Ухвала суду № 36638575, 18.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/22559/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.11.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2012

у справі № 2а-1870/4663/11

за позовом Приватного підприємства «Сумитрансекспедиція»

до Державної податкової інспекції в м. Суми,

Головного управління Державного казначейства України в Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення з державного бюджету бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство «Сумитрансекспедиція» (надалі - позивач, ПП «Сумитрансекспедиція») звернулося до Сумського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (надалі - відповідач, ДПІ в м. Суми), Головного управління Державного казначейства України в Сумській області (надалі - відповідач 2), у якому просило суд стягнути з державного бюджету 46 297 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 22.06.2011 № 0001732306/0/50628.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01.11.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2012, адміністративний позов ПП «Сумитрансекспедиція» задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 22.06.2011 № 0001732306/0/50628; стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Сумитрансекспедиція» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 46 297 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Сумитрансекспедиція».

За результатами перевірки 15.10.2010 складено акт № 8439/23-6/1406940, яким підтверджено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2010 року в сумі 28 872 грн., за липень 2010 року в сумі 17 425 грн., без врахування результатів зустрічних перевірок по запитах до інших ДПІ, відповіді на які на момент складання акту про результати перевірки не надійшли.

Однак, з метою підтвердження відповідностей сум податкового кредиту травня 2010 року, червня 2010 року, заявлених в декларації ПП «Сумитранскспедиція», сумам податкового зобов'язання продавця та встановлення надмірної сплати податку до Державного бюджету України по господарським операціям, відповідачем направлено запити для проведення зустрічних перевірок постачальників товару по ланцюгу постачання до виробника.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за червень, липень 2010 року, відповідачем 07.06.2011 складено акт № 3965/23-620/14006940/120.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем приписів п. 10.2 ст. 10, пп.пп. 7.4.1, 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), що виразилося у завищенні суми бюджетного відшкодування у сумі 28 872 грн. за червень 2010 року та 17 425 грн. за липень 2010 року.

На підставі акта № 3965/23-620/14006940/120, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0001732306/0/50628 від 22.06.2011, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2010 року на суму 46 297,00 грн.

Згідно доводів відповідача, підставою зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за червень 2010 року стало непідтвердження заявленої позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість, через неможливість проведення зустрічної перевірки постачальника у першій ланці - TOB «Континент Нафто Трейд».

Крім того, підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування за липень 2010 року стало непідтвердження заявленої позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість, у зв'язку з неможливістю проведення зустрічної перевірки постачальника у першій ланці - TOB «ТНК-Транс» м. Київ у зв'язку з тим, що з ДПІ в Дніпровському районі м. Києва не надійшло відповіді за направленим запитом на проведення зустрічної перевірки від 08.10.2010 № 77216/7/23-610/1224, а також запитів від 15.03.2010, від 04.11.2010 та від 27.12.2010.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх доводів, а тому, дійшов висновку, що бюджетному відшкодуванню підлягає сума податку на додану вартість, фактично сплаченого позивачем - отримувачем товарів та послуг у попередніх податкових періодах, постачальникам таких товарів та послуг.

Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від'ємним значенням є різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, бюджетному відшкодуванню підлягає сума податку фактично сплаченого отримувачем товарів та послуг у попередніх податкових періодах постачальником таких товарів за умови виникнення у такого платника права на податковий кредит.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право на податковий кредит у позивача виникає в зв'язку зі сплатою ним податку на додану вартість у складі ціни товару (послуг), що підтверджується податковими накладними. При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати ним коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковий кредит та право на заявлене у червні 2010 року бюджетне відшкодування, в тому числі 28 872 грн., виникло у позивача у зв'язку з оплатою на користь TOB «Континент Нафто Трейд» вартості товару, придбаного на підставі договору купівлі-продажу від 28.12.2009 № СК/Вол 130.

Даний факт підтверджується видатковою накладною від 01.05.2010 № 27210 на суму 268 572,02 грн., сума податку на додану вартість - 44 762 грн., податковою накладною від 01.05.2010 № 25594.

Крім того, на виконання умов угоди від 01.04.2008 № 295, позивач здійснив оплату вартості товару на користь TOB «ТНК-Транс», що підтверджується видатковою накладною від 31.05.2010 № 10290 на суму 120 154,42 грн., податковою накладною від 31.05.2010 № 9689 та платіжними дорученнями, згідно угоди від 01.04.2008 № 295.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що договори, укладені позивачем із TOB «Континент Нафта Трейд» та TOB «ТНК-Транс» є дійсними, фактична сплата позивачем сум податку на додану вартість підтверджена.

Крім того, податковий кредит та право на заявлене у липні 2010 року бюджетне відшкодування, у т.ч. 17 425,00 грн., виникло у позивача в зв'язку з оплатою на користь TOB «Континент Нафто Трейд» та TOB «ТНК-Транс» вартості товарів, придбаних на підставі договору купівлі-продажу від 28.12.2009 № СК/Вол 130 та угоди від 01.04.2008 № 295 відповідно.

Дана обставина підтверджується видатковими накладними від 01.06.2010 № 38416 на суму 227 235,75 грн., від 30.06.2010 № 11951 на суму 121 740,17 грн., податковими накладними від 01.06.2010 № 18589, від 30.05.2010 № 11762 та платіжними дорученнями.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків зазначивши, що у ДПІ в м. Суми були відсутні підстави для зменшення заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у червні та липні 2010 року, оскільки законодавство України, зокрема Закон України «Про податок на додану вартість» не ставив у залежність право платника податків на податковий кредит від виконання вимог податкового законодавства постачальниками товарів.

Відповідальність за правильність нарахування податку та обов'язки з контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на платника податку та на відповідний податковий орган. При цьому, та обставина, що в ланцюгу постачальників платника податку, що заявив бюджетне відшкодування виявлено підприємство, щодо якого існують сумніви у дотриманні ним податкового законодавства, не є підставою для позбавлення такого платника податку бюджетного відшкодування. У разі невиконання контрагентом зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

А відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли законного та мотивованого висновку, скасувавши податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 22.06.2011 № 0001732306/0/50628 та стягнувши з Державного бюджету України на користь ПП «Сумитрансекспедиція» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 46 297 грн.

Таким чином, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права. Зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2012 у справі № 2а-1870/4663/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна