Постанова № 36636261, 25.12.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/6773/13-a

категорія 8.3

25 грудня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,

за участі секретаря - Длугаш О.В.,

та представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Кемілайн Агро" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.09.2013 р. №000133222 та №000134222.,-

встановив:

Приватне підприємство "Кемілайн Агро" звернулось до суду з адміністративним позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 25.09.2013 р. №000133222 та №000134222.

Зокрема позивач зазначив, що підприємство веде бухгалтерський облік, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Податкового кодексу України. Надані під час проведення перевірки первинні документи бухгалтерського обліку, відповідають вимогам чинного законодавства, що свідчить про фактичне здійснення господарських операцій.

Також вказав, що висновки податкового органу, щодо завищення розміру валових витрат та порушення при формуванні податкового кредиту, позивач вважає безпідставними, з огляду на те, що вони не відповідають дійсним обставинам та базуються на суб`єктивних твердженнях перевіряючих.

Представник позивача в судовому засіданні, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечила з підстав викладених в письмових запереченнях.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі направлень працівниками Житомирської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області, на підставі п.75.1, ст.77, ст.81 Податкового кодексу України проведена виїзна планова документальна перевірка ПП "Кемілайн Агро" з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р.

За наслідками проведення перевірки складено акт від 06.09.13 року № 490/22-2/31052661.

Перевіркою встановлені порушення:

- пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.4, ст. 135, пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153, пп14.1.71 п.14.1 пп. 14.1.158, п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст 139 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 555471грн., в тому числі:

1 квартал 2012 року - 34643грн.,

2 квартал 2012 року - 400895грн.,

1 пів. 2012 року - 435538грн.,

3 квартал 2012 року - 14128грн.,

3 квартали 2012 року - 449666грн.,

4 квартал 2012 року - 105805грн.,

2012 рік - 555471грн.

- п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 165188грн. в т.ч.:

травень 2012 року - 40050грн.;

червень 2012 року - 83400грн.;

липень 2012 року - 41738грн.

За наслідками розгляду акту перевірки, Житомирською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області 25.09. 2013 року прийнято податкові повідомлення - рішення № 000133222 та №000134222.

Не погодившись з донарахуванням податкових зобов`язань позивач звернувся до суду.

Щодо правомірності віднесення до складу валових витрат та формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП "Стрим" суд зазначає наступне.

Позивачем та ПП "Стрим" укладено договори постачання товару № 15/06 від 15.06.2012 року та № 11/06 від 11.05.2012 року на підставі вказаних договорів постачальником був поставлений товар (засоби захисту рослин), що підтверджується належним чином оформленими видатковими та податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи.

Згідно умов договору постачальник зобов`язується поставити товар, а покупець зобов`язаний прийняти та розрахуватись за отриманий товар, в строки визначені договором.

Згідно п. 4.2 та п. 4.3 договору товар відвантажується покупцю партіями з рахунком фактурою, видатковою та податковою накладними. Покупець самостійно і власними силами здійснює перевезення товару до місця зберігання.

Судом встановлено, що підприємством на виконання укладених з вказаним суб'єктом господарювання договорів придбано ТМЦ в ПП «Стрим» на загальну суму 740 700,00 грн. (сімсот сорок тисяч сімсот гривень 00 копійок), згідно видаткової накладної № 670 від 28.05.2012 року та видаткової накладної № 37 від 22.06.2012 року.

Транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей з Києва здійснювалось власним транспортом HYUNDAI Н-1, АМ8331АТ, що підтверджується подорожніми листами № 10 від 28.05.2012 року та № 12 від 22.06.2012 року. Товар отримувався завскладом ОСОБА_1 за дорученнями № 109 від 28.05.2012р. та № 112 від 22.06.2012 р.

В межах даної господарської операції ПП «Стрим» було виписано податкові накладні № 670 від 28.05.2012 р. та № 37 від 22.06.2012 р. Недоліків у заповненні реквізитів перевіркою не виявлено.

Розрахунки за товар проведено в повному обсязі шляхом перерахування коштів через банківську установу. Придбаний товар було використано в господарській діяльності підприємства в оподатковуваних операціях.

Вартість за поставлений товар по договору з ПП "Стрим" віднесена позивачем до складу валових витрат.

Факт реальності товарної операції, оприбуткування та реалізації ТМЦ третім особам ( договори купівлі - продажу, видаткові накладні, відомість по випуску продукції), придбаних у ПП «Стрим» у відповідних обсягах в розрізі податкових періодів підтверджується: договорами поставки № 11/06 від 11.05.2012 р., та № 15/06 від 15.06.2012 р., видатковими накладними № 670 від 28.05.2012 р. та № 37 від 22.06.2012 р., податковими накладними № 670 від 28.05.2012 р. та № 37 від 22.06.2012 р., подорожніми листами № 10 від 28.05.2012 р. та № 12 від 22.06.2012 р., картками складського обліку по рах.281, видатковими, податковими накладними, згідно яких здійснювалось відвантаження ТМЦ контрагентам-покупцям ПП «Кемілайн Агро», банківськими документами, що підтверджують факт проведення розрахунків.

Отже, судом не приймаються посилання відповідача на відсутність у позивача первинних документів в підтвердження правильності формування валових витрат по взаємовідносинах з ПП "Стрим".

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, зстановлених розділом II цього Кодексу.

Не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку в силу пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, котрі враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже будь-які документи (договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Надані ПП «Кемілайн Агро» видаткові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а відтак, є належною підставою для віднесення сум вартості ТМЦ, відображених в цих накладних, до складу собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг на суму 129623грн.

Оскільки судом встановлено здійснення позивачем господарських операцій, підтвердження валових витрат відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, як того вимагає пп. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України та відповідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд дійшов висновку про безпідставність тверджень Житомирської ОДПІ щодо неправомірності формування валових витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Щодо правомірності формування ПП "Кемілайн агро" податкового кредиту.

В акті перевірки визначено, що перевіркою підприємства на підставі наданих документів було встановлено, що підприємством віднесено до складу податкового кредиту суми по придбанню ТМЦ отриманих від підприємства, що має ознаки фіктивності, знаходиться не в основному стані та відповідно без наявності підтверджуючих документів, наявність та ведення яких передбачено чинним законодавством для даного види діяльності та відповідно, які були передбачені господарськими договорами укладеними між позивачем та ПП "Стрим".

Судом вище встановлено підтвердження позивачем валових витрат відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами по операціях з контрагентами, а тому висновок податкового органу про відсутність даних документів суд вважає безпідставним та таким, що не відповідає обставинам справи.

В судовому засіданні були оглянуті оригінали податкових накладних та інших первинних документів по вказаних взаємовідносинах.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг».

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Податковий кредит звітного періоду ... складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку .... протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Не відносяться до податкового кредиту суми податку; сплаченого нарахованого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог».

Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначено в окремих рядках: .. .е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг...».

Згідно з п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс)

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Судом встановлено, що виписані контрагентом ПП «Стрим» податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України, невідповідність зазначених у них даних фактичним обставинам господарських операцій представниками Житомирської ОДПІ не встановлена, а відтак, зазначені податкові накладні є належною підставою для формування ПП «Кемілайн Агро» податкового кредиту за результатами відносин із ПП «Стрім» в травні - червні 2012р. на суму 123450грн.

Щодо правомірності включення до складу податкового кредиту за липень 2012 року 41738 грн., по взаємовідносинах з ТОВ «ЕІК «Верес».

В акті перевірки підставою для зменшення податкового кредиту по операції з ТОВ «ЕІК»Верес» є документальне не підтвердження в повній мірі передбаченим законодавством бухгалтерськими документами та неможливістю перевіряючи визначити пов'язаність з господарською діяльністю.

Також в акті вказано, що свідоцтво платника ПДВ -ТОВ «ЕК «Верес», скасовано 05.03.2013 року по причині ліквідації як банкрута, однак як вбачається з матеріалів справи податковий кредит від даного платника сформовано в липні 2012 року.

На момент складання податковий накладних ТОВ «ІЕК «Верес» було діючим платником податку на додану вартість.

Позивачем на підставі усної домовленості щодо придбання ТМЦ (препарату «Фурор») було перераховано ТОВ «ЕК «ВЕРЕС», через банківську установу кошти в розмірі 250428,00 грн. (двісті п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок) згідно платіжного доручення № 889 від 23.07.2012 року.

На підставі наявної податкової накладної № 2201 від 23.07.2012 року на загальну суму 250428,00 грн., в т.ч. ПДВ 41738 грн., включено суму сплаченого ПДВ в розмірі 41738 грн. до складу податкового кредиту липня 2012 року, що відображено в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та податковій звітності за відповідний звітний період.

ТОВ «ЕК «ВЕРЕС» включило податкову накладну № 2201 від 23.07.2012 року до складу податкових зобов'язань з ПДВ липня 2012 року згідно Єдиного реєстру, що підтверджується квитанцією квитанції № 1 від 25.07.2012 р.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абзаци перший - третій пункту 198.2 цієї статті).

Відповідно до положень абзацу четвертого пункту 198.3 цієї статті право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 201.7 ст. 201 ПК встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абзац перший пункту 201.10 цієї статті).

Відтак, виходячи з вказаних обставин, юридично та законодавчо правомірною є наявність у ПП «Кемілайн Агро» права на включення до податкового кредиту сплаченої суми ПДВ в авансовому платежі постачальнику товару, підтверджену податковою накладною, по першій із подій, визначених пунктом 198.2 ст. 198 ПК, - списання коштів з банківського рахунку на оплату товару.

ПП «Кемілайн Агро» в зв'язку з несприятливими обставинами має дебіторську заборгованість за наданим авансом ТОВ «ЕІК «Верес», яка згідно вимог ПК України на момент проведення перевірки та на даний момент не є безнадійною.

Виходячи з вищенаведених підстав на даний час для коригуванню суми податкового кредиту Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абзаци перший - третій пункту 198.2 цієї статті).

Відповідно до положень абзацу четвертого пункту 198.3 цієї статті право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 201.7 ст. 201 ПК встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абзац перший пункту 201.10 цієї статті).

Відтак, ПП «Кемілайн Агро» правомірно включено до податкового кредиту сплачену суму ПДВ - 41738грн в авансовому платежі постачальнику товару, підтверджену податковою накладною, по першій із подій, визначених пунктом 198.2 ст. 198 ПК, - списання коштів з банківського рахунку на оплату товару.

Щодо висновку податкового органу по включенню безнадійної кредиторської заборгованості по взаємовідносинах з "SINOCHEM TOOMLY CO., LTD" до складу доходів, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування підприємства в періоді закінчення строку позовної давності, суд зазначає наступне.

В ході проведення перевірки встановлено, що станом на 31.12.2012р., за даними бухгалтерського обліку підприємства на ПП "Кемілайн Агро" рахується заборгованість по рахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками», по якій минув термін позовної давності.

Судом встановлено, що ПП «Кемілайн Агро» з нерезидентом «SINOCHEM TOOMLY CO., LTD» (Китай) було заключено контракт №02/SСТ/СА від 17.03.2004р. Станом на 31.12.2012 року кредиторська заборгованість за даним контрактом складає 17640,00 дол. США.

Відповідно до п.4.2 контракту, додатку №2 від 19.04.2004 року до контракту загальна вартість контракту складає 49940,0 доларів США.

Згідно ст.5 Покупець робить передоплату у розмірі 19300,0 доларів СІЛА на підставі факсимільних рахунків Продавця та цього контракту. Оплата решти 30640,0 доларів США за партію товару здійснюється Покупцем на протязі 5 робочих днів з моменту отримання факсимільного варіанту супровідних документів.

Згідно п.13 Контракту чинний контракт діє до повного виконання договірних зобов'язань кожної зі сторін Контракту.

Згідно ВМД від 29.07.2004 року №101000001/1/004396 ПП «Кемілайн Агро» отримало від фірми «SINOCHEM TOOMLY CO., LTD» (Китайська Народна республіка) по контракту 2/SСТ/СА від 17.03.2004р. товар Ларокс (Метсульфурон-метил 60% ) кількістю 2000 кг на загальну суму фактурної вартості 265481,04 грн., що еквівалентно 49940,0 дол.США.

Документів щодо судового врегулювання спорів при виконанні вищевказаного контракту (позовних заяв, рішень судових органів) ПП «Кемілайн Агро» в ході проведення перевірки і під час розгляду справи не надано.

Станом на момент проведення перевірки та розгляду справи в суді по рахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» ПП "Кемілайн Агро" по контракту №02/SСТ/СА від 17.03.2004р., укладеному з «SINOCHEM TOOMLY CO., LTD» (Китайська Народна Республіка) рахується кредиторська заборгованість в 135828,0 грн., що в валюті складає 17640,00 дол. США.

Дана заборгованість згідно з п.п. 14.1.11 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4п.135.4ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями) може бути прирівняна до суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, а отже, повинна була бути включена ПП "Кемілайн Агро" до доходів, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування підприємства в періодізакінчення строку позовної давності.

З огляду на викладене, суд погоджується з висновком податкового органу, що в порушення пп. 14.1.11 п.14.1 ст.14, пп. 135.5.4 п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України 2.12.2010 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями) ПП "Кемілайн Агро" занижено доходи, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування підприємства на суму заборгованості платника податку перед іншими юридичними особами, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності у сумі 135828,0 грн., в тому числі по періодах: 4кв.2012 року - 135828,0 грн.

Щодо декларування платником фінансово-господарських взаємовідносин з фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 по отриманню послуг на загальну суму 978616,50грн. та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 на загальну суму 913405,87 грн. суд зазначає наступне.

Встановлено, що ОСОБА_2 є працівником ПП "Кемілайн Агро", а саме в 2012р. виконував обов'язки: керівника департаменту розвитку зв`язків північного регіону. Одночасно був зареєстрований приватним підприємцем.

Позивачем з ФОП ОСОБА_2 укладено договір про виконання роботи №2 від 01.03.2012р. згідно якого: Замовник: Приватне підприємство «Кемілайн Агро» в особі директора Козіна Віктора Васильовича, діючого на підставі Статуту з однієї, та Виконавець: Фізична особа- підприємець ОСОБА_2, в особі ОСОБА_2, діючого на підставі свідоцтва про державну реєстрацію, з другої сторони, уклали цей договір про наступне: 1.1. Виконавець зобов'язується за завданням Замовника виконати роботу по розробці технології отримання препарату Блу Голд - концентрат суспензії, в порядку та на умовах визначених цим Договором.

На підтвердження вказаних фінансово - господарських операцій платником надано акти виконаних робіт: №20/04 від 20.04.2012р. прийому передачі виконаних робіт по договору №2 від 01.03.2012р. на суму 165995грн., №30/05 від 30.05.2012р. прийому передачі виконаних робіт по договору №2 від 01.03.2012р. на суму 69300грн., №30/09 від 30.09.2012р. прийому передачі виконаних робіт по договору №2 від 01.03.2012р. на суму 67275грн., № 31/12 від 31.12.2012р. прийому передачі виконаних робіт по договору №2 від 01.03.2012р. на суму 4575грн., № 20/12 від 20.12.2012р. прийому передачі виконаних робіт по договору №2 від 01.03.2012р. на суму 123700грн. та проект, який був предметом договору.

Крім того, між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено договір № 1 від 01.03.2012 р. про виконання робіт по розробці технології отримання препарату Блу Голд - концентрат суспензії, згідно якого відомості про виконання робіт (п.2 даного договору) Виконавець - ФОП ОСОБА_2 надає замовнику ПП «Кемілайн Агро» наступні послуги: нормативно-технічна документація на сировину, допоміжні матеріали та готову продукцію, фізико-хімічні та теплофізичні властивості первинних, побічних, кінцевих продуктів та відходів виробництва, хімізм, фізико-хімічні основи технологічних процесів, в т.ч. по переробці відходів виробництва, опис принципової технологічної схеми виробництва, дані для розрахунку та вибору основного промислового технологічного обладнання, розробка рекомендацій по автоматизації та механізації виробництва, аналітичний контроль виробництва, охорона навколишнього природного середовища, утилізація відходів виробництва, заходи по техніці безпеки, промсанітарії та протипожежної техниці, кінцевим результатом є звіти - належним чином виконані і оформлені.

Фактичне виконання сторонами умов договору підтверджується актом виконаних робіт у відповідності до умов договору: № 10 /11 від 10.11.2012 року на суму 360000грн.

До складу валових витрат позивачем також включено витрати понесені в зв`язку з наданням ФОП ОСОБА_2 послуг по наклейці етикеток та упакуванні в картонні ящики готової продукції фунгіцид "Фитал" в сумі 187771,5грн.

На підтвердження вказаних фінансово - господарських операцій платником надано акти виконаних робіт: № 11/06/2012 від 11.06.2012р. на суму 64842,75грн., № 16/05/2012 від 16.05.2012р. на суму 23184грн., № 09/04/2012 від 18.04.2012р. на суму 29137грн., № 18/04/2012 від 18.04.2012 р. на суму 25877,25грн., № 24/04/2012 від 24.04.2012р. на суму 15592,50грн., № 12/03/2012 від 12.03.2012р. на суму 29137,50грн. та проект який був предметом договору.

Позивачем долучені до матеріалів справи платіжні доручення як доказ часткової оплати послуг а.с. 165-174.

