Рішення № 36639550, 13.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19665/13 13.01.14За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж"

до Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"

про стягнення 709 658,17 грн.

За зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж"

про стягнення 291 433,08 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Буняк Ю.І. - представник за довіреністю

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Шикеринець Р.І. - представник за довіреністю

СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (відповідач) про стягнення 709658,17 грн. на підставі Договору № 1206000765 від 21.06.2012 р., в тому числі 654167,04 грн. основного боргу, 21558,61 грн. пені, 29885,99 грн. штрафу, 4046,53 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору № 1206000765 від 21.06.2012 р. позивач надав відповідачу послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту електроустаткування на об'єктах відповідача, втім останній надані позивачем послуги оплатив частково.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2013 року порушено провадження по справі № 910/19665/13, розгляд справи призначено на 11.11.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2013 року прийнято зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" пені в розмірі 209831,82 грн. та штрафу в розмірі 81601,26 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором № 1206000765 від 21.06.2012 р., для спільного розгляду з первісним позовом.

08.11.2013 представник відповідача за первісним позовом через канцелярію суду подав письмовий відзив на первісну позовну заяву, в якому зазначив, що позивач лише частково надав послуги, обсяг яких визначений договором. Відповідачем було призупинено оплату наданих позивачем послуг, оскільки відповідач не надавав послуги по договору у період з 01.01.2013 по 01.05.2013 в повному обсязі. У зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення заборгованості по договору є безпідставними. Відповідач вказав, що у разі заподіяння збитків боржник може бути звільненим від відповідальності, якщо він доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання. З огляду на те, що за своїм змістом зобов'язання відповідача щодо оплати вартості послуг не є спростованим, застосування санкцій за начебто несвоєчасне виконання відповідачем умов договору є безпідставним та необґрунтованим, а отже неправомірним.

08.11.2013 представник позивача за первісним договором подав письмові пояснення на заперечення доводів відповідача, відповідно до яких позивач зазначив, що позовні вимоги стосуються лише стягнення заборгованості в межах обсягів фактично наданих позивачем послуг. Ненадання позивачем послуг у наступному періоді не може бути підставою для призупинення відповідачем виконання його зобов'язання з оплати вже наданих раніше послуг, а прострочення оплати цих послуг є порушенням відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань. Договором прямо не передбачено як підставу звільнення від відповідальності недостатнє фінансування відповідача та будь-які доводи відповідача із посиланням на відсутність необхідних коштів є безпідставним та суперечить положенням чинного законодавства.

У відповідності до ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні 11.11.2013 року оголошено перерву до 09.12.2013 року.

29.11.2013 представник позивача за первісним позовом через канцелярію суду подав відзив на зустрічний позов, в якому зазначив, що договірна неустойка, якщо інше не передбачено законом чи договором, не підлягає нарахуванню та стягненню за період після припинення дії договору. Розрахунок пені й штрафу за зустрічними позовними вимогами не відповідає дійсним обставинам справи, зокрема передбаченим договором строкам наданим послуг. Застосування положень п. 7.5 договору про стягнення пені за прострочення надання послуг (не грошове зобов'язання) суперечить положенням ч. 3 ст. 549 ЦК України, оскільки підставою для застосування пені є прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою суду від 09.12.2013 продовжено строк вирішення спору.

У відповідності до ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні 09.12.2013 року оголошено перерву до 13.01.2014 року.

В судовому засіданні 13.01.2014р. представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, первісний позов підтримав повністю, проти зустрічного позову заперечував повністю.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) в судовому засіданні 13.01.2014р. надав усні заперечення проти заявлених первісних позовних вимог, проте контррозрахунок вимог первісного позову суду не надав, зустрічний позов підтримав у повному обсязі.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 13.01.2014 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.06.2012 р. між ДК «Укртрансгаз» НАК «Нфтогаз України» (правонаступник - ПАТ "УКРТРАНСГАЗ") (замовник) та ТОВ «Компанія «Енергомонтаж» (виконавець) було укладено договір № 1206000765 (надалі - договір).

Положеннями п. 1.1 договору визначено, що виконавець зобов'язується у 2012-2013 роках надати послуги монтажу, технічного обслуговування і ремонту електроустаткування н.в.і.у (Технічне обслуговування систем пожежовиявлення на об'єктах УМГ «Харківтрансгаз»), а замовник - прийняти і оплатити ці послуги.

