Постанова № 36636510, 15.01.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2014 р. Справа№ 910/19711/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Білецькому Л.І.,

від позивача - не з'явились;

від відповідача - не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібьюшн»

на рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2013 року

у справі №910/19711/13 (суддя Л.Д. Головатюк)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор-Транс-Плюс»,м. Луганськ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібьюшн», м. Київ

про стягнення 26 754,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року ТОВ «Вектор-Транс-Плюс» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Голден Дістрібьюшн» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у зв'язку із неналежним виконанням ТОВ «Голден Дістрібьюшн» умов договору перевезення від 05.03.2013 року № 134 у розмірі 26 754,52 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.11.2013 року у справі №910/19711/13 позовні вимоги ТОВ «Вектор-Транс-Плюс» задоволено в повному обсязі. Присуджено до стягнення з ТОВ «Голден Дістрібьюшн» на користь ТОВ «Вектор-Транс-Плюс» основний борг в розмірі 26 350,00 грн., 3% річних у розмірі 404,52 грн. та судовий збір в розмірі 1 720,50 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ "Голден Дістрібьюшн" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва №910/19711/13 від 21.11.2013 року повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує на те, що судом першої інстанції неправомірно розглядалася справа за відсутності представника відповідача.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 року у справі №910/19711/13 апеляційну скаргу ТОВ "Голден Дістрібьюшн" на рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2013 року у справі №910/19711/13, прийнято до провадження та призначено її розгляд на 15.01.2014 року.

В судове засідання 15.01.2014 року представники сторін в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань не подавали. Хоча належним чином були повідомлені про дату та час судового засідання. Відповідач був повідомлений 19.12.2013 року, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення № 04116 09379332 від 16.12.2013 року.

Місцезнаходження позивача за адресою: 91015, м. Луганськ, квартал Мирний, буд. 13-А, кв. 51 на яку було відправлено ухвали суду, адреса підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №563860 (а.с. 74). Проте ухвала суду не була отримана позивечем та повернулась до суду з наступної причини: «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи належне повідомлення сторін, колегія суддів вирішила розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін за наявними в матеріалах справи документів.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 05.03.2013 року між ТОВ «Вектор-Транс-Плюс» (надалі - виконавець) та ТОВ «Голден Дістрібьюшн» (надалі - замовник) було укладено договір № 134 (надалі - договір) (а.с. 12-13).

Відповідно до п.п. 1.1.-1.3. даний договір регулює взаємовідносини сторін по організації та перевезенню вантажів транспортом виконавця. Послуги по перевезенню здійснюються виконавцем на підставі заявок замовника. Перевезення здійснюються у відповідності з правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні та іншими нормативними актами.

Згідно із пунктом 2.1. договору протягом всього строку дії даного договору перевізник здійснює перевезення вантажів на підставі разових письмових заявок замовника, які складаються у відповідності з умовами даного договору і є його невід'ємною частиною. Заявка може направлятись факсимільним способом.

Пунктом 3.1.4. договору встановлено, що виконавець зобов'язаний доставити довірений йому замовником вантаж в пункт призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Відповідно до п.4.2.договору замовник оплачує послуги виконавця протягом 10 банківських днів після підписання акта виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було здійснено наступні перевезення вантажу за замовленням відповідача:

Перше перевезення було здійснено на підставі заявки №203 від 26.03.2013 року позивачем в повному обсязі було виконане перевезення вантажу автопоїздом державні реєстраційні номера ВВ7686СВ/ВВ2005ХТ по маршруту Гостомель-Краматорськ-Маріуполь, що підтверджується товарно-транспортними накладними № ГД000011308 від 27.03.2013 року (а.с. 18-19), №ГД000011307 від 27.03.2013 року (а.с.22).

З матеріалів справи вбачається, що 29.03.2013 року сторонами без жодних претензій було підписано Акт здачі-прийняття робіт №97 на суму 10 250,00 грн. (а.с. 26).

Таким чином, відповідач мав виконати свій обов'язок щодо сплати вартості перевезення згідно із п. 4.2 договору у строк до 12.04.2013 року.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що 13.09.2013 року згідно платіжного доручення №678 (а.с. 27) відповідач сплатив на користь позивача 2 000,00 грн. та 04.10.2013 року додатково було сплачено 5 000,00 грн. згідно платіжного доручення №25893 (а.с. 28).

Таким чином, колегія судді погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач частково сплатив рахунок на загальну суму 7 000,00 грн., а непогашеною залишилася сума - 3 250,00 грн. Вказана заборгованість також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 12.06.2013 року, який підписано та скріплений печатками обома сторонами (а.с. 14).

Друге перевезення було здійснено на підставі заявки №218 від 01.04.2013 року (а.с. 30). Позивачем в повному обсязі було виконане перевезення вантажу автопоїздом державні реєстраційні номера ВВ7686СВ/ВВ2005ХТ по маршруту Гостомель-Кіровоград-Дніпропетровськ-Запоріжжя, що підтверджується товарно-транспортними накладними № ГД000012219 від 02.04.2013 року (а.с. 33-34), №ГД000011135 від 02.04.2013 року (а.с. 36-37), №ГД000012117 від 02.04.2013 року (а.с. 39), №ГД000012118 від 02.04.2013 року (а.с. 41-42).

З матеріалів справи вбачається, що 04.04.2013 року сторонами без жодних претензій було підписано Акт здачі-прийняття робіт №13 (а.с. 44) на суму 8 200,00 грн.

З гідно із п. 4.2. договору відповідач мав виконати свій обов'язок щодо сплати вартості перевезення за актом №218 від 01.04.2013 року до 18.04.2013 року.

Проте, відповідачем по вищевказаному акту не було здійснено жодних проплат, у зв'язку із чим, колегія суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що у відповідача існує заборгованість по акту №13 на суму 8 200,00 грн. Вказана заборгованість також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 12.06.2013 року (а.с. 14).

Третє перевезення було здійснено на підставі заявки №222 від 02.04.2013 року (а.с. 46). Позивачем в повному обсязі було виконане перевезення вантажу автопоїздом державні реєстраційні номера АІ 2197ВР/АІ4887ХО по маршруту Гостомель-Джанкой-Білогорськ, що підтверджується товарно-транспортними накладними № ГД000012339 від 02.04.2013 року (а.с. 48-49), №ГД000012338 від 02.04.2013 року (а.с. 51-52).

З матеріалів справи вбачається, що 04.04.2013 року сторонами без жодних претензій було підписано Акт здачі-прийняття робіт №15 (а.с. 53) на суму 10 200,00 грн.

З гідно із п. 4.2. договору відповідач мав виконати свій обов'язок щодо сплати вартості перевезення за актом №222 від 02.04.2013 року до 18.04.2013 року.

Проте, відповідачем по акту №222 від 02.04.2013 року не було здійснено жодних проплат, у зв'язку із чим, колегія суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що у відповідача існує заборгованість по акту №222 на суму 10 200,00 грн. Вказана заборгованість також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 12.06.2013 року (а.с. 14).

Четверте перевезення було здійснено на підставі заявки №527 від 04.09.2013 року (а.с. 55). Позивачем в повному обсязі було виконане перевезення вантажу автопоїздом державні реєстраційні номера ВВ 1703АР/ВВ4418ХТ по маршруту Київ-Дніпропетровськ, що підтверджується товарно-транспортною накладною (а.с. 56).

З матеріалів справи вбачається, що 06.09.2013 року сторонами без жодних претензій було підписано Акт здачі-прийняття робіт №25 (а.с. 57) на суму 4 700,00 грн.

З гідно із п. 4.2. договору відповідач мав виконати свій обов'язок щодо сплати вартості перевезення за актом №527 від 04.09.2013 року до 20.09.2013 року.

За вищевказаним актом відповідач також проплат не здійснював. Таким чином, колегія судді погоджується із висновком суду першої інстанції, що загальна ж заборгованість відповідача за всіма вищезазначеними перевезеннями становить 26 350,00 грн. (3 250,00 грн. + 8 200,00 грн. + 10 200,00 грн. + 4 700,00 грн.)

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по сплаті за послуги з перевезення товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості відповідача у розмірі 26 350,00 грн. Також, позивачем просив стягнути з відповідача 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 404,52 грн.

Колегія суддів зазначає, що даний договір є договором перевезення, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Главами 63-64 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 Цивільного кодексу України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 1. ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, станом на день розгляду справи залишок по заборгованості відповідача за надані позивачем послуги становить 26 350,00 грн.

Оскільки відповідач доказів належної оплати заборгованості за отримані послуги суду не надав, а матеріалами справи підтверджено, що позивачем здійснено перевезення вантажу, місцевий господарський дійшов висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції.

Щодо стягнення 3% річних колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умов наведених вище, з огляду на те, що відповідач прострочив виконання зобов'язань, а також здійснивши перевірку наданого позивачем та прийнятого місцевим господарським судом розгорнутого розрахунку 3 % річних, колегія суддів прийшла до висновку, що заявлена сума 3% річних у розмірі 404,52 грн. є обґрунтованою та арифметично правильна.

Доводи відповідача, які викладені у апеляційній скарзі, з приводу того що судом першої інстанції не правомірно розглянув справу за відсутності представника відповідача, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно із ст. 87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду міста Києва від 17.10.2013 року було порушено провадження у справі №910/19711/13, розгляд справи призначений на 07.11.2013 року (а.с. 1-2).

Згідно із виміткою на звороті ухвали господарського суду міста Києва від 17.10.2013 року у справі № 910/19711/13, вказана ухвала була направлена сторонам 18.10.2013 року, тобто без порушення вимог ст. 64 Господарського процесуального кодексу України.

В матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень №01030 2727507 2 від 18.10.2013 року (а.с. 3) та №01030 2727508 0 від 18.10.2013 року (а.с. 4), які підтверджують, що 21.10.2013 року за адресою: 04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 9; та 22.10.2013 року за адресою:08209, Київська обл., п. Гостомель, вул. Леніна, 141-с, ТОВ «Голден Дістрібьюшн» було отримало ухвалу про порушення провадження у справі від 17.06.2013 року у справі №910/19711/13, тобто за 17 днів до судового засідання.

Згідно із ч. 1,2,3,5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи надіслати: 1) господарському суду - відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також прокурору, який бере участь в судовому процесі, - копію відзиву.

Таким чино, колегія суддів зазначає, що відповідач маючи достатньо часу, а саме 17 днів, не скористався своїм правом та не надіслав до господарського суду міста Києва своїх заперечень.

Натомість, до початку судового засідання 06.11.2013 року через канцелярію господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із відпусткою представника та знаходженням керівника відповідача у відрядження (а.с. 79).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є, нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів.

У зв'язку із неявкою в судове засідання представників сторін 07.11.2013 року, ухвалою господарського суду міста Києва (а.с. 81-82), на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено розгляд справи на 21.11.2013 року.

Згідно із виміткою на звороті ухвали господарського суду міста Києва від 07.11.2013 року у справі № 910/19711/13, вказана ухвала була направлена сторонам 14.07.2013 року.

В матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень №01030 2727611 7 від 14.11.2013 року (а.с. 84) та №01030 2727612 5 від 14.11.2013 року (а.с. 83), які підтверджують, що 18.11.2013 року за адресою: 04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 9; та 19.11.2013 року за адресою:08209, Київська обл., п. Гостомель, вул. Леніна, 141-с, ТОВ «Голден Дістрібьюшн» було отримало ухвалу про відкладення розгляду справи від 07.11.2013 року у справі №910/19711/13, тобто за 3 дні до судового засідання.

Під час перебування справи на розгляді в суді відповідач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, через канцелярію до господарського суду міста Києва 21.11.2013 року знову подав заяву про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що керівник відповідача знаходиться у відрядженні.

Судом першої інстанції було відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки відповідач в попередньому судовому засіданні вже подавав аналогічне клопотання і на думку суду це свідоме затягування судового процесу. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що неможливість прибуття в судове засідання одного представника не позбавляє відповідача направити до суду іншого представника для представлення інтересів відповідача.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.).

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст. 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Також, оскільки суд першої інстанції вже відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд першої інстанції враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, правомірно не знайшов підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Також, колегією суддів враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 року №1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей ст. 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на вище викладене, колегія суддів зазначає, оскільки відповідач був повідомлений належним чином та зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджала всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд першої інстанції правомірно розглянув справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а не його обов'язком. Тому, оскільки відповідач був повідомлений належним чином, а в матеріалах справи було достатньо документів для розгляду справи по суті, суд першої інстанції не був зобов'язаний повторно відкладати розгляд справи №910/19711/13 на іншу дату.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Голден Дістрібьюшн» спрямована на затягування процесу виплати існуючої заборгованості перед ТОВ «Вектор-Транс-Плюс».

Колегія суддів зазначає, що згідно із до п. 3.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Крім того, відповідно до абзаців 6,7 п. 3.9.1 вищевказаної постанови, відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку. При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2013 року у справі №910/19711/13.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібьюшн» на рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2013 року у справі №910/19711/13 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2013 року у справі №910/19711/13 залишити без змін.

3. Справу №910/19711/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді В.Г. Суховий

М.Г. Чорногуз