Ухвала суду № 36638015, 26.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 року м. Київ К-28132/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Козелецькому районі Чернігівської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2010 у справі № 2а-9914/09/2570

за позовом Підприємства Козелецької райспоживспілки "Остерське госпрозрахункове об'єднання підприємств громадського харчування"

до Державної податкової інспекції у Козелецькому районі Чернігівської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Підприємство звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.03.2009 № 0000022330/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість (далі -ПДВ) у розмірі 300 309,00 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.08.2009 у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2010 рішення суду першої інстанції скасовано, а позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судам норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем по справі була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.200 по 30.09.2008, за результатами якої складено акт від 12.01.2009 № 30/23-010/01776234. уході вказаної перевірки встановлено порушення позивачем пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, абз. 5 пп. 5.1.10 п. 5.1 ст. 5, п. 6.1 ст. 6, пп. 7.2.2 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168/97-ВР), що полягало у заниженні ПДВ на загальну суму 199 584,00 грн.

Такий висновок податкового органу мотивовано тим, що позивачем неправомірно здійснювалися розрахунки з ПП "Зодчий Київ" за послуги з харчування учнів, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, без нарахування ПДВ, оскільки позивач не мав права застосовувати податкову пільгу, передбачену пп. 5.1.10. п. 5.1 ст. 5 Закону № 168/97-ВР, оскільки кошти до Підприємства надходили не безпосередньо з бюджету, а від ПП "Зодчий Київ", а отже, на думку контролюючого органу, вказані кошти, втратили статус бюджетних асигнувань.

На підставі акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження відповідачем ухвалено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Судове рішення першої інстанції про відмову у задоволенні позову обґрунтовано тим, що позивач отримував кошти не з державного бюджету, а від посередника (ПП "Зодчий Київ"), у зв'язку з чим не мав права на податкову пільгу, передбачену пп. 5.1.10 п. 5.1 ст. 5 Закону № 168/97-ВР.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що чинне законодавство не містить обмежень щодо кола осіб, які можуть користуватися встановленою пільгою.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованим висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6.1 ст.6 Закону № 168/97-ВР об'єкти оподаткування, визначені ст. 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 % бази оподаткування, визначеної ст. 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 5.1.10 п. 5.1 ст. 5 Закону № 168/97-ВР звільняються від оподаткування операції з поставки в порядку та в межах норм, встановлених Кабінетом Міністрів України, послуг з: утримання дітей у дошкільних закладах, школах-інтернатах, кімнатах-розподільниках установ Міністерства внутрішніх справ України; утримання осіб у будинках для престарілих та інвалідів; харчування та облаштування на нічліг осіб, які не мають житла, у спеціально відведених для цього місцях; харчування дітей у школах, професійно-технічних училищах та громадян у закладах охорони здоров'я; харчування, забезпечення речовим майном, комунально-побутовими та іншими послугами, що надаються спецконтингенту в установах пенітенціарної системи згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

На виконання абз. 5 пп. 5.1.10 ст. 5 вказаного Закону Постановою КМУ від 03.11.1997 № 1200 "Про порядок та норми надання послуг з харчування учнів у професійно-технічних училищах та середніх навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість" затверджено Порядок надання послуг з харчування учнів у професійно-технічних училищах та середніх навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 13 вказаного Порядку перелік постачальників продуктів харчування та продовольчої сировини визначається рішеннями тендерних комітетів (комісій) за погодженням з територіальною установою державної санітарно-епідеміологічної служби.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2007-2008 роках ПП "Зодчий Київ" визнано переможцем тендеру на закупівлю послуг з організації харчування дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Договором від 11.01.2007 № 07/26 із Міністерством праці та соціальної політики України було передбачено організацію безоплатного харчування дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно умов п. 1.6 розділу 1 вказаного договору ПП "Зодчий Київ" має право залучити до виконання умов основного договору інших виконавців.

Судом встановлено, що ПП "Зодчий Київ" було укладеного договір з позивачем від 12.01.2007 № 12/01/07-КО з додатком № 1, де наведено перелік навчальних закладів Козелецького району Чернігівської області, в які будуть направлені кошти з Міністерства праці та соціальної політики України на харчування дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 5.1 вказаного договору визначено, що відшкодування витрат, пов'язаних з харчуванням дітей, проводиться помісячно платіжним дорученням на рахунок виконавця з дотриманням вимог чинного законодавства України. Оплата проводиться за фактично надані послуги згідно рахунку та акту виконаних робіт по мірі надходження бюджетних коштів.

На виконання умов договору від 12.01.2007 позивачем надавались послуги з харчування дітей у навчальних закладах, що підтверджується зведеними актами здачі приймання робіт від 31.01.2007 та від 21.01.2008 в яких зазначено виконавцем саме Підприємство Козелецької райспоживспілки "Остерське госпрозрахункове об'єднання підприємств громадського харчування" (а.с. 35-36).

Судами також встановлено, що розрахунки між позивачем та ПП "Зодчий Київ" проводились у безготівковій формі, за рахунок коштів, спрямованих на такі цілі із бюджету та без урахування ПДВ, що також не заперечувалось і податковою інспекцією.

Отже, за встановлених обставин, та враховуючи, що ст. 5 Закону № 168/97-ВР право на користування пільгою пов'язує лише з фактом надання послуг та не містить будь-яких обмежень щодо суб'єктів надання послуг, чи вимог стосовно того, що даною пільгою при оподаткуванні може користуватись лише особа, яка отримує бюджетні кошти на свій рахунок, висновок суду апеляційної інстанції щодо неправомірності визначення позивачеві податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 300 309,00 грн. є обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції відхиляє доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законного і обґрунтованого судового рішення апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Козелецькому районі Чернігівської області відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2010 у справі № 2а-9914/09/2570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко