Постанова № 36637597, 10.01.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2014 року м. Львів № 813/7679/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участю секретаря судового засідання Думич Х.М., представника відповідачів Балюєва С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області, Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради, Департаменту містобудування Львівської міської ради та комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» про визнання протиправними рішень та дій, зобов'язання утриматися від вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області (Відповідач-1), Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради (Відповідач-2), Департаменту містобудування Львівської міської ради (Відповідач-3) та комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» (Відповідач-4) і з урахуванням прийнятої судом заяви про зміну позовних вимог від 03.12.2013 року (а.с.129-133) просить суд:

1. визнати протиправною та скасувати вимогу Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради № 23/Р-3-2292 від 02.08.2013 року;

2. визнати протиправними дії Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради, які полягають у виставленні вимоги № 23/Р-3-2292 від 02.08.2013 року;

3. визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради «Про демонтаж самовільно встановлених вивісок» №273 від 02.09.2013 року в частині демонтажу вивіски ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 у м. Львові;

4. визнати протиправними дії комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», які полягають у внесені ОСОБА_2 попередження від 08.10.2013 року № 2410-08-7575 про демонтаж вивіски;

5. зобов'язати Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» утриматися від виконання наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради «Про демонтаж самовільно встановлених вивісок» № 273 від 02.09.2013 р. в частині демонтажу вивіски ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 у м. Львові;

6. зобов'язати Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Львівській області утриматися від застосування санкцій ОСОБА_2 за самовільне встановлення вивіски по АДРЕСА_1 у м. Львові.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що законами не передбачено необхідності отримання дозволу чи будь-якого іншого погодження для розміщення вивісок, у тому числі й щодо тих, які фактично встановлено. Позивач пояснила, що квартира в будинку АДРЕСА_1 у м. Львові є її приватною власністю і використовується для здійснення нотаріальної діяльності. Законодавство України, чинне на дату виникнення спірних правовідносин, не передбачає обов'язку особи погодувати зміст чи форму інформаційної вивіски з органами місцевого самоврядування. Та обставина, що вивіску розміщено не безпосередньо перед самим входом у будинок зумовлено особливістю планування цього будинку (вхід в будинок розміщено у внутрішньому дворі, а не зі сторони вулиці). Тому вивіска розташована на фасаді будинку із зовнішнього боку, на видному місці, оскільки її призначення - інформувати про здійснення нотаріусом у вказаній будівлі професійної діяльності та режим його роботи. Рішення виконавчого комітету №692 від 22.07.2011 року «Про затвердження порядку встановлення вивісок у м. Львові» зі змінами, внесеними до нього рішенням № 333 від 17.05.2013 року, щодо необхідності погодження проектів розміщення вивісок у м. Львові, на якому по суті ґрунтуються оскаржені акти органів місцевого самоврядування, суперечить законам України. Відтак позивач вважає, що вимога Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради № 23/Р-3-2292 від 02.08.2013 року, а також наказ Департаменту містобудування про демонтаж вивіски і наступне попередження КП «Адміністративно-технічне управління» про необхідність такого демонтажу прийнято переліченими вище органами місцевого самоврядування та названим підприємством (яке реалізовує делеговані ухвалою №692 від 22.07.2011 року повноваження) всупереч вимог законодавства, тому мають бути скасовані як протиправні. Також позивач повідомила про те, що вивіску, яка розміщена на фасаді будинку АДРЕСА_1 у м. Львові, було погоджено ще в 1999 році, про що повідомлено КП «Адміністративно-технічне управління» 29.07.2010 року (вх. № 10-38). Оскільки розміщення такої вивіски погоджено більше десяти років тому у порядку, чинному на момент її встановлення, твердження відповідачів про самовільне встановлення вивіски є помилковим. Обґрунтовуючи позовні вимоги до Відповідача 1 позивач зазначила про те, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про рекламу» контроль за розміщення реклами у Львівській області здійснює Інспекція з питань захисту прав споживачів у Львівській області. На думку позивача, в ситуації, яка виникла у зв'язку з розміщенням вивіски, КП «Адміністративно-технічне управління» після виставлення попередження надалі звернеться з поданням до Інспекція з питань захисту прав споживачів у Львівській області щодо застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про рекламу. На цій підставі позивач стверджує про існування реальної загрози заподіянню шкоди її правам та інтересам, у зв'язку з чим просить суд спонукати Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Львівській області утриматися від накладення на позивача штрафних санкцій .

