Рішення № 36636395, 14.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23084/13 14.01.14

За позовом Комунального підприємства "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" до Фізичної особи-підприємця Дишкант Тимура Юрійовича про стягнення 49 054,07 грн. Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Майданік В.Ю. - представник за довіреністю від 02.01.14;від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 14.01.14 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" до Фізичної особи-підприємця Дишкант Тимура Юрійовича про стягнення заборгованості в сумі 49054,07 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до договору оренди № 1553 від 13.04.2010 відповідачу було надано в строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Міропільська, 37. Вказаний договір було укладено між Комунальним підприємством "Фінансово-розрахунковим центром "Дніпровський" Дніпровської районної у м. Києві ради (ФРЦ) та фізичною особою - підприємцем Дишкант Тимуром Юрійовичем. Розпорядженням Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації № 236 від 30.05.2012 діяльність ФРЦ було припинено, а правонаступником комунального підприємства в частині договірних зобов'язань визначено КП "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва". В порушення умов договору оренди відповідач невчасно та не в повному обсязі здійснював сплату орендної плати, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість з орендної плати в сумі 44051,53 грн. та відшкодуванню податку на землю в сумі 5002,54 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2013 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/23084/13 та призначено розгляд справи на 14.01.2014.

У судове засідання 14.01.2014 з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва було надіслано на адреси відповідача, зазначені в позовній заяві - 02225, м. Київ, вул. Архітектора Ніколаєва, 3-А, кв. 60 та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що наданий позивачем, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

13.04.2010 року між Комунальним підприємством «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» Дніпровської районної у м. Києві ради (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Дишкант Тимуром Юрійовичем (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 1553 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1, 1.2 вказаного договору оренди орендодавець на підставі рішення № 129 від 25.06.07 р Дніпровської районної у м. Києві ради передає в оренду нерухоме майно, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування нерухоме майно для розміщення офісу, складу та майстерні по ремонту побутової техніки. Вказане майно знаходиться по вул. Миропільська, 37 в м. Києві, загальна площа 154,20 кв.м.

Пунктом 8.1 договору оренди передбачено строк його дії - 2 роки 364 дні, а саме з 13.04.2010 до 11.04.2013 року.

Рішенням Київської міської ради від 01.12.11 № 758/6994 (п.3) було вирішено припинити комунальне підприємство «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» Дніпровської районної у м. Києві ради шляхом приєднання його до комунального підприємства «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва»

Розпорядженням Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 30.05.12 № 236 (п.5.) визначено позивача правонаступником Комунального підприємства «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» Дніпровської районної у м. Києві ради в частині договірних зобов'язань.

Відповідно до п. 4.1. договору орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку і використання орендної плати, затвердженої рішенням Дніпровської районної у м. Києві ради № 221 від 27.03.08, № 38 від 12.03.09 та № 412 від 22.12.09.

Згідно п. 2.2. договору орендна плата сплачується згідно розрахунку викладеному в додатку № 2, що є невід'ємною частиною цього договору і перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця.

В додатку № 2 до договору сторони встановили розмір орендної плати за перший базовий місяць оренди на рівні 2983,72 грн., розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць.

Відповідно до п.4.4 договору орендна плата повинна сплачуватись орендарем не пізніше 25 числа поточного місяця на рахунок орендодавця на підставі виставлених орендодавцем рахунків.

Розмір компенсації (відшкодування) плати податку за землю (без ПДВ) розраховується за Методикою та сплачується згідно з умовами цього договору і розрахунку викладеному в додатку № 4, що є невід'ємною частиною цього договору і перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця з урахуванням ПДВ.

В додатку № 4 до договору встановлено розмір компенсації (відшкодування) плати податку за землю на рівні 378,98 грн. без ПДВ,

Відповідно до п.4.7 договору орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі передбачені договором.

Актом обстеження приміщення, що було проведено представниками позивача 22.08.13, встановлено, що відповідач самовільно звільнив орендоване приміщення, не передавши його за актом орендодавцеві в порядку передбаченому умовами договору.

За доводами позивача, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами (акт звірки взаємних розрахунків сторін) станом на 31.12.13 заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.10.12 по 22.08.13 складала 44051,53 грн. - орендна плата та 5002,54 грн. - компенсація (відшкодування) плати за землю.

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 5023/27/4/103 від 09.08.13 Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація повідомила орендаря про закінчення строку дії договору оренди № 1553 від 13.04.10, про необхідність звільнити орендоване приміщення, передавши його за актом КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» та сплатити наявну заборгованість.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті орендних платежів та компенсації (відшкодування) плати за землю.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Всупереч умовам договору оренди № 1553 від 13.04.10 відповідач не виконав своїх обов'язків в частинні внесення плати за оренду нежитлового приміщення з жовтня 2012 по серпень 2013 року, в результаті чого виникла заборгованість, що станом на момент вирішення спору становить 44051,53 грн., крім того заборгованість з компенсація (відшкодування) плати за землю за той самий період складає 5002,54 грн.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням їх індексації.

Статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності суми заборгованості зі сплати орендної плати та компенсації (відшкодування) плати за землю відповідачем не спростовано, доказів повної сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 44051,53 грн. та компенсації (відшкодування) плати за землю в розмірі 5002,54 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Комунального підприємства «Керуюча дирекція Шевченківського району» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дишкант Тимура Юрійовича (02225 м. Київ, вул.. Архітектора Ніколаєва, буд. 3-А, кв. 60, ідентифікаційний номер3103814657) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Комунального підприємства «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» (02002 м. Київ, вул. Челябінська, 9-г, ідентифікаційний код 38133008) 44051 (сорок чотири тисячі п'ятдесят одну) грн. 53 коп. - заборгованості з орендної плати, 5002 (п'ять тисяч дві) грн. 54 коп. - заборгованості з компенсації плати податку за землю, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.01.2014 р.

Суддя Пукшин Л.Г.