Ухвала суду № 36638197, 16.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2013 року м. Київ К-41919/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Кіровоградській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2010

у справі №2-а-10451/09/1570

за позовом Одеської залізниці

до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Кіровоградській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2009, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2010, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Знам?янської ОДПІ у Кіровоградській області від 16.04.2009 №0002141700/0, від 08.05.2009 №0002141700/1, від 17.07.2009 №0002141700/2 про визначення Знам?янському загону воєнізованої охорони Одеської залізниці податкового зобов?язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 8087,89 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 16175,78 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову перевірку з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт №107/23-10/20644900 від 09.04.2009.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у зв?язку з тим, що при нарахування та виплаті надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівникам, направлених на виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних та будівельних робіт, та працівникам, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз?їзний (пересувний) характер, такі суми надбавок не включались до загального місячного оподатковуваного доходу і не оподатковувались податком з доходів фізичних осіб, в результаті чого занижено податкові зобов?язання та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 8087,89 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0002141700/0 від 16.04.2009, яким визначено суму податкового зобов?язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 8087,89 грн. основного платежу та 16175,78 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження, скарги платника залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідним індексом, якими доведено нові граничні строки сплати податкових зобов?язань.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до абз. 3 п. 1.1 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» для цілей цього Закону під терміном «заробітна плата» розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» до інших заохочувальних та компенсаційних виплат відносяться виплати у формі винагороди за наслідком роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсації та інші грошові та матеріальні виплати, які не передбачені актами діючого законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до п. 3.16 р. 3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713, до фонду оплати праці не належать надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер у розмірах, визначених чинним законодавством.

Пунктом 1 Постанови № 490 від 31.03.1999 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджуваних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний характер)» встановлено, що підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником. Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що пунктом 4.6 Колективного договору, укладеного між адміністрацією та дорожнім профспілковим комітетом Одеської залізниці на 2006-2010 роки, встановлено, що службові поїздки залізничників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний характер вважаються відрядженнями, при цьому зберігається діючий порядок обліку виплат за роз'їзний характер робіт. Підтвердженням фактичного знаходження працівників у таких відрядженнях є відомості обліку роз'їздів за формою ФРУ-12, в яких проставляються відповідні відмітки. Підставами для виплат надбавки згідно Положення Про порядок і умови відшкодування витрат працівникам залізничного транспорту, робота яких постійно проходить в дорозі або має роз?їзний характер, а також при службових поїздках в межах обслуговуваних дільниць, у тому числі при роз?їздах за межі України, затверджене наказом Укрзалізниці від 10.06.2002 №285-Ц, є відомість обліку роз?їздів (ФРУ-12), маршрутні листки, плани-графіки, журнали обліку тощо.

Знам?янським загоном воєнізованої охорони Одеської залізниці для обліку роз'їздів у всіх випадках використовувалась відомість за формою ФРУ-12, яка передбачена Положенням, що відповідачем не заперечувалось.

Розмір надбавок за роз'їзний характер роботи, що виплачувався працівникам Знам?янського загону воєнізованої охорони Одеської залізниці, визначений колективним договором, та не перевищував граничних добових витрат, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» (чинної на час виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що за умови визначення в колективному договорі службових поїздок працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, відрядженнями, ведення відомості обліку роз?їзних за формою ФРУ-12, для підтвердження фактичного знаходження працівників у таких відрядженнях, виплачені у періоді, що перевірявся, надбавки до тарифних ставок і посадових окладів таких працівників, у розмірах, передбачених колективним договором або за погодженням із замовником, але не вище граничних норм, визначених у зв'язку з відрядженням (зокрема, добових витрат), не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Кіровоградській області відхилити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун