Ухвала суду № 36637483, 16.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_____________________________

Ухвала

Іменем України

"16" жовтня 2012 р. справа № 2а-9576/09/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання: Пасічнику Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області

на постанову: Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року по справі № 2а-9576/09/0470

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Алонж»

до: Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області

про: скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

У липні 2009 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати дії відповідача по складанню акту перевірки № 810/235/23938217 від 03.04.2009 року протиправними; визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 22.04.2009 року № 0000062303/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за податком на додану вартість - 61 194,94 грн. та штрафні санкції - 30 597,47 грн.; № 0000052303/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі ПДВ) по податковим деклараціям за квітень 2005 року, липень 2005 року і вересень 2005 року на суму 42 669,9 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Податкові повідомлення-рішення від 22.04.2009 року № 0000062303/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за податком на додану вартість - 61 194,94 грн., штрафні санкції - 30 597,47 грн., № 0000052303/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковим деклараціям за квітень, липень і вересень 2005 року на суму 42 669,9 грн. визнано протиправними та скасовано. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не встановлені обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного законодавства. В ході перевірки були встановлені порушення позивачем податкового законодавства, а саме Закону України «Про податок на додану вартість»

Апелянт просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судове засідання сторони не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Дослідивши обставини справи, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 20.03.2009 року відповідачем на адресу позивача було направлено повідомлення № 7595/10/235 «Про запрошення для проведення невиїзної документальної перевірки».

У зв'язку з неявкою 03.04.2009 року до податкових органів позивача для проведення невиїзної документальної перевірки, про що на виконання п/п. 11.1 п. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (зі змінами та доповненнями), складено Акт № 810/235/23938217 про результати документальної невиїзної перевірки позивача щодо правильності нарахування та сплати ПДВ в рамках здійснених операцій з СГД ОСОБА_1, за період лютий, березень, квітень, липень, серпень, вересень 2005 р.

В ході проведення перевірки встановлені порушення позивачем п/п. 7.2.3 п. 7.2, п/п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п/п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, а саме: заниження податку на додану вартість в сумі 61 194,94 грн. за квітень, липень і вересень 2005 року та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 42 669,9 грн.

За результатами перевірки складено Акт № 810/235/23938217 від 03.04.2009 року та відповідно до п/п «б» п/п 4.2.2 ст. 4, п/п 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000062303/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за ПДВ - 61 194,94 грн. та штрафні санкції - 30 597,47 грн.; № 0000052303/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ по податковим деклараціям за квітень, липень і вересень 2005 року на суму 42 669,9 грн.

Матеріали справи містять документи, які свідчать про те що, вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19.10.2006 року у справі № 1-516-2006 р. контрагент позивача - ОСОБА_1 був визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 Кримінального кодексу України. Судом у цій справі встановлено, що у звіті податкові періоди фізична особа - підприємець ОСОБА_1, заздалегідь знаючи, що Законом України «Про податок на додану вартість» передбачена можливість зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які підлягають сплаті до бюджету, на суму податкового кредиту за наявності документального підтвердження придбання товарів (робіт, послуг), тобто на суму затрат по сплаті податку на додану вартість, підтверджених податковими накладними, з умислом, систематично переслідуючи мету ухилення від сплати до бюджету податку на додану вартість, в порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» включав до складу податкового кредиту затрати по сплаті податку на додану вартість, не підтверджені податковими накладними, завищуючи тим самим податковий кредит та занижуючи податкові зобов'язання, які підлягають сплаті до бюджету.

Вищезазначене свідчить про те, що цивільно-правові договори, укладені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з TOB «Алонж», спрямовані на здійснення операцій на надання податкової вигоди фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, який не виконував свої податкові зобов'язання з метою штучного формування податкового кредиту та використання його в рахунок сплати податкових зобов'язань з ПДВ.

Крім того, постановою господарського суду Дніпропетровської області у справі №А27/251-07 визнано недійсним правочин, укладений між ТОВ «Алонж» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 28.04.2004р., на виконання якого оформлені документи, які стали підставою для формування товариством суми податкового кредиту. У мотивувальній частині даного рішення зазначено, що факт виконання сторонами наведеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, податкових накладних і платіжних доручень. Завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета присутня в діях ОСОБА_1 і направлена на приховування від оподаткування прибутків та доходів. Центральній міжрайонній державній податковій інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області господарським судом відмовлено щодо застосування наслідків визнання договору недійсним, а саме стягнення коштів на користь держави.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваний податкових повідомлень-рішень.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має. зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Більш того, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України»).

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлених податкових накладних свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту. Кожна оподаткована господарська операція, визначена в акті перевірки позивача належним чином оформлена, всі податкові накладні, видаткові накладні та інші первинні документи оформлені належним чином та відповідають встановленим вимогам. Факт реального виконання господарської операції встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №А27/251-07.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при проведенні документальної невиїзної перевірки позивача щодо правильності нарахування та сплати ПДВ в рамках здійснених операцій з ОСОБА_1 за період лютий, березень, квітень, липень, серпень, вересень 2005 року, посадові особи відповідача керувалися Законом України «Про державну податкову службу в Україні» і тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Постанова Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду від 12.11.2009 року, на яку в своїх обґрунтуваннях посилається відповідач, в матеріалах справи відсутня та апеляційному суду на момент розгляду справи не надана.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції в частині не дотримання позивачем вимог податкового законодавства.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального права, тому постанову суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року по справі № 2а-9576/09/0470 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили відповідно до ст. 25 4 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун