 28.08.2013р., яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 6401 грн. та за штрафними санкціями 1600 грн. 25 коп.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням № 0002901700 від 22.08.2013р. позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції встановив, що під час проведення перевірки у позивача були наявні всі первинні документи, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік - обов'язковий вид обліку, який ведеться суб'єктом підприємницької діяльності, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступні обставини.

Відповідно п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат фізичних осіб - підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені виграти, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

В силу п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, загально виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Згідно з п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 ПК України, дає визначення основним засобам - це матеріальні активи, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Відповідно до абз. "в" п.п. 138.10.2. п. 138.10. ст. 138 ПК України, до складу інших витрат включаються витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Витрати на технічне обслуговування також відповідно до п.п. 138.10.2. п. 138.10. ст. 138 ПК України відносяться до інших витрат.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1. ст. 17 ПК України, платник податків має право обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат.

Основним аргументом податкового органу під час винесення спірного податкового повідомлення-рішення №0002901700 від 22.08.2013 року слугував закріплений в акті перевірки №2391-17/НОМЕР_1 від 16.07.2013 року, висновок щодо відсутності у позивача документів, які підтверджують фактично понесені витрати позивача.

Проте, як встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується колегія апеляційного суду позивачем надано достатньо документів які підтверджують витрати, зокрема з придбання запчастин у ТОВ «Карго Трак», ФОП ОСОБА_6, TOB «ТПК» Омега - Автопоставка», ТОВ «Трак-Авторитет», Aschwege & Tonjes GmbH, TOB «Металоцентр «Прибузький», TOB «Спецторг Трак»; витрати з придбання палива та енергії у TOB «Універсал - Комерц», ПМП «Відар», ТОВ «Золотий екватор», ПП «Фірми «Яско», ПАТ «Укрнафта»; витрати на придбання податкового вісника; витрати кореспонденції з контрагентами; витрати з страхування транспорту; витрати по книжкам МДП; витрати на отримання ліцензії на супровід "M.Е.Doc"; витрати на обробку даних та отримання сертифікату.

Вказані вище витрати віднесені позивачем до декларацій про майновий стан та доходи № 9017040891 від 01.11.2012р., № 9087136020 від 08.02.2013р., відповідно підтверджено банківськими виписками за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

Щодо твердження податкового органу, що судом першої інстанції під час розподілу судових витрат не враховано ч.1 ст. 94 КАС України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно скасовано податкове повідомлення-рішення, оскільки правомірність його прийняття не підтверджено під час апеляційного розгляду справи.

Таким чином, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 15 січня 2014 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

Курко О. П.