Ухвала суду № 36638246, 04.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/14890/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Коростенської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 травня 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2010 року

у справі № 2а-1845/09/0670

за позовом Коростенського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих

до Коростенської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Коростенське учбово-виробниче підприємство Українське товариство сліпих (далі – позивач) звернулось до суду з позовом до Коростенської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області (далі – відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ Житомирської області №0000732301/0 від 08 жовтня 2008 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 травня 2009 року позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ Житомирської області №0000732301/0 від 08 жовтня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Коростенського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих 3,40 грн. судових витрат

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2010 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 травня 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Коростенська ОДПІ Житомирської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 травня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Коростенська ОДПІ Житомирської області провела невиїзну документальну перевірку Коростенського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих з питань правових відносин з МПП «Фортуна» за липень 2007 року, за результатами якої був складений акт №186/23-01/03967636 від 30 вересня 2008 року.

За висновками акту перевірки, позивачем були порушені вимоги пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», абзацу «б» пункту 4.5 статті 4 наказу Державної податкової адміністрації України №350 від 18 серпня 2005 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість», в результаті чого Коростенським учбово-виробничим підприємством Українського товариства сліпих завищено суму податку на додану вартість, заявлену до відшкодування з бюджету за рахунок платника у банку у серпні 2007 року, на суму 172365,89 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач не може претендувати на відшкодування коштів з державного бюджету, у зв’язку з тим, що відсутнє джерело відшкодування, оскільки при проведенні зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника було встановлено, що МПП «Фортуна» є посередником реалізованої позивачу продукції, яке надало пояснення та перелік постачальників, у яких придбавалась така продукція, проте не надало документів, які б засвідчували факт придбання товарів та реквізитів постачальників товарно-матеріальних цінностей, реалізованих позивачу згідно податкової накладної № 310707-3 від 31 липня 2008 року на суму податку на додану вартість 172365,89 грн. та, як наслідок, не встановлено факт сплати податку на додану вартість до державного бюджету усіма постачальниками у ланцюгу постачання.

08 жовтня 2008 року Коростенська ОДПІ Житомирської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000732301/0, яким згідно з підпунктом «б», «в» підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зменшила Коростенському учбово-виробничому підприємству Українському товариству сліпих суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість за серпень 2007 року на 172366,00 грн.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зменшення податковим органом позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2007 року на 172366,00 грн. є безпідставним, оскільки Коростенське учбово-виробниче підприємство Українське товариство сліпих правомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду вказану суму податку на додану вартість згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від його контрагента – МПП «Фортуна», яке сплатило податок на додану вартість до бюджету, а несплата податку продавцем в ланцюгу постачання (в тому числі в разі ухилення від сплати) несе негативні наслідки лише для цієї особи та при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1.6-1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до абзаців 1, 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за серпень 2007 року слугував висновок податкового органу про те, що по податкові накладній №310707-3 від 31 липня 2008 року на суму податку на додану вартість 172365,89 грн. згідно зазначеного переліку товарів МПП «Фортуна» не надало підтверджуючих документів, які б засвідчували факт придбання даних товарів (копій податкових накладних, реквізитів постачальників), а на запит №133-79/10/23-01 від 19 серпня 2008 року про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження щодо правових відносин із Коростенським учбово-виробничим підприємством Українського товариства сліпих згідно податкової накладної №310707-3 від 31 липня 2007 року, станом на 29 вересня 2008 року податковим органом відповіді не отримано.

Разом з цим, в акті перевірки було вказано, що з метою підтвердження правомірності включення сум податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від МПП «Фортуна», до податкового кредиту позивача було проведено зустрічну перевірку МПП «Фортуна» за липень 2007 року, за результатами якої складено довідку №264/26-01/30229090 від 18 грудня 2007 року, в якій встановлено, що накладні МПП «Фортуна» дійсно виписувались податкові накладні, реквізити яких вказані у акті №186/23-01/03967636 від 30 вересня 2008 року, включаючи податкову накладну №310707-3 від 31 липня 2007 року на суму податку на додану вартість 172365,89 грн., а Коростенським учбово-виробничим підприємством Українського товариства сліпих здійснено попередню оплату за такий товар.

Фактична оплата позивачем вартості товарів (у тому числі податку на додану вартість), отриманих від МПП «Фортуна», підтверджується платіжними дорученнями (арк. справи 41-43).

З огляду, на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту липня 2007 року податку на додану вартість у сумі 172365,89 грн.

Твердження Коростенської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача правомірно відхилено судами попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює обов’язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов’язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов’язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов’язання продавця.

При цьому, посилання податкового органу на те, що право позивача на відшкодування не підтверджено результатом зустрічної перевірки постачальника МПП «Фортуна» визнається колегією суддів необґрунтованим, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування у якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за серпень 2007 року на 172365,89 грн. оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Коростенської ОДПІ Житомирської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 20 травня 2009 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Коростенської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 травня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______Т.М. Шипуліна