Постанова № 36636856, 14.01.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2014 р. Справа № 805/17917/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення грошової суми виплаченого матеріального забезпечення у розмірі 9 353, 98 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Маріупольський міський центр зайнятості звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошової суми виплаченого матеріального забезпечення у розмірі 9 353, 98 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 26.10.2012 року до Маріупольського міського центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю звернулась ОСОБА_1 та 26.10.2012 року ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю, згідно із ст.ст. 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», звірки даних з ДПС за 1 квартал 2013 року, листа-відповіді ТОВ «Екоіллічпродукт» встановлено, що ОСОБА_1 в період отримання допомоги по безробіттю отримала дохід у вигляді виплат відповідно до умов цивільно-правових договорів № 34 від 01.02.2013 року та № 47 від 01.03.2013 року.

Під час перебування на обліку в центрі зайнятості ОСОБА_1 було нараховано та виплачено допомогу по безробіттю з 01.02.2013 року по 26.06.2013 року у розмірі 9353 грн. 98 коп.

На підставі зазначеного, наказом директора Маріупольського міського центру зайнятості від 29.10.2013 року № НТ131029 прийнято рішення про повернення ОСОБА_1 суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 9353, 98 грн.

Станом на момент подання позову до суду, сума незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття відповідачем не сплачено, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

На підставі вищезазначеного позивач просив стягнути з ОСОБА_1 незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 9353, 98 грн.

Представник позивача через канцелярію суду надав заяву, відповідно до якої просить розглянути справу у порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до Маріупольського міського центру зайнятості з метою пошуку роботи.

Згідно заяви відповідача від 26.10.2012 року (а.с. 8) остання просила надати їй статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Також, ОСОБА_1 зазначила, що на час подання заяви вона пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах, та на пенсію за вислугу років, не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається.

Вказала, що у разі подання до центру зайнятості документів, що містять неправдиві відомості, а також неповідомлення про отримання будь-якого доходу в період перебування на обліку в службі зайнятості, зобов'язується добровільно повернути зайво виплачене їй матеріальне забезпечення на випадок безробіття.

ОСОБА_1 був присвоєний статус безробітного та розпочата виплата допомоги по безробіттю з 26.10.2012 року, що підтверджується даними витягу із наказів (а.с. 10).

Як вбачається із зазначеного витягу (а.с.10), відповідачу припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.п. 10 п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», у зв'язку з поданням безробітним письмової заяви про відмову від послуг Державної служби зайнятості.

Відповідно до п. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Пунктом 1 статті 23 Закону передбачено, що застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

Підпунктом 1 частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове держане страхування на випадок безробіття» передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове держане страхування на випадок безробіття» виконавча дирекція Фонду та її робочі органи, в тому числі контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Відповідно до акту № 327 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним від 29 жовтня 2013 року, яким було виявлено факт приховування відомостей про те, що ОСОБА_1 працювала (виконувала роботи) на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт» та отримувала дохід у вигляді виплат відповідно до умов цивільно-правових договорів в період перебування на обліку в центрі зайнятості (а.с. 12).

З матеріалів справи вбачається, що 01 лютого 2013 року та 01.03.2013 року між ТОВ «Екоіллічпродукт» (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір про надання послуг за № 34 та № 47, згідно з якими виконавець зобов'язується надати послуги з консультації по збуту продукції особистого виробництва.

У відповідності до актів прийомки послуг, ОСОБА_1 за лютий отримала дохід за виконані роботи у розмірі 3019,69 грн. та за березень 2012 року 3623,63 грн. (а.с. 15, 17).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» № 804-XII від 01 березня 1991 року (із змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість» від 23.02.2006, № 3483-IV) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно п. 4 ч. 5 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове держане страхування на випадок безробіття» тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації скорочується на строк до 90 календарних днів у разі: звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін (на 90 календарних днів); звільнення з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України (на 90 календарних днів); приховування відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу (у тому числі за межами України) або здійснення іншої діяльності за винагороду в період одержання допомоги по безробіттю; порушення умов і строку реєстрації та перереєстрації як безробітного, а також недотримання рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню; перереєстрації безробітного, який був знятий з обліку за невідвідування державної служби зайнятості більше 30 календарних днів без поважних причин та не сприяв своєму працевлаштуванню; припинення без поважних причин професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості.

Згідно до витягу із наказу Маріупольського міського центру зайнятості було прийнято рішення про повернення коштів у встановленому порядку.

Як вбачається з довідки Маріупольського міського центру зайнятості (а.с. 20), сума незаконно отриманої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 за період з 01.02.2013 року по 26.06.2013 року становить у розмірі 9353, 98 грн.

Пунктом 1 частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до частини 3 вказаної статті Закону, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 6.14.Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності,затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 р. № 307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 р. за № 915/5136, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю та з відповідача підлягає стягненню незаконно отримана сума допомоги по безробіттю в розмірі 9353,98 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення грошової суми виплаченого матеріального забезпечення у розмірі 9 353, 98 грн.- задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (87516, Донецька область, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Маріупольського міського центру зайнятості незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 9 353 (дев'ять тисяч триста п'ятдесят три) грн. 98 коп. на розрахунковий рахунок №37170300901052 в ГУ ДКСУ Донецької області, МФО 834016, ОКПО 24815706.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Тарасенко І.М.