Ухвала суду № 36638147, 27.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" листопада 2013 р. м. Київ К-26247/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі Дніпропетровської області

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 22 травня 2008 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року

у справі № А27/335-07

за позовом Асоціації «Укррудпром»

до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі Дніпропетровської області

про скасування актів, -

В С Т А Н О В И Л А :

Асоціація «Укррудпром» (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (далі - відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0002832301/0 від 01 червня 2007 року та № 0002832301/1 від 22 червня 2007 року.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 22 травня 2008 року позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Південної МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області від 01 червня 2007 року № 0002832301/0 та від 22 червня 2007 року № 0002832301/1. Стягнуто з державного бюджету на користь Асоціації «Укррудпром» 3,40 витрат по сплаті судового збору, 5640,00 грн. витрат за проведення судово-економічної експертизи.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 22 травня 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Південна МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 22 травня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу Асоціація «Укррудпром», посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 22 травня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Південна МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області провела виїзну планову перевірку Асоціації «Укррудпром» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої був складений акт № 107/232-33178641 від 18 травня 2007 року.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені вимоги абзацу 3 підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5, пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 20446,00 грн., у тому числі: за 1 квартал 2006 року - 2100,00 грн., за 1 півріччя 2006 року - 7714,00 грн., за 3 квартали 2006 року - 14240,00 грн., за 11 місяців 2006 року - 18425,00 грн., за 2006 рік - 20446,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що: позивачем був занижений валовий дохід внаслідок заниження приросту (убутку) балансової вартості товарів - запчастин на складі на суму 58306,00 грн. у 1 півріччі 2006 року; позивачем були завищені валові витрати внаслідок включення до їх складу суми податку на додану вартість, сплачені у складі вартості робіт для учасників асоціації, та не включені до складу податкового кредиту, у розмірі 81784,00 грн.

01 червня 2007 року Південна МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002832301/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила Асоціації «Укррудпром» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 35462,10 грн., з яких 20446,00 грн. - за основним платежем, 16015,10 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002832301/1 від 22 червня 2007 року на аналогічні суми нарахувань.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем своєчасно до проведення перевірки був поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань за 1 півріччя 2006 року у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (поданий позивачем 20 березня 2007 року), а отже у податкового органу були відсутні підстави для того, що вважати таку помилку наявною на момент перевірки платника контролюючим органом. Також, суди виходили з того, що виконання робіт для учасників асоціації не підпадає під визначення операцій з продажу товарів (робіт, послуг), не включається до бази оподаткування податком на додану вартість, а податок, нарахований на суму витрат, пов'язаних з такою діяльністю, не включається до податкового кредиту. Податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання, які відносяться до складу валових витрат, включається до валових витрат на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податків згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до абзаців 1-5 пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Згідно з абзацом 2 пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року № 143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання», в пункті 3 якого (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вказано, що при заповненні рядка 01.2 декларації складається таблиця 1 додатка К1/1. Показник із знаком «-» рядка А графи 6 (приріст «-»/убуток «+») зазначеної таблиці переноситься у рядок 01.2 декларації без знаку; при заповненні рядка 04.2 декларації складається таблиця 1 додатка К1/1. Показник із знаком «+» рядка А графи 6 зазначеної таблиці переноситься у рядок 04.2 декларації без знака.

Як правомірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи (т.1 арк. справи 82), 20 березня 2007 року позивачем був поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань за 1 півріччя 2006 року у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, у якому був виправлений показник, задекларований у рядку 01.2 К1 (приріст балансової вартості запасів) декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2006 року у сумі 58306,00 грн. Також, позивачем була самостійно нарахована сума штрафу у зв'язку з виправленням помилки.

Відповідно до абзаців 2, 3 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Положеннями пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

З аналізу наведених вище правових норм слідує, що правомірність виправлення самостійно виявленої платником податків помилки, а отже і відсутність підстав для того, щоб вважати таку помилку наявною на момент перевірки платника контролюючим органом, обумовлюється одночасним дотриманням платником вимог пунктів 5.1 статті 5, пункту17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» лише у випадку, коли платник податків самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами спарви, вказані вимоги були дотримані позивачем.

Відповідно до положень абзацу 3 підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».

Абзацом 1 підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Законом України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

За приписами підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Законом України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, виконання робіт для учасників асоціації не підпадає під визначення операцій з продажу товарів (робіт, послуг), не включається до бази оподаткування податком на додану вартість, а податок, нарахований на суму витрат, пов'язаних з такою діяльністю, не включається до податкового кредиту. Податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання, які відносяться до складу валових витрат, включається до валових витрат на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податків згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Південної МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Дніпропетровської області від 22 травня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 22 травня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна