Постанова № 36639690, 14.01.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 13» січня 2014 р. Справа №920/1657/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Фільшиній Н.І.,

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом - не з'явився;

відповідача за первісним позовом - ОСОБА_1, за довіреністю №2775 від 16.10.2013 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Суми (вх.№3954С/2-7) на рішення господарського суду Сумської області від 19.11.2013 року по справі №920/1657/13,

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м.Дніпропетровськ,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Суми,

про стягнення 48861,64 грн.,-

та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Суми,

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м.Дніпропетровськ,

про визнання договору недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 19.11.2013 року у справі №920/1657/13 (суддя Зражевський Ю.О.) первісний позов задоволено повністю.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 29500,00 грн. заборгованості за кредитом, 12236,23 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 4155,41 грн. пені, 2970,00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні зустрічного позову - відмовлено.

ФОП ОСОБА_2 з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 19.11.2013 року по справі №920/1657/13 в частині задоволення позову ПАТ КБ «Приватбанк» і припинити провадження у справі по п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що при судовому розгляді спору поза увагою місцевого господарського суду залишилось питання про те, чи є картковий рахунок, на який банком надавались кошти у кредит, рахунок фізичної особи-підприємця, який зареєстрований у державній податковій службі, чи є цей рахунок рахунком фізичної особи, який не пов'язаний із здійсненням нею підприємницької діяльності. Також, при розгляді справи та прийнятті оскаржуваного рішення, поза увагою місцевого господарського суду залишилось питання про те, на які цілі надавались на картковий рахунок відповідача кредитні кошти, тобто, чи пов'язані ці цілі з цілями господарської діяльності підприємця, чи видавалися вони на задоволення особистих споживчих потреб.

Крім того, як слідує із змісту резолютивної частини оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, при вирішенні спору суд першої інстанції допустився порушень приписів ст. 116, 117 Господарського процесуального кодексу України та ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», які полягають у не зазначені номеру банківського рахунку відповідача за первісним позовом, на який звертається стягнення судом.

Апелянт вважає, що правильним вирішенням судового спору у справі №920/1657/13 було б припинення провадження у справі, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.12.2013 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 13.01.2014 року була направлена позивачу за первісним позовом - ПАТ КБ «Приватбанк», рекомендованим листом 25.12.2013 року за адресою, зазначеною в апеляційній скарзі, і отримана ним 30.12.2013 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи. Однак, позивач за первісним позовом у судове засідання не з'явився, про причини не з'явлення суд не повідомив.

Ухвалою суду від 25.12.2013 року суд попереджав сторони, що у разі не з'явлення їх представників у судове засідання та не надання витребуваних судом документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутністю представників сторін. Таким чином, враховуючи належне повідомлення позивача за первісним позовом про час та місце судового засідання, а також те, що його явка не була визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за його відсутністю.

У судовому засіданні 13.01.2014 року представник ФОП ОСОБА_2 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги у повному обсязі та просив її задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення представника відповідача за первісним позовом, а також перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, в мережі інтернет на сайті www.privatbank.ua позивачем були розміщені «Умови та правила надання банківських послуг» та тарифів банку.

Згідно підписаної відповідачем 29.06.2011 року б/н заяви про відкриття поточного рахунку відповідач приєднався до Умов, тарифів банку, які разом з заявою складають договір банківського обслуговування.

Відповідно вказаного договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта, що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг».

Пунктом 3.18.1.16 Умов, при укладенні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів та угод у письмовій формі.

Пунктом 3.18.6.1. Умов договору обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі заяви на приєднання до Умов.

Згідно з п. 3.18.1.1. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається для поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів відповідача, в межах кредитного ліміту.

Згідно до п. 3.18.4 Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку відповідача при закритті банківського дня відповідач виплачує проценти.

Відповідно до п. 3.18.1.8. Умов проведення платежів відповідача у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться позивачем протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання відповідача до Умов.

Згідно договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_1, в електронному вигляді через встановлені засоби зв'язку позивача і відповідача.

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця, розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, відповідач виплачує позивачу за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню.

У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання відповідача щодо погашення заборгованості вважаються порушеними.

Згідно до п. 3.18.2.3.4. Умов у разі порушення відповідачем будь-якого із зобов'язань позивач має право вимагати дострокове повернення кредиту, сплати відсотків, виконання інших зобов'язань за кредитом у повному обсязі.

Згідно з п. 3.18.4.4 Умов клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту кредитування 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного Кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором.

Статтею 1050 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 та частиною 2 статей 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 30000,00 грн. Відповідач користувався коштами, проте вчасно не сплатив суму кредиту, у зв'язку з чим станом на 15.08.2013 року в нього виникла заборгованість за кредитом у розмірі 29500,00 грн., по процентам за користування кредитом в сумі 12236,23 грн. та 2970,00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

Як вбачається із матеріалів справи, ПАТ КБ «Приватбанк» листом від 01.08.2013 року вих.№10629SUG7S04V направляв на адресу ФОП ОСОБА_2 претензію, в якій просив погасити прострочені заборгованість у повному обсязі. Проте, ФОП ОСОБА_2 відповіді на вказану претензію не надав та заборгованість не сплатив.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як визначено у статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, що оскільки відповідач неналежно виконав взяті на себе зобов'язання за договором обслуговування б/н від 29.06.2011 року і не надав доказів сплати сум боргу, то позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 29500,00 грн., по процентам за користування кредитом в сумі 12236,23 грн. та 2970,00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 3.18.4.1.3 Умов та правил надання банківських послуг, до яких приєднався відповідач за первісним позовом, підписуючи заяву про відкриття поточного рахунку, у разі порушення клієнтом будь-якого із грошових зобов'язань, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. При цьому, згідно з п. 3.18.5.1 Умов, дана ставка пені застосовується до випадків, коли за порушення строків обнуління дебетового сальдо проценти нараховуються по ставці 48% річних, а в період користування кредитними коштами по ставці 24% річних пеня за прострочення розрахунків встановлюється у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що, оскільки, відповідачем за первісним позовом порушені умови договору банківського обслуговування б/н від 29.06.2011 року, то він повинен нести відповідальність у вигляді сплати пені. Згідно розрахунку позивача розмір пені становить 4155,41 грн. При цьому, колегія суддів зазначає, що розрахунок пені, який було надано до суду першої інстанції та міститься в матеріалах справи, перевірено та встановлено, що він відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, зокрема, заявою про відкриття поточного рахунку б/н від 29.06.2011 року, яка підписана фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 Тобто, рахунок який відкривався на підставі заяви б/н від 29.06.2011 року є рахунком фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 При цьому, дослідження питання, на які цілі надавалися грошові кошти на рахунок, відкритий на підставі заяви б/н від 29.06.2011 року, у даному випадку не впливає на суть вирішення справи.

Доводи апелянта, що судом першої інстанції у резолютивній частині оскаржуваного суд допустився порушень приписів ст. 116, 117 Господарського процесуального кодексу України та ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», які полягають у не зазначені номеру банківського рахунку відповідача, на який звертається стягнення судом, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки не зазначення таких відомостей не є підставою для скасування оскаржуваного рішення по суті. Крім того, після пред'явлення наказу суду, виданого на підставі рішення до виконання, державний виконавець самостійно з'ясовує наявність розрахункового рахунку боржника, з якого буде провадитися списання грошових коштів.

Надаючи правову кваліфікацію заявленим вимогам позивача за зустрічним позовом та фактичним обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції правомірно та у відповідності до чинного законодавства в задоволенні зустрічного позову ФОП ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору банківського обслуговування б/н від 29.06.2011 року відмовив.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не приймає до уваги доводи скаржника, оскільки місцевий господарський суд з урахуванням системного аналізу обставин справи, приписів чинного законодавства України, а також доказів, які містяться в матеріалах справи, дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 29500,00 грн. заборгованості за кредитом, 12236,23 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом, 4155,41 грн. пені, 2970,00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом та про відмову у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги та досліджені в судовому засіданні докази не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Сумської області від 19.11.2013 року по справі №920/1657/13 має бути залишене без змін.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 99, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 19.11.2013 року по справі №920/1657/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 14 січня 2014 року.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Хачатрян В.С.