Представник позивача ОСОБА_3 під час розгляду справи в суді позовні вимоги ОСОБА_2 підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та уточненнях до неї від 03.12.2013 року, просила позов задовольнити повністю.

Інспекція з питань захисту прав споживачів у Львівській області (Відповідач-1) не забезпечила участі свого представника у розгляді справи. Про місце, дату і час судових засідань, призначених на 24.10.2013 року, 11.11.2013 року, 25.11.2013 року, 02.12.2013 року, 23.12.2013 року та 10.01.2014 року Відповідач-1 повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. Заперечень проти позову чи клопотань процесуального характеру Відповідач - 1 суду не подавав, причин неявки не повідомив. За таких обставин суд розглянув справу без участі представника Відповідача - 1.

Представник Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради позов заперечує з тих підстав, що погодження проекту вивіски ОСОБА_2 на будинку АДРЕСА_1 у м. Львові було відкликано листом від 06.04.2011 року за №4-2401-135, оскільки згадана конструкція не розміщена біля входу в будинок, а також з огляду на те, що фактично виготовлена конструкція не відповідає погодженому проекту в частині розмірів рекламної площини, її кольору, стилістики, шрифтів та розміщеної на ній інформації та є рекламою. У зв'язку з цим приватному нотаріусу ОСОБА_2 виставлено вимогу №23/р-3-2292 від 02.08.2013 року про необхідність подання на реєстрацію погодженого проекту встановлення вивіски на фасаді будинку АДРЕСА_1 у м. Львові, а в разі відсутності такого - розробити такий проект з урахуванням вимог Порядку встановлення вивісок у м. Львові, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради № 629 від 22.07.2011 року (з наступними змінами) та подати на погодження, або ж демонтувати свою вивіску.

Департаменту містобудування Львівської міської ради позов заперечує повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях від 25.11.2013 року (а.с. 108-109). Відповідач - 3 зазначив про те, що при прийнятті оскарженого наказу він діяв в межах своїх повноважень, визначених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №692 від 22.07.2011 року «Про затвердження порядку встановлення вивісок у м. Львові», рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 1195 від 27.10.2006 року «Про затвердження положення про департамент містобудування Львівської міської ради та його структури», ухвалою Львівської міської ради № 3704 від 08.07.2010 року «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» зі змінами та доповненнями. Представник відповідача - 3 просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, про які зазначено вище.

КП «Адміністративно-технічне управління» позов заперечує повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 53-54). Позиція Відповідача-4 зводиться до того, що конструкція, встановлена на будинку АДРЕСА_1 у м. Львові, не може вважатися вивіскою у розумінні ч. 6 ст. 9 Закону України «Про рекламу», оскільки її розташовано не біля входу у приміщення, в якому здійснює свою діяльність нотаріус ОСОБА_2, а на відстані приблизно 20 метрів від входу. Крім того, Відповідач-4 зазначив про те, що відповідно до п. 7.1 Порядку встановлення вивісок у м. Львові, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради №692 від 22.07.2013 року, зі змінами і доповненнями, підставою для виготовлення та встановлення вивіски у межах історичного ареалу м. Львова є проект вивіски, погоджений у встановленому порядку з управлінням охорони історичного середовища та представником власника будівлі (споруди). Погоджений ОСОБА_2 проект розміщення бокового касетону від 1999 року з реєстраційним номером 10-38 відкликано Управлінням архітектури Департаменту містобудування листом № 4-2401-135 від 06.04.2011 року. Отже, станом на дату скерування оскаржених вимоги про усунення порушення, наказу про демонтаж та попередження про примусовий демонтаж у позивача не було погодженого проекту розміщення вивіски на фасаді будинку АДРЕСА_1 у м. Львові. З урахуванням наведено, Відповідач-4 вважає позовні вимоги безпідставними і необґрунтованими, у зв'язку з чим просить суд відмовити у їх задоволенні. Представник Відповідача-4 наведену вище позицію підтримала повністю, просила відмовити у задоволенні позову.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно і всебічно дослідив докази на підтвердження обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення та встановив наступне.

31.07.1998 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю № НОМЕР_1 від (а.с. 80). На підставі реєстраційного посвідчення від 18.11.1998 року (а.с. 79) ОСОБА_2 займається приватною нотаріальною діяльністю, для якої використовує приміщення квартири АДРЕСА_1 у м. Львові. Зазначена квартира належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, що підтверджується реєстраційним посвідченням від 23.06.1998 року, виданим Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки (а.с. 81).

На фасаді будинку, в якому позивач здійснює нотаріальну діяльність, розміщено вивіску синього кольору з написом наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_1» (а.с.84).

Суд встановив, що проект розташування вивіски в кованій конструкції на фасаді будинку АДРЕСА_1 у м. Львові 01.03.1999 року погоджено з Управлінням охорони історичного середовища та відділом архітектури та художнього оформлення міського середовища Львівської міської ради, свідченням чого є відмітки відповідного змісту на проектній документації (а.с. 82). Крім того, копія документів на розташування вивіски була здана позивачем в КП «Адміністративно-технічне управління» 29 липня 2010 року № 10-38. Затверджений проект розміщення вивіски на фасаді будинку АДРЕСА_1 у м. Львові передбачає основні характеристики такої вивіски, тобто матеріал, з якого її буде виготовлено, розміри, а також містить кольорові світлини місця розташування такої вивіски та ескіз самої вивіски з розмірами, деталями зображеного на ній напису, кресленнями вузлів кріплення та відомостями про матеріали виготовлення вивіски. Відповідно до затвердженого проекту, на фасаді будинку АДРЕСА_1 в м. Львові погоджено встановлення вивіски з написом «ІНФОРМАЦІЯ_2». Така вивіска, відповідно до згаданого проекту, кріпиться на кронштейні ковальської роботи біля в'їзду в подвір'я, із зовнішньої сторони будинку, що розташована вздовж проїзної частини АДРЕСА_1. Факт погодження в 1999 році місця розташування вивіски, в т.ч. її змісту, а також факт її наступної реєстрації в КП «Адміністративно-технічне управління» сторони визнають.

В арці входу у внутрішнє подвір'я будинку АДРЕСА_1 у м. Львові розміщена конструкція півкруглої форми червоного кольору, що містить напис «Нотаріус», логотип, інформацію про режим роботи та контактні телефони нотаріуса (а.с.84). З пояснень представника позивача вбачається, що така конструкція погоджена як реклама, за її розміщення сплачують відповідні платежі в місцевий бюджет; наведені обставини не заперечуються відповідачами.

Листом за №4-2401-135 від 06.04.2011 року (а.с. 59) Управління архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради відкликало погодження проекту вивіски ОСОБА_2 на фасаді будинку АДРЕСА_1 в м. Львові, виконане ще 1999 року. У листі серед іншого зазначено про те, що фактично встановлена конструкція вивіски не відповідає погодженому проекту в частині розмірів рекламної площини, її кольору, стилістики шрифтів та розміщеної на ній інформації, а крім того така вивіска не розміщена біля входу у приміщення. З цих підстав Управління архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради вважає, що така конструкція не є вивіскою. Зазначений лист від 06.04.2011 року адресовано КП «Адміністративно-технічне управління» з вимогою вжити заходи щодо приведення встановленої конструкції у відповідність з погодженим проектом або демонтувати її. Рішення про вилучення з реєстру вивісок вивіску приватного нотаріуса ОСОБА_2 з тих мотивів, що дана конструкція є рекламою, було прийнято на засіданні робочої групи з попереднього розгляду документів 07.06.2011 року (а.с. 51).

Листом № 2401-3вих-1956 від 22.07.2011р. (а.с.50) Управління архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради повідомило ОСОБА_2, що прийняття рішення про вилучення проекту з реєстру погоджених проектів не входить до повноважень управління архітектури та робочої групи для попереднього розгляду документів на отримання дозволу для розміщення реклами та погодження проектів вивісок.

Виконавчий комітет Львівської міської ради рішенням № 692 від 22.07.2011 року затвердив «Порядок встановлення вивісок у м. Львові», у пп. 3, 6 якого встановлено обов'язкову процедуру виготовлення та погодження дозвільними органами Львівської міської ради (управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, управління архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради) проектів щодо розміщення вивісок на території м. Львова, а також процедуру їх демонтажу комунальним підприємством «Адміністративно-технічне управління».

В цій частині згадане рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №692 від 22.07.2011 року постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.09.2012 року визнано незаконним та скасовано. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2013 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.09.2012 року залишено без змін (а.с.11-17). Судові рішення обґрунтовано тим, що закони України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про рекламу», «Про благоустрій населених пунктів», «Про охорону культурної спадщини» не встановлюють обов'язку суб'єкта господарювання отримувати будь-які дозволи чи погодження при розміщенні вивіски чи інформаційної таблички. Поряд з тим суд констатував протиправність рішення «Порядок встановлення вивісок у м. Львові» в цілому, а не лише його пунктів 3 «Порядок розміщення вивісок» та 6 «Демонтаж самовільно встановлених вивісок та відповідальність за їх незадовільний зовнішній вигляд» (а.с.13).

17 травня 2013 року виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення № 333 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 22.07.2011р. №692», яким доповнив рішення № 692 від 22.07.2011р. пунктами 7 «Порядок розміщення вивісок» та 9 «Демонтаж самовільно встановлених вивісок та відповідальність за їх незадовільний зовнішній вигляд», що за змістом є аналогічними до скасованих судом пунктів 3 та 6 рішення № 692 від 22.07.2011р.

08 серпня 2013 року позивач отримала вимогу Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради № 23/Р-3-2292 від 02.08.2013 року (а.с.31), в якій зазначено про необхідність у строк до 17.08.2013 року подати на реєстрацію в КП «Адміністративно-технічне управління» погоджений проект вивіски, а в разі відсутності такого проекту - розробити його і подати на погодження або демонтувати вивіску.

У відповідь позивач звернулася до Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради з листом від 09.08.2013 року (а.с.52) з проханням скасувати зазначену вище вимогу як незаконну. Позивач зазначила, що у протилежному випадку вона буде змушена звертатися за захистом своїх прав до суду, водночас додала, що витрати, пов'язані з розглядом справи, буде покладено на винних осіб.

02 вересня 2013 року Департамент містобудування Львівської міської ради на підставі п. 6.1 Порядку встановлення вивісок у м. Львові, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 692 від 22.07.2011 року, виніс наказ №273 від 02.09.2013 року «Про демонтаж самовільно встановлених вивісок» (а.с.55-57), яким зобов'язав КП «Адміністративно-технічне управління» до 27.12.2013 року демонтувати самовільно встановлені (без погодженого проекту) конструкції вивісок, серед яких - вивіска приватного нотаріуса ОСОБА_2 за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1 (а.с. 56).

08 жовтня 2013 року КП «Адміністративно-технічне управління» виставило приватному нотаріусу ОСОБА_2 попередження за № 2410-08-7575 (а.с.10) про те, що згідно з наказом Департамент містобудування Львівської міської ради №273 від 02.09.2013 року та у зв'язку з невиконанням вимоги Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради № 23/Р-3-2292 від 02.08.2013 року вивіска за адресою АДРЕСА_1 у м. Львові підлягає демонтажу у зв'язку з незаконним встановленням. У попередженні від 08.10.2013 року ОСОБА_2 запропоновано добровільно демонтувати встановлену вивіску, оскільки в протилежному випадку демонтаж вивіски здійснюватиме КП «Адміністративно-технічне управління» з компенсацією витрат на демонтаж, перевезення та зберігання конструкції.

Позивач стверджує, що вивіску на фасаді будинку АДРЕСА_1 у м. Львові на час її встановлення було погоджено та встановлено з дотриманням усіх необхідних для цього вимог законодавства; цей факт мав місце ще задовго до прийняття зазначеного вище рішення виконавчого комітету №692 від 22.07.2011 року. Крім того, оскільки згадане рішення виконавчого комітету в частині, де передбачено порядок розміщення (погодження) вивісок та порядок демонтажу самовільно встановлених вивісок скасовано рішенням суду від 07.09.2012 року як незаконне, вимога Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради № 23/р-3-2292 від 02.08.2013 року, наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради «Про демонтаж самовільно встановлених вивісок» № 273 від 02.09.2013 року та дії КП «Адміністративно-технічне управління», які полягають у внесені попередження від 08.10.2013 року № 2410-08-7575, є незаконними і протиправними, у зв'язку з чим заявлено даний позов.

Отже, оскаржені рішення та дії відповідачів (в т.ч. вимога відповідача-2 до ОСОБА_2 щодо погодження проекту розміщення вивіски на фасаді будинку АДРЕСА_1 в м. Львові, а також оскаржені наказ Відповідача-3 і попередження Відповідача-4 про демонтаж цієї вивіски), з приводу яких заявлено цей позов, ґрунтуються на тому, що:

1) конструкція з написом «ІНФОРМАЦІЯ_1», розміщена на фасаді будинку АДРЕСА_1 в місті Львові не є вивіскою в розумінні ч. 6 ст. 9 Закону України «Про рекламу», оскільки розташована не біля входу в будинок;

2) проект вивіски, яку встановлено на фасаді будинку АДРЕСА_1 в м. Львові, не погоджено з органами місцевого самоврядування відповідно до вимог Порядку розміщення вивісок в м. Львові, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 692 від 22.07.2011року (зі змінами, внесеними рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 333 від 17.05.2013 року), відтак її встановлено самовільно.

Даючи оцінку твердженням відповідачів про те, що конструкція на будинку АДРЕСА_1 з написом «ІНФОРМАЦІЯ_1» не є вивіскою в суд виходить з наступних мотивів:

Засади рекламної діяльності в Україні, відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами регулює Закон України «Про рекламу» від 03.07.1996 року № 270/96-ВР (далі - Закон № 270).

Рекламою, відповідно до статті 1 цього Закону, є інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Залежно від способу розміщення реклами Закон №270 передбачає, зокрема, зовнішню рекламу, якою є реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону № 270 розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Згідно з ч. 6 ст. 9 Закону № 279 вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

В даному випадку суд встановив, що робочим місцем приватного нотаріуса ОСОБА_2, відповідно до реєстраційного посвідчення від 18.11.1998 року, є приміщення квартири АДРЕСА_1 у м. Львові, яка належить їй на праві приватної власності. Будинок, в якому позивач надає нотаріальні послуги, спроектовано і споруджено таким чином, що вхід всередину цього будинку розміщено у внутрішньому дворі будівлі. В'їзд/прохід у цей внутрішній двір розміщено в частині будинку, яка розташована вздовж АДРЕСА_1, поруч з проїзною частиною вулиці та тротуаром для пішоходів (а.с.83-85). Таким чином, безпосереднього входу (з вулиці) у будівлю АДРЕСА_1 немає.

Суд встановив, що конструкцію з табличкою з написом «ІНФОРМАЦІЯ_1» розміщено на фасаді будинку АДРЕСА_1 у м. Львові біля в'їзду у внутрішній двір цього будинку з вулиці, на рівні першого поверху. Беручи до уваги наведені вище норми Закону №270 суд прийшов до висновку, що така конструкція за своїм призначенням, а також змістом зазначеної на ній інформації, є вивіскою, а не рекламою. Та обставина, що вивіска позивача розташована на певній відстані від безпосереднього входу у будівлю зумовлена архітектурним плануванням самого будинку і за наведених вище обставин цей факт сам по собі не впливає на правову оцінку розміщення інформації про місце нотаріальної діяльності позивача. Що стосується самого напису «ІНФОРМАЦІЯ_1», то на думку суду така інформація цілком узгоджується з критеріями вивіски в розумінні ст. 9 Закону № 270.

Стосовно доводів про самовільне встановлення позивачем вивіски і необхідність погодження проекту її розміщення на фасаді будинку суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 року № 2806-IV виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються: необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види; дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру; платність або безоплатність видачі (переоформлення, видачі дубліката, анулювання) документа дозвільного характеру; строк видачі або надання письмового повідомлення про відмову у видачі документа дозвільного характеру; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, видачі дубліката, анулювання документа дозвільного характеру;строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку дії такого документа; перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності.

Документом дозвільного характеру, відповідно до статті 1 цього ж Закону, є дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та / або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

У ч. 1 ст. 16 Закону № 270 передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Щодо вивіски або інформаційної таблички, яка не є рекламою, то за змістом наведених вище норм ст. ст. 8, 9 Закону № 270 для їх розміщення отримання дозволу не передбачено. Закон № 270 передбачає певні вимоги щодо підстав та місця їх розміщення (особа повинна володіти приміщенням, на якому розміщено таку вивіску або інформаційну табличку на відповідній правовій підставі, вивіска може бути розміщена, зокрема, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення), а також щодо їх змісту (на вивісці або інформаційній табличці без отримання дозволу особа може розмістити інформацію про найменування, знаки для товарів, вид діяльності та час роботи).

В розумінні ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 року № 2807-IV (далі - Закон № 2807) вивіска є малою архітектурною формою, що є однією із складових елементів об'єктів благоустрою населеного пункту.

Вимоги щодо благоустрою території населеного пункту, відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», установлюються Правилами благоустрою території населеного пункту (далі - Правила). У цій статті передбачено, що Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону № 2807 Правила включають, серед іншого, порядок розміщення малих архітектурних форм. Поряд з тим, у частині 3 цієї статті передбачено, що Правила не можуть передбачати обов'язок фізичних і юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.

Закон України «Про охорону культурної спадщини» також не містить вимог щодо отримання дозвільних документів при розміщенні вивісок суб'єктами господарювання.

Отже, Законами України не передбачено обов'язку особи отримувати дозвільні документи, зокрема, від органів місцевого самоврядування, на розміщення вивіски.

Позиція Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради про необхідність погодження проекту розміщення вивіски позивача, а також оскаржений наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради № 273 від 02.09.2013 року в частині демонтажу вивіски ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 у м. Львові, по суті, ґрунтуються на рішенні виконавчого комітету Львівської міської ради №692 від 22.07.2011 року, яким затверджено Порядок розміщення вивісок у м. Львові.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує норми статті 7 Конституції України, відповідно до якої в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 692 від 22.07.2011 року (зі змінами та доповненнями від 17.05.2013), яким затверджено Порядок розміщення вивісок у м. Львові, зі змінами, внесеними згідно з рішенням № 333 від 17.05.2013 року, містить положення, які суперечить нормам Законів України, які в силу конституційних приписів мають вищу юридичну силу.

Відповідно до статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Тому суд при вирішенні даного спору суд керується законами України, норми яких зазначено вище, і якими не передбачено обов'язку особи отримувати дозвільні документи на проектування та розміщення вивіски (інформаційної таблички). Оскільки в даному випадку ОСОБА_2 розмістила на фасаді будинку АДРЕСА_1 у м. Львові саме вивіску (а не рекламу), то підстав для отримання нею будь-яких погоджень чи дозволів для встановлення такої конструкції, немає.

Суд також враховує, що кована металева конструкція на фасаді будинку АДРЕСА_1, на якій на момент виникнення спірних правовідносин закріплено табличку з написом «ІНФОРМАЦІЯ_1», було погоджено ще у 1999 році. Дійсно, приватному нотаріусу ОСОБА_2 погоджено проект вивіски, яка мала містити напис «ІНФОРМАЦІЯ_2». Зміст напису дійсно частково змінився. Втім, такі зміни, на думку суду, не є суттєвими, а враховуючи ще й те, що інші характеристики вивіски, зокрема місце її розташування, починаючи з дати погодження не змінилися, суд прийшов до висновку, що доводи Відповідача-2 та Відповідача-3 про самовільне розміщення вивіски на фасаді будинку АДРЕСА_1 у м. Львові є надуманими і безпідставними.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ч. 3 ст. 2 КАС України наведено перелік критеріїв, на відповідність яким суд повинен перевірити рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень у справах про їх оскарження. Зокрема, суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) та інші.

За наведених вище обставин суд прийшов до висновку, що вимога Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради №23/Р-3-2292 від 02.08.2013 року, якою нотаріуса ОСОБА_2 зобов'язано подати на реєстрацію в КП «Адміністративно-технічне управління» погоджений проект вивіски, а також дії Відповідача 2 щодо виставлення позивачу такої вимоги не відповідають критеріям, закріпленим у ч. 3 ст. 2 КАС України, відтак є неправомірними і такими, що порушують її права та інтереси. Такого ж висновку суд дійшов і стосовно наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради № 273 від 02.09.2013 року в частині, якою вирішено демонтувати вивіску ОСОБА_2 на фасаді будинку АДРЕСА_1 у м. Львові як самовільно встановлену.

