Рішення № 36640273, 09.01.2014, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2014 р. Справа № 923/1686/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Чернявського В.В. при секретарі Борхаленко О.А., за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра",

м. Київ

до Приватного підприємства "Маркеттранс", м.Херсон

про стягнення 298 796,72 грн.

Описова частина рішення.

Про обставини справи зазначено в ухвалі суду від 23.12.2013р., якою розгляд справи відкладався.

Провадження у справі порушено за позовом про стягнення 202715,40грн. на повернення кредиту, 75138,03грн. в якості відсотків за користування кредитними коштами, 883,58грн. пені, 13892,67грн. штрафу, 6167,04грн. на відшкодування втрат від інфляції.

Вимоги обґрунтовано твердженням про неналежне виконання відповідачем - позичальником зобов'язань за кредитним договором № 374/МК/2008-980 від 12.03.2008р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 20.12.2013р., заперечує проти вимог про стягнення 883,58грн. пені, 13892,67грн. штрафу, 6167,04грн. на відшкодування втрат у зв'язку з інфляцією; заперечень проти вимог про стягнення 202715,40грн. на повернення кредиту, 75138,03грн. в якості відсотків за користування кредитними коштами не надав.

Заперечення проти частини вимог обґрунтовані твердженнями про наявність форс-мажорних обставин, у зв'язку з якими неможливе застосування штрафу, пені, стягнення коштів на відшкодування втрат від інфляції. Такими обставинами за запереченнями кваліфіковано вилучення у відповідача на користь держави за судовим рішенням "Туристичної бази ОСОБА_3", яка значиться предметом іпотеки щодо спірних кредитних відносин.

За іншим відзивом на позовну заяву, що надійшов до суду 09.01.2014р., відповідач заперечує проти позовних вимог в цілому. Зокрема відповідач стверджує про нарахування штрафних санкцій поза межами передбаченого законодавством 6-місячного строку на їх нарахування, а також про нарахування штрафу і на суми, які не є боргом. Представник відповідача у судовому засідання 09.01.2014р. стверджував, що за заявленими підставами, які банком не змінювались, позовні вимоги задоволеними бути не можуть.

С у д в с т а н о в и в:

12.03.2008р. між ВАТ "КБ "Надра", правонаступником якого за п.1.2 статуту ПАТ КБ "Надра" (витяг зі статуту на а.с.19) є ПАТ "КБ "Надра" (банк, кредитодавець, позивач) та ПП "Маркеттранс" (позичальник, відповідач) укладено кредитний договір № 374/МК/2008-980, предметом якого зазначено надання банком позичальнику грошових коштів у сумі 250 тис.грн. строком до 01.03.2018р. зі сплатою позичальником 18,9% річних за користування кредитом.

В додатку № 1 до названого договору його учасники узгодили графік повернення позичальником кредиту частинами щомісячно з квітня 2008р. по березень 2018р. У цьому ж графіку визначено розмір щомісячних відсотків за користування кредитними коштами та терміни щомісячних платежів з повернення частин кредиту та сплати відсотків (копія графіку на а.с.9).

Як слідує з наведених позивачем пояснень, розрахунку суми заборгованості - додатку до позовної заяви (а.с.7), розрахунку погашення зобов'язань ПП "Маркеттранс", розрахунку суми заборгованості (а.с.48-50), виписки по рахунку позичальника (а.с.52), що додані позивачем до письмових пояснень від 03.01.2014р. (вх. №22/14 від 08.01.2014р.), та не заперечується, підтверджується відповідачем у письмових поясненнях за викладенням відзиву на позовну заяву, 12.03.2008р. банк надав позичальнику, а позичальник отримав від банку в якості кредиту у спірних відносинах 250 тис.грн.

Позовні вимоги про стягнення 202715,40грн. на повернення кредиту, 75138,03грн. в якості відсотків за користування кредитними коштами, 6167,04грн. на відшкодування втрат від інфляції у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань, 883,58грн. пені підлягають задоволенню, а вимоги про стягнення штрафу підлягають задоволенню частково у зв'язку з наступним.

За викладенням позовної заяви зазначено, що її сформовано за даними про стан відносин на 06.09.2013р., позовну заяву подано 03.12.2013р. (вх. № 1770).

Як слідує з названого наданого позивачем розрахунку погашення зобов'язань позичальником (а.с.48) станом на 06.09.2013р. відповідач не сплатив за графіком щомісячні платежі з повернення кредиту, строк яких настав до 06.09.2013р., в сумі 38322,37грн. Тобто, станом на 06.09.2013р. позичальник мав борг з повернення кредиту в сумі 38322,37грн., при тому, що за графіком - додатком до договору (а.с.9 на звороті) позичальник мав сплатити кредитодавцю на повернення власне кредиту 02.09.2013р. - 1815,90грн., 01.08.2013р. - 1874,65грн., 01.07.2013р. - 2114,28грн., 03.06.2013р. - 1629,31грн., 01.05.2013р. - 1876,37грн., 01.04.2013р. - 1754,63грн., 01.03.2013р. - 2007,44грн., 01.02.2013р. - 1694,38грн., 01.01.2013р. - 1858,19грн., 03.12.2012р. - 1541,22грн., 01.11.2012р. - 1612,80грн., 01.10.2012р. - 1881,20грн., 03.09.2012р. - 1359,30грн., 01.08.2012р. - 1634,70грн., 02.07.2012р. -1508,90грн., 01.06.2012р. - 1585,96грн., 02.05.2012р. - 1561,37грн., 02.04.2012р. - 1331,62грн., 01.03.2012р. - 1620,12грн., 01.02.2012р. - 1491,39грн., 02.01.2012р. - 1258,21грн., 01.12.2011р. - 1448,75грн., 01.11.2011р. - 1532,86грн., 03.10.2011р. - 1188,16грн.

Відтак, з огляду на наведену хронологію нормативного погашення кредиту частинами зазначена сума боргу з неповернення частин кредиту на 06.09.2013р. в 38322,37грн. свідчить про невиконання позичальником зобов'язань з повернення частин кредиту за графіком за період з 01.11.2011р. по 02.09.2013р. та частково суми, узгодженої до повернення 03.10.2011р.

Згідно зі ст.526, 625 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином, зокрема, у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, має сплатити борг на вимогу кредитора разом з втратами від інфляції за весь період прострочки платежу.

За кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ЦК України).

Відповідно до ст.1050 ЦК України, з врахуванням ч.2 ст.1054 ЦК України про поширення положень, що регулюють позику, до відносин кредиту, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу. Якщо ж договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, строк повернення якої не настав.

Відтак, з врахуванням даних про прострочення позичальником повернення частин кредиту в сумі 38322,37грн. за графіком, на підставі наведених норм слід визнати обґрунтованим позов про стягнення як цих 38322,37грн., так і решти із заявленої загальної суми неповернутого кредиту в 202715,40грн. (38322,37грн. стягуються як власне борг, а 164393,03грн. = 202715,40 - 38322,37грн. стягуються достроково за наведеною ст.1050 ЦК України; ця сума - 164393,03грн. статусу боргу за підставами вимог не набула, її оплату не прострочено, що не позбавляє підстав для дострокового її стягнення за ст.1050 ЦК України).

В наданих позивачем розрахунках (в додатку до позовної заяви на а.с.7 та в додатку до письмових пояснень від 03.01.2014р. на а.с.49) позивач навів дані про нараховані та частково оплачені відповідачем відсотки у період з 12.03.2008р. по 05.09.2013р. За цими даними загалом у цей період нараховано в якості відсотків 230212,85грн., сплачено позичальником 155074,82грн., решта - 75138,03грн. заявлена до стягнення за позовом.

Відповідач не надав доказів сплати позивачу 75138,03грн. Як слідує з того ж розрахунку на а.с.49 статус боргу з числа цієї суми відсотків, станом на час формування позовних вимог - по 05.09.2013р. - мають 74605,88грн., а решта - 532,15грн. - це нарахування відсотків за 5 днів вересня 2013р. - з 01 по 05.09.2013р.

Вимоги про стягнення загалом 75138,03грн. в якості відсотків за користування кредитними коштами є обґрунтованими з огляду на сплив узгоджених за графіком строків щомісячної оплати відсотків у сумі 74605,88грн., зміст наведених ст.526, 625, 1050, 1054 ЦК України, та з огляду на підставність дострокового стягнення 532,15грн. відсотків за 5 днів вересня 2013р. за ст.1050 ЦК України: за ч.2 цієї статті ЦК України при простроченні позичальником повернення чергової частини кредиту кредитодавець має право вимагати дострокового стягнення як кредиту, що залишився, так і процентів за період фактичного користування кредитними коштами.

Як вже зазначено у цьому судовому рішенні, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

За періоди прострочення повернення відповідачем кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами з 01.11.2010р. по 06.09.2013р. позивач заявив до стягнення в якості втрат у зв'язку з інфляцією 6167,04грн., розрахунок яких навів у додатку до позовної заяви (а.с.7 на звороті та в додатку до письмових пояснень від 03.01.2014р. (а.с.49 на звороті, 50).

6167,04грн. на відшкодування втрат у зв'язку з інфляцією підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ст.625 ЦК України.

Згідно з п.9.1, 9.2 договору у разі порушення позичальником строків повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

За розрахунком на а.с.7, 49 позивач заявив до стягнення 883,58грн. пені за періоди прострочки відповідачем виконання грошових зобов'язань з повернення частин кредиту та сплати відсотків у спірних відносинах з 01.04.2013р. по 06.09.2013р.

У розумінні ч.1 ст.230, ч.4 ст.231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Заявлена позивачем до стягнення пеня в сумі 883,58грн. відповідає обмеженню подвійною обліковою ставкою Національного банку України та наведеним ч.1 ст.230, ч.4 ст.231 ГК України, ця пеня передбачена договором, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Суд не встановив обставин, норм, які б унеможливлювали стягнення пені.

Із заявленої суми штрафу в 13892,67грн. стягненню підлягають 2895,23грн., в решті вимог про штраф слід відмовити у зв'язку з наступним.

За наведеним розрахунком (а.с.7, 49 на звороті) позивач заявив до стягнення 13892,67грн. штрафу як 5% від суми 277853,43грн., яка є результатом додавання заявленої до повернення суми кредиту в 202715,40грн. та заявлених до стягнення в якості відсотків у сумі 75138,03грн. (202715,40 + 75138,03 = 277853,43грн.).

Норма про штраф, узгоджена сторонами за п.9.3 договору, викладена так: "за порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5% від суми заборгованості по поверненню кредиту та/чи сплати відсотків, указаних у графіку і визначених на дату прострочення".

Ця норма відповідає наведеним ч.1 ст.230, ч.4 ст. 231 ГК України, свободі договору, яка за ст.3 ЦК України віднесена до загальних засад цивільного законодавства.

Обґрунтованим є нарахування штрафу на суму неповернутого кредиту, яка за підставами позову вже мала статус боргу, - а це вказані 38322,37грн. (5% від 38322,37грн. становлять 1916,12грн.). З врахуванням наведеної узгодженої сторонами норми за п.9.3 договору нарахування штрафу ще й на суму кредиту, яка стягується достроково, (а це, як зазначено, 164393,03грн.) не має достатньої підстави, оскільки ця сума не має статусу заборгованості, про що вже зазначено у цьому судовому рішенні, та стягується достроково на підставі ч.2 ст.1050 ЦК України. А за п.9.3 договору для нарахування штрафу має значення саме заборгованість (зобов'язання, строк виконання якого настав, закінчився до формування позовних вимог, заявлення позову з певними підставами вимог), та не має значення сума, що стягується достроково, - така сума статусу заборгованості не набула, оскільки строк її оплати як зобов'язання за договором, графіком - додатком до нього не настав, вона, відповідно, й не набула статусу боргу.

Розширений розрахунок відсотків у сумі 75138,03грн. за користування кредитними коштами, наведений позивачем, знаходиться на а.с.49 - на лицевій та зворотній стороні аркуша.

До числа цієї суми віднесено і вже згадувані 532,15грн. в якості відсотків, нарахованих за 01-05.09.2013р., які стягуються достроково. Нарахований на ці 532,15грн. штраф стягненню не підлягає з тих же підстав відсутності у суми 532,15грн. статусу заборгованості - ця сума стягується достроково на підставі ч.2 ст.1050 ЦК України.

Штраф нараховано за позовною заявою та за письмовою вимогою позивача до відповідача про дострокове стягнення кредитних коштів (копія на а.с.13) за станом на 06.09.2013р.

Інших даних про дату нарахування штрафу, окрім як 06.09.2013р., у справі нема, до підстав вимог не віднесено.

За ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом не встановлено, щоб законом або договором був встановлений інший період для нарахування штрафних санкцій, ніж названі 6 місяців.

До числа штрафних санкцій за наведеною ч.1 ст.230 ГК України поряд з пенею відноситься і штраф.

Чинне законодавство не містить виключень у застосуванні ч.6 ст.232 ГК України до штрафів: ця ч.6 ст.232 ГК України з огляду на її зміст підлягає застосуванню і до пені, і до штрафу, оскільки і пеня, і штраф за ч.1 ст.230 ГК України кваліфікуються штрафними санкціями.

В межі цього шестимісячного строку, що має перебіг у справі по 06.09.2013р. (дата нарахування санкцій позивачем, декларування такого нарахування за названою письмовою вимогою та викладенням тексту позовної заяви), - тобто з 07.03.2013р. по 06.09.2013р., як слідує з того ж розрахунку нарахувань відсотків на звороті а.с.49, випадають нарахування штрафу за період з 01.03.2013р. по 31.08.2013р., а саме, на 3299,19грн. в якості відсотків за період з 01 по 31.03.2013р., 3192,76грн. - з 01 по 30.04.2013р., 3299,20грн. - з 01.05.2013р. по 31.05.2013р., 3192,76грн. - з 01.06.2013р. по 30.06.2013р., 3299,16грн. - з 01 по 31.07.2013р., 3299,19грн. - з 01 по 31.08.2013р., а всього на 3299,19 + 3192,76 + 3299,20 + 3192,76 + 3299,16 + 3299,19 = 19582,29грн.

5% штрафу від цієї суми 19582,29грн. складають 979,11грн. (19582,29грн. х 5% : 100% = 979,11грн.).

На відсотки, що позивачем нараховані до 01.03.2013р., тобто по 28.02.2013р., штраф шостого вересня 2013р. нараховувати не можна, оскільки таке нарахування суперечить ч.6 ст.232 ГК України: 06.09.2013р. в межах 6-місячного строку можна нараховувати штраф лише за період не пізніше 07.03.2013р. Суд враховує, що за графіком - додатком до кредитного договору сума відсотків за лютий 2013р. мала бути сплаченою позичальником 01.03.2013р., відповідно, за її несплати в цей строк, з 02.03.2013р. ця сума набуває статус боргу та залишається за хронологією поза межами вказаного 6-місячного строку нарахування на неї штрафу. На суми відсотків за попередні лютому 2013р. місяці також до 06.09.2013р. припинено нарахування штрафу на підставі ч.6 ст.232 ГК України, оскільки зобов'язання зі сплати відсотків за ті попередні місяці набули статусу боргу також раніше, ніж 07.03.2013р., з огляду на той же графік - додаток до договору та розрахунок відсотків на а.с.49.

Відтак, загалом обґрунтованим є штраф у розмірі 2895,23грн. (1916,12 + 979,11 = 2895,23).

Позов задовольняється на 96,32% ((202715,40грн. + 75138,03грн. + 6167,04грн. + 883,58грн. + 2895,23)/298796,72грн.) х 100% = 96,32%.

Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати, до яких у справі відноситься судовий збір, розподіляються між сторонами пропорційно задоволеним вимогам. Відповідно, ПП "Маркеттранс" має компенсувати ПАТ "КБ "Надра" 96,32% витрат зі сплати судового збору, ці 96,32% складають 2% від загальної суми, що підлягає стягненню за позовною заявою (2% : 100% х (202715,40грн. + 75138,03грн. + 6167,04грн. + 883,58грн. + 2895,23грн.) = 5755,99грн.). Решта судового збору покладається на позивача.

Судом частково враховано заперечення відповідача проти позовних вимог, а саме, застосовано 6-місячний строк на штраф, передбачений ч.6 ст.232 ГК України, застосовано штраф лише щодо власне боргу, та не застосовано частину штрафу, що нараховувалась позивачем на суми, що заявлені до стягнення достроково, статусу боргу не набули.

Решта заперечень не спростовують підстав для задоволення частини вимог, що судом кваліфікована як обґрунтована, у зв'язку з наступним.

Відповідач повідомив, що стосовно основних засобів, з метою набуття яких отримувався кредит, - а це туристична база ім. Остапа Вишні у с.Кринки Цюрупинського району Херсонської області, за судовим рішенням від 12.09.2011р., яке набрало законної сили 20.11.2013р., визнано право власності за державою. Ця туристична база передавалась відповідачем позивачу в іпотеку у спірних відносинах. Обставини визнання права власності на туристичну базу за державою відповідач кваліфікував як форс-мажорні стосовно спірних відносин, у зв'язку з якими вважає відсутніми підстави для стягнення пені, штрафу, втрат від інфляції.

Зокрема, відповідач зазначив: "під час укладення кредитного договору сторони прийшли згоди та п.10.1 встановили, що сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання будь - якого з положень цього договору, якщо це стало внаслідок дії обставин, які знаходяться поза сферою контролю сторін, таких як стихійні лиха, пожежі, війни, страйки, військові дії, громадські безпорядки, зміна законодавства, і якщо ці обставини не дають змоги сторонам виконувати свої обовязки по цьому договору, і настання яких сторони не могли передбачити на момент укладання договору".

З приводу цієї частини заперечень суд зауважує таке.

Втрати у зв'язку з інфляцією за чинним законодавством не вважаються відповідальністю, тому навіть у випадках наявності обставин непереборної сили такі обставини не усувають підстав для стягнення втрат від інфляції, які не є відповідальністю, оскільки обставини непереборної сили можуть впливати лише на результат вимог про застосування відповідальності - штрафу та пені.

Щодо власне штрафу та пені у заявлених відповідачем обставинах не вбачається обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), оскільки відповідач не навів даних про фактичне вибуття туристичної бази з його володіння за судовим рішенням, що набрало законної сили 20.11.2013р., ні станом на час формування позовних вимог - 06.09.2013р., ні на час заявлення позову, розгляду справи, не доводив таких даних. Більш того, за кредитним договором не обмежуються джерела для виконання грошових зобов'язань відповідачем доходом лише від певної діяльності по використанню туристичної бази. Судове рішення при визнання за державою права власності на туристичну базу відповідача набрало законної сили 30.11.2013р., відтак, таке визнання права власності ніяк не впливало на зобов'язання позичальника до 06.09.2013р., тим паче, у справі нема даних (доказів) про те, що туристичну базу фактично витребувано з володіння відповідача. Обґрунтувань, доказів твердження про те, що існування такого, що не набрало законної сили, судового рішення про визнання права власності на туристичну базу за державою, не дало змоги відповідачу виконувати зобов'язання позичальника відповідач не навів та, відповідно, не довів цього твердження.

У другому відзиві відповідача та у судовому засідання представник відповідача стверджують, що позовні вимоги у цілому за цими підставами вимог задоволеними бути не можуть.

Підставами позовних вимог є обставини, з якими позивач пов'язує бажаний йому за позовом результат.

Такими обставинами, за позовом, що розглядається, є обставини укладення та виконання певного кредитного договору.

Статті законів, що регулюють відносини стосовно таких обставин, підставами вимог за позовом не є: суд застосовує ті статті закону, які регулюють спірні відносини, незалежно від того, послався на них чи ні позивач за викладенням позовної заяви. Саме про таке розуміння підстав вимог, співвідношення з ними статей законів, що регулюють спірні відносини, зазначено у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.06.2009р. "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду" та у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції".

Називання за позовною заявою заборгованістю і сум, що заявлені до стягнення достроково, є неправильним, проте не усуває підстав для задоволення позову (підстави позову та підстави для задоволення позову - це не одне й те ж за визначенням).

Керуючись ст.82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Маркеттранс" на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" 202715грн. 40коп. на повернення кредитних коштів, 75138грн. 03коп. в якості відсотків за користування кредитними коштами, 6167грн. 04коп. на відшкодування втрат у зв'язку з інфляцією, 883грн. 58коп. пені, 2895грн. 23коп. штрафу, 5755грн. 99коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Відмовити у вимогах щодо стягнення решти штрафу в 10997грн. 44коп.

Повне рішення складено

14.01.2014р.

Суддя В.В. Чернявський