Рішення № 36637173, 13.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23942/13 13.01.14За позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія

«Гарант-Авто»

до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»

про стягнення 4510,60 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Кірсанова К.О. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (далі - Відповідач) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 4510,60 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував Позивачу матеріальну шкоди, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП.

Відповідач подав відзив на позов, відповідно до якого заперечував проти позову, з мотивів заявлення Позивачем до стягнення більшої суми матеріального збитку, ніж обрахована кваліфікованим оцінювачем.

В судове засідання представник Відповідача не з'явився, хоча Відповідача було належним чином повідомлено про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі надсилалася на поштову адресу Відповідача, зазначену в позовній заяві та згідно відомостей з ЄДРЮО та ФОП, та була ним отримана 16.12.2013, про що свідчить наявне в матеріалах справи зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника Відповідача суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від Відповідача не надходило.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено, а відтак, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.01.2013 в м. Києві, по вул. Б. Хмельницького була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля «Фольксваген», д.р.н. ВН5511ЕС, яким керував Коршак Р.Г., та автомобіля «Фольксваген», д.р.н. АА1699КХ, яким керував Нікіфоренко К.Б. Причиною ДТП стало те, що водій Нікіфоренко К.Б., керуючи автомобілем «Фольксваген», д.р.н. АА1699КХ не врахував дорожнього покриття та не дотримався безпечної дистанції, що призвело до зіткнення з автомобілем «Фольксваген», д.р.н. ВН5511ЕС, та порушення водієм Нікіфоренко К.Б. п. 10.1 та п. 13.3 ПДР України. Дані обставини підтверджуються короткою та розгорнутою довідками про дорожньо-транспортну пригоду, копії яких містяться у матеріалах справи.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Фольксваген», д.р.н. ВН5511ЕС (Застрахований автомобіль), який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить Коршак В.О. на праві власності та який був застрахований Позивачем на підставі Договору добровільного страхування (полісу) № 19G-0376841 від 17.03.2012 (далі - Договір добровільного страхування).

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, враховуючи Звіт № 29 від 15.02.2013 про визначення вартості матеріального збитку, рахунок СТО ТОВ «Автомобільний дім» № АдСЧТ00537 від 26.02.2013 на постачання деталей, матеріалів і виконання робіт по ремонту Застрахованого автомобіля, Позивачем було складено Страховий акт № 000005798 (143197) від 13.03.2013, відповідно до якого розраховано та виплачено страхове відшкодування в розмірі 4510,60 грн. на рахунок ТОВ «Автомобільний дім» (ремонтне СТО Застрахованого автомобіля), що підтверджується залученою до матеріалів справи копією платіжного доручення № 8097 від 18.03.2013.

При цьому, виплата страхового відшкодування на відновлення пошкодженого у ДТП Застрахованого автомобіля на рахунок ремонтного СТО ТОВ «Автомобільний дім» була здійснена за проханням (заявою від 20.02.2013) власника Застрахованого автомобіля.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля «Фольксваген», д.р.н. АА1699КХ, Нікіфоренко К.Б., під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 08.02.2013 у справі № 761/3385/13-п.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність Нікіфоренко К.Б., як особи, яка експлуатує автомобіль «Фольксваген», д.р.н. АА1699КХ на законних підставах, була застрахована Відповідачем на підставі договору (полісу) № АЕ/0027730 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000 грн., франшиза - 0 грн.

Отже, Відповідач є особою на яку полісом № АЕ/0027730 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля «Фольксваген», д.р.н. АА1699КХ, на час спірної ДТП.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до Звіту № 29 від 15.02.2013 розмір матеріального збитку, завданого власнику Застрахованого автомобіля в зв'язку з його пошкодженням в ДТП, становить 4347,56 грн. При цьому, як вбачається з тексту Звіту № 29 від 15.02.2013, коефіцієнт фізичного зносу Застрахованого автомобіля експертом не вираховувався.

Водночас, Законом України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов'язкового проведення професійної оцінки шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу, суб'єктами оціночної діяльності та необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від проведення такої оцінки.

Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, у якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, яку необхідно витратити на відновлення транспортного засобу.

При дослідженні наданих Позивачем доказів на підтвердження реального розміру витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом Застрахованого автомобіля з урахуванням зносу, судом було враховано, що відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частини 17 статті 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Крім того, відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395) значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого Застрахованого автомобіля, виробництва не СНД, копія якого міститься у матеріалах справи, вбачається, що рік випуску автомобіля - 2012, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував п'яти років.

При цьому, з наведеного в Звіті № 29 від 15.02.2013 пробігу автомобіля вбачається, що він не експлуатувався в інтенсивному режимі.

Відповідачем також у супереч статті 33 ГПК України не доведено суду, що існують обставини, зазначені у пункті 7.39 Методики, які дають підстави для визначення іншого розміру коефіцієнта фізичного зносу.

Таким чином підстав для вирахування зносу в даному випадку не має.

Отже, документами, які підтверджують дійсний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом Застрахованого автомобіля, є рахунок СТО ТОВ «Автомобільний дім» № АдСЧТ00537 від 26.02.2013 на постачання деталей, матеріалів і виконання робіт по ремонту Застрахованого автомобіля на суму 4510,60 грн. та платіжне доручення № 8097 від 18.03.2013 про його оплату. При цьому судом встановлено, що коефіцієнт фізичного зносу автомобіля дорівнює нулю. Зворотного Відповідачем не доведено.

Відтак, реальний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом Застрахованого автомобіля склав 4510,60 грн.

Крім того, відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України «Про страхування»).

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АЕ/0027730 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування», статі 993, 1192 ЦК України, суд прийшов до висновку, що Відповідач повинен відшкодувати Позивачу шкоду, в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50000грн.), та виходячи з реального розміру витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом Застрахованого автомобіля (4510,60 грн.), за мінусом франшизи (0 грн.), при цьому в межах суми, що перейшла до Позивача у порядку регресу в зв'язку з виплатою страхового відшкодування (4510,60 грн.), та отже в сумі 4510,60 грн., а відтак заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (м. Київ, вул. Костянтинівська, 56, офіс 13; ідентифікаційний код 21130899) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3; ідентифікаційний код 16467237) 4510 (чотири тисячі п'ятсот десять) 60 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.01.2014

Суддя Сташків Р.Б.