Склад та обсяги надання послуг визначаються згідно технічного завдання (додаток № 1 до даного договору) (п. 1.2 договору).

Вартість послуг та сума цього договору визначається згідно кошторисного рахунку (додаток № 2 до цього договору) і складає 1711603, 00 грн., крім того ПДВ 20% - 342320,60 грн. Загальна сума договору з ПДВ становить 2053923,60 грн. (п. 3.1 договору).

Пунктом 4.2 договору визначено, що оплата вартості наданих послуг з технічного обслуговування здійснюється замовником по факту надання послуг протягом 180 банківських днів від дати підписаного сторонами відповідного акту.

На виконання умов договору позивачем було виконано роботи та надано послуги на загальну суму 888191,28 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання виконаних будівельних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідач частково оплатив виконані на його користь роботи в розмірі 234024,24 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті виконаних на підставі договору, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 654167,04 грн.

Договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 839 ЦК України визначено, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи (акти виконаних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт) підтверджується виконання позивачем робіт за договором на загальну суму 888191,28 грн.

Згідно із пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями п. 4.2 договору визначено, що оплата вартості наданих послуг з технічного обслуговування здійснюється замовником по факту надання послуг протягом 180 банківських днів від дати підписаного сторонами відповідного акту.

Відповідач зобов'язання за договором не виконав, розрахунків в повному обсязі за виконані позивачем роботи не провів.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.2 договору грошове зобов'язання відповідача по оплаті виконаних на підставі договору підрядних робіт на момент розгляду справи настало.

Таким чином, заборгованість відповідача по сплаті виконаних підрядних робіт за договором становить 654167,04 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 654167,04 грн. за виконанні згідно договору роботи. Відповідачем вказана заборгованість не спростована. Доказів її погашення не надано.

При цьому суд критично оцінює доводи відповідача за первісним позовом, викладені у відзиві, згідно яких відповідач за первісним позовом припинив оплату наданих послуг, оскільки позивач за первісним позовом у повному обсязі не надав послуги у визначений у Договорі строк.

Зазначене твердження відповідача не може бути підставою для звільнення відповідача за первісним позовом від обов'язку оплатити за надані послуги, оскільки умовами Договору встановлено порядок оплати послуг по факту їх надання на підставі підписаного сторонами відповідного акту.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд приходить до висновку про задоволення первісного позову в частині основного боргу в сумі 654167,04 грн. повністю.

Крім того, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 21558,61 грн. пені та 29885,99 грн. штрафу

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 7.6 договору у випадку несвоєчасної сплати замовником за надані послуги виконавець має право нарахувати замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості послуг, з яких допущено прострочення сплати, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягнути штраф у розмірі 7% від вартості простроченого зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розмір пені, встановлений договором, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який повинна сплачуватися пеня. Тому, при її обчисленні слід застосовувати саме розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у вказаний період.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суд встановив, що позивач здійснив нарахування пені з урахування вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Враховуючи вищенаведене, вимога про стягнення 21558,61 грн. пені та 29885,99 грн. штрафу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 4046,53 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. Зазначену вимогу позивач обґрунтовує на підставі статті 625 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позовної вимоги про стягнення 3 % річних суд встановив, що вимога є обґрунтованими та такою, що підлягає задоволенню у заявленому розмірі, а саме 4046,53 грн. 3 % річних.

Щодо зустрічного позову про стягнення з відповідача пені в розмірі 209831,82 грн. та штраф в розмірі 81601,26 грн. за порушення строків виконання робіт по договору необхідно зазначити наступне.

Судом встановлено, що 21.06.2012 р. сторони уклали Договір № 1206000765, відповідно до пункту 3.1 якого визначили ціну Договору в сумі 2053923,60 грн. (у т.ч. ПДВ).

Відповідно до п. 5.1 Договору сторонами встановлено термін надання послуг: з дати укладення договору до 1 травня 2013 року.

Судом встановлено, що на виконання зобов'язань за Договором відповідач за зустрічним позовом надав позивачеві за зустрічним позовом послуги (виконав роботи) вартістю 888191,28 грн., що підтверджується складеними та підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками сторін актами форми № КБ-2в та довідками форми № КБ-3.

Таким чином, відповідач за зустрічним позовом не в повному обсязі виконав свої зобов'язання за Договором, надавши позивачеві за зустрічним позовом послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту електроустаткування лише на суму 888191,28 грн., що не відповідає розміру договірної ціни.

Згідно пункту 7.5 Договору передбачено, що за порушення з вини виконавця строків надання послуг він сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості послуг, з яких допущено прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Суд не бере до уваги зазначене відповідачем, що розрахунок пені й штрафу за зустрічними позовними вимогами не відповідає дійсним обставинам справи, зокрема передбаченим договором строкам надання послуг та застосування положень п. 7.5 договору про стягнення пені за прострочення надання послуг (не грошове зобов'язання) суперечить положенням ч. 3 ст. 549 ЦК України, оскільки підставою для застосування пені є прострочення виконання грошового зобов'язання з огляду на наступне.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У частині другій статті 9 ЦК України зазначено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Частиною першою статті 216 та частиною другою статті 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

За змістом статті 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити договором неустойку, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про стягнення такої неустойки у зв'язку з простроченням зобов'язання.

Відповідну правову позицію наведено в постанові Верховного Суду України від 22.11.2010р. у господарській справі № 14/80-09-2056 та постанові Вищого господарського суду України від 20.12.2011р. у справі № 4/5025/1063/11.

Заперечення відповідача за зустрічним позовом що договірна неустойка, якщо інше не передбачено законом чи договором, не підлягає нарахуванню та стягненню за період після припинення дії договору не приймається судом до уваги з огляду на таке.

За змістом ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Пункт 7 статті 180 ГК України визначає, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Стаття 631 ЦК України встановлює, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана подія чи подія, яка має юридичне значення, терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Враховуючи вищевикладене слід дійти висновків, строком договору є час дії певного договору. Протягом строку дії договору сторони мають права і повинні виконувати свої обов'язки, які обумовлені предметом того чи іншого договору. Строк дії договору визначається сторонами на їх власний розсуд, за винятком випадків, коли законом передбачено конкретний строк дії того чи іншого виду договорів.

Протягом строку дії договору діє і зобов'язання, взяте на себе сторонами відповідно до умов договору. У випадку, коли сторони виконують свої зобов'язання до закінчення строку, визначеного в договорі, припиняється дія такого договору.

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення договору, вчинене під час дії цього договору.

Крім того в п. 10.3. Договору сторони погодили, що закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за цим договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу наданий позивачем за зустрічним позовом, суд встановив, що позивач за зустрічним позовом здійснив нарахування пені та штрафу у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства.

Таким чином стягненню з відповідача за зустрічним позовом підлягає пеня у розмірі 209831,82 грн. та штраф у розмірі 81601,26 грн. за розрахунком позивача за зустрічним позовом.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом за первісним позовом на відповідача за первісним позовом, за зустрічним позовом на відповідача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (01021, м. Київ, Печерський район, Кловський узвіз, будинок 9/1, ідентифікаційний код 30019801), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" (08151, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Богдана Хмельницького, 98, ідентифікаційний код 35411867) 654167,04 грн. (шістсот п'ятдесят чотири тисячі сто шістдесят одна гривня 04 коп.) основного боргу, 21558,61 грн. (двадцять одну тисячу п'ятсот п'ятдесят вісім гривень 61 коп.) пені, 29885,99 грн. (двадцять дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять гривень 99 коп.) штрафу, 4046,53 грн. (чотири тисячі сорок шість гривень 53 коп.) 3% річних та 14193,16 грн. (чотирнадцять тисяч сто дев'яносто три гривні 16 коп.) судового збору.

3. Зустрічний позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" (08151, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Богдана Хмельницького, 98, ідентифікаційний код 35411867), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (01021, м. Київ, Печерський район, Кловський узвіз, будинок 9/1, ідентифікаційний код 30019801) 209831,82 грн. (двісті дев'ять тисяч вісімсот тридцять одну гривню 82 коп.) пені, 81601,26 грн. (вісімдесят одну тисячу шістсот одну гривню 26 коп.) штрафу та 5829,00 грн. (п'ять тисяч вісімсот двадцять дев'ять гривень 00 коп.) судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 15.01.2014р.

Суддя О.А. Грєхова