Ухвала суду № 36637710, 18.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

18 грудня 2013 року Справа № 905/909/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Бакуліної С.В.суддів:Данилової Т.Б., Малетича М.М., Плюшка І.А., Мирошниченка С.В.,

розглянувши заяву Державного підприємства "Одеська залізниця"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 23.07.2013у справі№905/909/13-гза позовомДержавного підприємства "Одеська залізниця"доДержавного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія"про стягнення 13671,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 06.03.2012 позовні вимоги задоволено частково; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 2223,02 грн., інфляційні втрати в розмірі 10930,63 грн., а всього 13153,65 грн. та 1655,33 грн. витрат з оплати судового збору; в задоволені інших вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2013 рішення Господарського суду Донецької області від 06.03.2013 скасовано частково; відмовлено у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Одеська залізниця" до Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" в сумі 13153,65 грн.; в іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 06.03.2013 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2013 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2013 залишено без змін.

Державне підприємство "Одеська залізниця" звернулась із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 23.07.2013 у справі №905/909/13-г, у якій заявник просить скасувати зазначену постанову та направити справу на новий розгляд до Вищого господарського суду України.

Заяву з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 09.10.2013 у справі №8/5005/2335/2012, мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 11, 509, 533, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для допуску справи №905/909/13-г до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

За однакових предмета і підстав позову щодо стягнення органом залізниці з відповідача інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України за період невиконання рішення господарського суду, яким з відповідача на користь позивача було стягнуто суму штрафу за неправильне заповнення залізничної накладної, про що видано наказ на примусове виконання та відкрите виконавче провадження:

- у постанові у справі № 905/509/13-г, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився із висновком суду апеляційної інстанції про відмову у позові, оскільки зроблено правовий висновок, що штрафні санкції, які стягуються за наказом господарського суду, не є грошовим зобов'язанням на яке позивач має право нараховувати інфляційні втрати (ст.ст. 509, 625 ЦК України); рішення суду про стягнення штрафу не породжує прав і обов'язків у розумінні зобов'язальних правовідносин, які вже виникли з інших існуючих правовідносин (стаття 11 ЦК України);

- у постанові у справі №8/5005/2535/2012, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився із висновками суду апеляційної інстанції про задоволення позову, оскільки зроблено правовий висновок, що базою нарахування інфляційних витрат є грошове зобов'язання (ст.ст. 509, 524, 533-535 ЦК України), яке виникло з рішення суду (ст. 11 ЦК України).

Таким чином, зі змісту наведених постанов вбачається, що суд касаційної інстанції дійшов неоднакових правових висновків, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення, тобто вбачаються ознаки неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Допустити справу №905/909/13-г до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя С.Бакуліна Судді Т.Данилова М.Малетич І.Плюшко С.Мирошниченко