Рішення № 36640191, 13.01.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" січня 2014 р. Справа № 906/1589/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (м. Обухів Київська область)

до Приватного підприємства "Кароля" (с. Скраглівка Бердичівський район Житомирська область)

про стягнення 944995,77 грн.

Спір розглянуто у більш тривалий строк ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 944995,77грн. з яких: 693051,22грн. - основний борг, 3232,03грн. - відсотки за користування товарним кредитом; 35787,47грн. - пеня, 139256,65грн. - штраф, 73668,40грн. - 28% річних. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні, що відбувалось 18.11.2013р., представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог (а.с.35), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 2978482,67грн., з яких: 2340654,06грн. - основний борг, 2385,54грн. - відсотки за користування товарним кредитом, 54114,25грн. - пеня, 468607,92грн. - штраф, 112720,90грн. - 28% річних. Дана заява з врахуванням приписів ст.22 ГПК України прийнята судом до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав заяву про уточнення позовних вимог в зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми основного боргу (а.с.60), відповідно до якої просить стягнути з відповідача 2382969,80грн., з яких: 1745348,20грн. - основний борг, 2178,53грн. - відсотки за користування товарним кредитом, 54114,25грн. - пеня, 468607,92грн. - штраф, 112720,90грн. - 28% річних.

Суд, дослідивши подану заяву, встановив, що за своєю правовою природою дана заява є заявою про зменшення позовних вимог.

Згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Подана позивачем заява про зменшення позовних вимог приймається судом, оскільки в даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії позивача стосовно зменшення позовних вимог не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

При цьому суд враховує положення п.3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо заяву прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, в даному випадку це є сума 2382969,80грн.

Суд розглядає справу з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судових засіданнях, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (постачальник/позивач) та Приватним підприємством "Кароля" (покупець/відповідач) було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №49/Ж (а.с.8-9), за умовами якого в строки, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору (п.1.1 договору).

Найменування Товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, порядок та термін оплати Товару, та нарахованих відсотків, інші умови, визначені в Додатках до Договору, які є невід'ємною його частиною. Фактична номенклатура, асортимент та кількість по задоволеним постачальником замовленням визначаються згідно видаткових накладних. Перераховані аванси зараховуються в оплату Товару, який було реалізовано в першу чергу (п.1.2 договору).

Згідно п.2.1 договору ціна договору становить загальну вартість Товару, що передається за цим Договором та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Ціна Товару встановлюється у гривнях і відображається в Додатках до Договору.

Покупець проводить розрахунки з Постачальником на умовах внесення оплати вартості (ціни) Товару, визначеної із врахуванням вимог п.п. 2.2 - 2.5, у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в розмірах, вказаних в Додатках до Договору, шляхом перерахування коштів в національній валюті на банківський рахунок постачальника (п.2.6 договору).

За користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника відсотки, розмір яких передбачений Додатком до Договору. Сума відсотків підлягає оподаткуванню податком на додану вартість. Податок на додану вартість додається до нарахованої суми відсотків та підлягає обов'язковій оплаті покупцем (п.2.7 договору).

Строк користування товарним кредитом починається з дня, передбаченого Додатком до Договору, але не раніше дня, наступного за днем отримання Товару покупцем, та закінчується в день повного розрахунку покупцем за поставлений Товар (п.2.8 договору).

Згідно п.2.10 договору, у випадку недостатності коштів, отриманих від Покупця (відповідача) на виконання в повному обсязі його зобов'язань за Договором, Постачальник (позивач) має право в першу чергу провести зарахування коштів в рахунок оплати нарахованих відсотків за користування товарним кредитом.

Відповідно до п.2.11 договору відсотки за користування товарним кредитом нараховуються постачальником щомісячно до 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, сторони підписують акт надання (приймання - передачі) послуг товарного кредитування. Акт про надання послуг товарного кредитування надсилається постачальником на адресу покупця, що вказана в тексті цього Договору. Покупець зобов'язується підписати акт та повернути його протягом 1 дня з дати отримання. У разі, якщо підписаний акт не повертається постачальнику, акт вважається схваленим та підписаним покупцем. Сплата нарахованих відсотків відбувається одночасно з оплатою вартості (ціни) Товару, відповідно до затвердженого Графіку оплати Товару покупцем в Додатку до даного Договору.

Моментом переходу права власності на Товар від постачальника до покупця є дата виписки видаткової накладної на Товар (п.2.12 договору).

На виконання умов договору, з врахуванням умов п. 2.6 Договору, а також графи "Графік оплати Товару Покупцем" відповідного Додатку до Договору, відповідач зобов'язувався здійснити оплату за Товар, поставлений відповідно до видаткових накладних: №21816 від 30.05.2013 р. на суму 838 590,00 грн.; № 21817 від 30.05.2013 р. на суму 272 500,00 грн.; №21933 від 31.05.2013 р. на суму 12 675,00 грн.; №21934 від 31.05.2013 р. на суму 210 048,24 грн.; № 21818 від 01.06.2013 р. на суму 564 487,46 грн.; № 21819 від 01.06.2013 р. на суму 442 353,36 грн.; а всього на суму 2 340654,06 грн. в наступні строки: до 30.05.2013 р. - 604 600,00 грн.; до 03.06.2013 р. - 88451,22 грн.; до 01.11.2013 р. - 1647602,84 грн..

Проте в порушення умов Договору відповідач прострочив оплату товару, внаслідок чого станом на 18.11.2013р. прострочена заборгованість відповідача перед позивачем згідно накладних за поставлений Товар складала 2340654,06грн.

Разом з тим, відповідачем після пред'явлення позову до суду частково сплачено основний борг в сумі 595305,86грн.

Таким чином, покупець свої зобов'язання за договором виконав лише частково, а тому заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи складає 1745348,20грн.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати заборгованості за отриманий товар, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про наявність порушень умов договору щодо оплати за поставлений товар з боку відповідача, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу за договором у розмірі 1745348,20грн. та відсотків за користування товарним кредитом в сумі 2178,53грн. суд вважає обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 54114,25грн. - пені, 468607,92грн. - штрафу та 112720,90грн. - 28% річних, а також судові витрати.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.2 договору сторони домовились, що у випадках порушення умов даного Договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені Договором терміни вартості (ціни) Товару та/або відсотків за користування товарним кредитом. За порушення даних умов Договору покупець:

а) сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення;

б) сплачує штраф в розмірі 20% від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов'язання;

в) сплачує на користь постачальника 28 (двадцять вісім) відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Згідно обґрунтованого розрахунку позивача розмір 28% річних складає 112720,90грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

Видами господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені штраф і пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання взятих на себе грошових зобов'язань, позивачем правомірно нараховано штраф і пеню, які згідно розрахунку позивача, перевіреного судом, становлять 468607,92грн. та 54114,25грн. відповідно.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог.

Згідно даних позивача відповідачем частково борг сплачено в сумі 595305,86грн., на яку позивач зменшує ціну позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню стосовно стягнення 1745348,20грн. - основного боргу, 2178,53грн. - відсотків за користування товарним кредитом, 54114,25грн. - пені, 468607,92грн. - штрафу та 112720,90грн. - 28% річних.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. В зв'язку із зменшенням ціни позову зайво сплачений судовий збір підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Кароля" (13343, Житомирська область, Бердичівський район, с. Скарглівка, код 30983260)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Будьонного, 33, код 36348550) - 2382969,80грн., з яких: 1745348,20грн. - основний борг, 2178,53грн. - відсотки за користування товарним кредитом, 54114,25грн. - пеня, 468607,92грн. - штраф, 112720,90грн. - 28% річних, а також 47659,40грн. сплаченого судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Будьонного, 33, код 36348550)

- з Державного бюджету України - 11910,25грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (за заявою)

3 - відповідачу (рек. з повід.)