Постанова № 36639981, 25.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 грудня 2013 року № 826/15107/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Аура Лекс»доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007832201 від 31.05.2013ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23 вересня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аура Лекс» (далі - позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007832201 від 31.05.2013.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначає, що висновки, які містяться в акті перевірки №1448/22-01/36529499 від 18.05.2013 (далі - Акт), на підставі якого винесено оскаржуване повідомлення-рішення, є необгрунтованими.

Представник відповідача адміністративний позов заперечував.

В судовому засіданні 12.12.2013 з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу №444 від 14.05.2013, в.о. начальника відділу зустрічних звірок каравління податкового контролю ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС Науменко Юлією Олексіївною, згідно із пп. 75.1 ст. 75, п. 78.4 ст. 78, п.п. 79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та відповідно до повідомлення №5448/22.01-19 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Аура Лекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток по взаємовідновинах з ТОВ «Онікс Компані ЛТД» за період 1 квартал 2012 року та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» за період 2 квартал 2012 року та 3 квартал 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт №1448/22-01/36529499 від 18.05.2013, згідно висновків якого за позивачем встановлені порушення пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження суми податку на прибуток за 3 квартал 2012 року у сумі 90 889 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-ріщення №0007832201 від 31.05.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 90 889 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 22 722 грн.

Однак, позивач не погоджується із вказаним повідомленням-рішенням та в обгрунтування своєї позиції зазначає, що відомості, які містяться в Акті перевірки є суперечливими, оскільки позивачем виконані всі вимоги, передбачені податковим законодавством, а господарські операції ТОВ «Онікс Компані ЛТД» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» були реальними.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

Підпунктом 139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи зі сказаного, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Однак, якщо фактичного здіи?снення господарськоі? операціі? не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілеи? ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здіи?снення господарськоі? операціі?.

Як вбачається з матеріалів справи, за перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «Онікс Компані ЛТД» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь».

Так, між ТОВ «Аура Лекс» (замовник) та ТОВ «Онікс Компані ЛТД» (виконавець) укладено договір №03/01/2012 від 03.01.2012 про надання інформаційно-консультаційних послуг, згідно умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання щодо надання інформаційно-консультативних послуг з питань отримання дозвільної документації, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вартість наданих послуг.

У підтвердження виконання сторонами умов договору позивачем надано акти надання послуг №241 від 31.03.2012, №238 від 30.03.2012, №168 від 13.03.2012, №131 від 22.02.2012, №112 від 09.02.2012, №82 від 27.01.2012, №65 від 24.01.2012 та податкові накладні № 883 від 29.03.2012, №396 від 14.03.2012, №868 від 29.02.2012, №397 від 14.03.2012, №435 від 16.02.2012, №79 від 03.02.2012, №648 від 24.01.2012, №259 від 10.01.2012.

Відповідач в обгрунтування своєї позиції щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Онікс Компані ЛТД» посилається на акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС №531/22.4-13/37817014 від 15.03.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Онікс Компані ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із підприємствами-продавцями та підприємствами покупцями за період листопад-грудень 2011 року та січень-березень 2012 року, згідно якого у ТОВ «Онікс Компані ЛТД» відсутні основні фонди та трудові ресурси, необхідні для здійснення будь-якої господарської діяльності, податковими органами встановлено відсутність ТОВ «Онікс Компані ЛТД» за місцем реєстрації, у зв'язку з чим неможливо підтвердити господарські відносини зазначеного підприємства з контрагентами за вище вказаний період.

Таким чином, враховуючи, що ТОВ «Онікс Компані ЛТД» не має можливості здійснення господарської діяльності та виконання господарських зобов'язань, позивачем безпідставно включені суми по взаємовідносинам з даним контрагентом до складу валових витрат.

03.01.2012 між ТОВ «Аура Лекс» (замовник) та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (виконавець) укладено договір №404 про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого, з урахуванням додаткової угоди від 10.05.2012 замовник доручає, а виконавець надає інформаційно-консультаційні послуги з усіх питань юридичного, бухгалтерського та консалтингового напрямків., а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вартість наданих послуг.

У підтвердження виконання сторонами умов договору позивачем надано акти надання послуг №903 від 16.08.2012, №701 від 29.06.2012, №523 від 22.06.2012, №458 від 17.05.2012 та податкові накдадні №881 від 25.07.2012, №845 від 24.07.2012, №441 від 12.07.2012, №546 від 19.06.2012, №186 від 07.06.2012, №981 від 31.05.2012, №616 від 27.04.2012, №123 від 06.04.2012, №97 від 05.04.2012.

В матеріалах справи міститься акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС №7593/22-7/37889322 від 13.11.2012 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2011 по 30.06.2012.

Відповідно до зазначеного акту, до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС надано копію протоколу допиту ОСОБА_2, що є засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь». Згідно даного протоколу, ОСОБА_2 зазначає, що до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» відношення не має, жодні документи фінансової звітності не підписував, статут не складав, зареєстрував дане підприємство у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем за запропоновану невідомою особою винагороду у 200 долларів США.

Таким чином, ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», первинні документи якого стали підставою для формування позивачем валових витрат, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб та від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього товариства, підписанні будь-яких первинних документів, а отже, виписані від імені цієї особи первинні документи не можна вважати належно оформленими та підписаними уповноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Враховуючи сказане, віднесення позивачем сум по взаємовідносинам з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» до складу валових витрат підприємства є безпідставним.

Суд звертає увагу на те, що у даному випадку дослідженню підлягає факт реального вчинення господарської операції. Формування валових витрат на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено.

Тому, як зазначено вище, надані позивачем документи не можуть бути достатніми та беззаперечними доказами фактичного отримання Товариством товарів, робіт чи послуг від ТОВ «Онікс Компані ЛТД» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь». Наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети реального настання правових наслідків.

Наявність укладеного між учасниками господарськоі? операціі? цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недіи?сним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідноі? операціі?. Наявні на час розгляду справи первинні документи, дійсно є підставою для визначення правильності формування валових витрат, проте не є безумовними. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Зокрема, якщо наведені у договорах товари, роботи чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів, робіт або послуг не відбулося, хоч і вбачаються певні результати. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - фактичного придбання товарів, робіт чи послуг з метою їх використання у господарській діяльності.

Отже, висновок Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам, а тому підстав для визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007832201 від 31.05.2013 немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити;

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук