Ухвала суду № 36638228, 17.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2013 року м. Київ К-32659/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 у справі № 2а-3812/10/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптик-Майстер"

про стягнення штрафних (фінансових) санкцій,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2010 року Державна податкова інспекція звернулась до суду з позовом до Товариства про стягнення на користь бюджету заборгованості у розмірі 12 895,00 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У поданих запереченнях на скаргу відповідач, повністю підтримавши судові рішення першої та апеляційної інстанції, просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Судами встановлено, що за наслідками перевірки господарської одиниці відповідача, Державною податковою інспекцією складено акт від 25.12.2008 № 1771/26/59/23/24258743, у якому зафіксовано порушення відповідачем пп. 2.8, пп. 3.5 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637, п. 1 ст. 7 Закону України від 23.03.1996 № 98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", п. 8 ст. 3, ст. 7, ст. 8 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" внаслідок реалізації найменувань товару (окулярів) без наявності цінників в національній валюті України, відсутності довідки про переопломбування реєстратора розрахункових операцій; використання попередньої книги обліку розрахункових операцій; відсутності на доступному для огляду місці оригіналу або копії торгового патенту; перевищення ліміту каси.

За наслідками виявлених порушень та на підставі акту перевірки контролюючим органом Товариству визначено штрафні (фінансові) санкції у сумі 6 239,00 грн. (рішення від 31.12.2008 № 0016872305), у сумі 6 656,00 грн. (рішення від 31.12.2008 № 0016882305) та у сумі 160,00 грн. (рішення від 31.12.2008 № 0016892305).

Відповідач в судовому порядку вказані вище рішення про застосування фінансових санкцій не оскаржував, також на час звернення податкового органу з позовними вимогами про стягнення фінансових санкцій у цій справі штрафні (фінансові) санкції у сумі 12 895,00 грн. відповідачем не сплачено.

Так, згідно з ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи та обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, рішення від 31.12.2008 № 0016872305, від 31.12.2008 № 0016882305 та від 31.12.2008 № 0016892305 були отримані відповідачем 08.01.2009.

Відповідно до ст. 25 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суми фінансових санкцій, визначені статтями 17- 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами господарювання до Держбюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Пунктом 4 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки" встановлено, що штрафи застосовані відповідно до цього Указу в повному обсязі стягуються до державного бюджету в порядку, встановленому законодавством.

Абзацом другим пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (зі змінами та доповненнями) передбачено, що у разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними з порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом 30 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Якщо протягом зазначених термінів суб'єкт господарювання не сплатив суму штрафу до бюджету та не оскаржив рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, орган Державної податкової служби відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 11 Закону № 509-XII та п. 2 ст. 50, п. 4 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України звертається до суду з позовною заявою про стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, внаслідок несплати господарюючим суб'єктом у добровільному порядку фінансових санкцій у строки, визначені вищевказаними законодавчими нормами, податковий орган мав можливість звернутись з адміністративним позовом з метою стягнення несплачених підприємством коштів у судовому порядку.

Судами встановлено, що відповідачем у встановлений законодавством строк фінансові санкції сплачені не були, разом з тим позивач відповідно до повноважень покладених на нього Законом України "Про державну податкову службу в Україні" звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості до бюджету поза межами, встановлених ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. 1 cт. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач наполягав на застосуванні судом ч. 1 cт. 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, правомірно враховував строк звернення податкового органу до адміністративного суду з позовною заявою, керуючись при цьому вимогами статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції відхиляє доводи Державної податкової інспекції, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 у справі № 2а-3812/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К Голубєва

А.О. Рибченко