Попередження КП «Адміністративно-технічне управління» від 08.10.2013 року №2410-08-7575 про демонтаж вивіски, оскільки таке виставлено позивачу у зв'язку з невиконанням згаданого вище наказу Відповідача-3 № 273 від 02.09.2013 року, також є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог до Інспекції у справах прав захисту прав споживачів у Львівській області, то суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Згідно з ч. 2 цієї статті до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Таким чином, судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси особи.

В даному випадку позовні вимоги ОСОБА_2 до Відповідача - 1 обґрунтовані побоюваннями, що в майбутньому існує ймовірність застосування цим органом державної влади штрафних санкцій до позивача. Оскільки права та інтереси позивача станом на дату звернення до суду відповідачем-1 не порушено, то суд не має правових підстав для надання судового захисту на майбутнє. З цих мотивів суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на правову допомогу, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 87 КАС України, належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Загальна сума судового збору, який ОСОБА_2 сплатила в даному провадженні згідно з квитанціями № ПН 1587 від 10.10.2013 року та №ПН 1585 від 10.10.2013 року, становить 149,11 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року № 4191-VI розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» мінімальний розмір заробітної плати у місячному розмірі станом на 01.01.2013 року становив 1147 грн. Таким чином, максимальний розмір компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справах не може перевищувати 458,80 грн. за годину.

Для представництва своїх інтересів в суді ОСОБА_2 (Клієнт) уклала з адвокатом ОСОБА_3 (Адвокат) договір №12-09/13 від 10.10.2013 року про надання правової допомоги (а.с. 26), відповідно до п. 3.2 якого Клієнт зобов'язується оплатити надані йому Адвокатом послуги або доручити здійснення оплати послуг Адвоката згідно з цим договором третій особі у строки, погоджені між сторонами, а також по факту видатки, погоджені між сторонами. У додатку № 1 від 10.10.2013 року до цього договору (а.с. 124) сторони погодили, що вартість послуг Адвоката згідно з договором №12-09/13 від 10.10.2013 року становить 400 грн. (без ПДВ) за одну годину. Кошти за надані послуги Клієнт перераховує на банківський рахунок Адвоката. Згідно з актом приймання-передачі виконаної роботи від 22.11.2013 року (а.с. 125) загальна вартість наданих Адвокатом послуг, обумовлених в п. 1 договору №12-09/13 від 10.10.2013 року, становить 4000 грн. за 10 годин роботи. В акті від 22.11.2013 року зазначено, що надані Адвокатом послуги виконано якісно, в повному обсязі та у строк згідно з умовами зазначеного вище договору. За виконану роботу Клієнт 07.11.2013 року сплатила Адвокату гонорар в розмірі 4000 грн. (без ПДВ), на підтвердження чого до матеріалів справи долучено банківську виписку по особовому рахунку за 07.11.2013 року (а.с. 126).

Таким чином, загальна сума судових витрат позивача у даній справі становить 4149,11 грн. (149,11 грн. судового збору + 4000 грн. документально підтверджених витрат на правову допомогу).

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд присуджує позивачу з місцевого бюджету м. Львова судові витрати в сумі, пропорційній до частини задоволених позовних вимог немайнового характеру, що в даному випадку становить 3457,60 грн.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 158, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною і скасувати вимогу Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради №23/Р-3-2292 від 02.08.2013 року.

Визнати протиправними дії Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради, які полягають у виставленні ОСОБА_2 вимоги №23/Р-3-2292 від 02.08.2013 року.

Визнати протиправним і скасувати наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради «Про демонтаж самовільно встановлених вивісок» № 273 від 02.09.2013 року в частині демонтажу вивіски ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 у м. Львові.

Визнати протиправними дії комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», які полягають у внесенні ОСОБА_2 попередження від 08.10.2013 року № 2410-08-7575 про демонтаж вивіски.

Зобов'язати комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» утриматися від виконання наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради «Про демонтаж самовільно встановлених вивісок» № 273 від 02.09.2013 року в частині демонтажу вивіски ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 у м. Львові.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з місцевого бюджету м. Львова на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на загальну суму 3457 (три тисячі чотириста п'ятдесят сім) гривень 60 копійок.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 15 січня 2014 року.

Суддя Москаль Р.М.