Будь яких інших документів на підтвердження вказаних фінансово-господарських документів платником до перевірки не надано.

Крім того, до складу валових витрат позивач включив витрати по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3

ПП «Кемілайн Агро» було укладено з ФОП ОСОБА_3 агентський договір № 2/02 від 08.02.2012 року , згідно якого комерційний агент ФОП ОСОБА_3 в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України , за агентську винагороду зобов'язується надавати послуги Довірителю (ПП «Кемілайн Агро») - виявлення потенційних замовників на продукцію Довірителя.

Згідно умов договору комерційний агент зобов'язаний вивчати територію з метою виявлення потенційних замовників на продукцію Довірителя шляхом проведення переговорів, щодо продажу продукції довірителя, інформувати довірителя про необхідність проведення переговорів з контрагентами сприяти організації зустрічей і переговорів між представниками Довірителя та контрагентів. Крім того, комерційний агент зобов'язується надавати Довірителю звіти про надання послуг в наступні строки: до 30 числа кожного місяця шляхом підписання актів виконаних робіт на підставі заключених договорів на поставку продукції між довірителем та контрагентами.

Господарські операції за вказаним договором позивач підтверджує: актами виконаних робіт № 2 від 30.03.2012 р, № 1 від 28.04.2012 р. та № 3 від 31.05.2012 р. та договорами купівлі-продажу між ПП «Кемілайн Агро» та потенційними контрагентами.

Вирішуючи у взаємозв'язку з наведеним вище спір по суті та проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення:

- ПК України, а саме: п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг),

- (положення ПК України щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат), а саме: п/п. 14.1.27. (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),

- а також положення п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Пунктом 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. за № 996-ХІУ встановлено: "Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку".

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. В Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.03 №143, зазначено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку.

Пунктом.9.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку, а також, відповідно, для цілей формування відповідних сум податкових вигод.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій.

Суть останнього, слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета. При цьому податкова економія діловою метою не визнається. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкових вигод, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування витрат, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій.

Щодо юридичної значимості цих документів, в контексті вищезгаданих положень законодавства з питань бухгалтерського обліку, суд звертає увагу на наступну правову позицію ВАС України. Так, Вищий адміністративний суд України у постанові від 07.07.2011 р. (№ К-25801/08; номер рішення в ЄДРСР - 18257561) зазначив, що згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Правило належності доказів, як зазначає ВАС України, не підміняє вимоги щодо достовірності та достатності доказів. Умовою достовірності доказів, як вбачається із зазначеного рішення ВАС України, щодо придбання (послуг/товарів), вартість яких врахована позивачем в податковому обліку з метою зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, зв'язку цих послуг з власною господарською діяльність позивача є, перш за все, конкретизація змісту, обсягу (операцій, товарів, робіт, послуг). Виходячи з вищезгаданої правової позиції ВАС України первинні документи (акти), які мають узагальнений характер, неконкретні за змістом, що має місце в даному випадку, не можуть враховуватися при формуванні відповідних податкових вигод.

В даному випадку, дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України («Оцінка доказів») наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України, суд приходить до висновку, про недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентами позивача на користь останнього (про їх невиконання контрагентом) та, як наслідок, - до висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування витрат за спірними операціями.

Такий висновок ґрунтується на наступному.

Щодо витрат пов`язаних з укладанням господарських договорів з ФОП ОСОБА_5 слід зазначити, що надані підприємством акти здачі - приймання результатів виконаних робіт за договорами, які будучи первинними документами та є підставою формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, не відповідають вимогами п.9.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", складені з порушенням приписів п.2.4 Положення про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку оскільки в них, відсутня інформація про фактично понесені витрати на проведення вказаних послуг. Відсутня інформація, щодо конкретного виконавця вказаних робіт, враховуючи їх специфіку та чи має зазначена особа відповідну кваліфікацію.

Позивачем не надано будь які погоджувальні в відповідних державних органах документи на виробництво та реалізацію даного препарату, відсутня інформація щодо кількості виробленого препарату та обґрунтування економічної доцільності понесення вказаних витрат.

Крім того, встановлено, що відповідно до Договору від 23.07.2010р. №233/10 Державна установа «Інститут медицини праці Академії медичних наук України» виконувало науково дослідну роботу по вивченню умов праці та динаміки залишкових кількостей фунгіциду «Блу Голд» при застосуванні на виноградниках та в садах на яблунях), що свідчить, що платник володіє параметрами щодо його застосування.

Також слід зазначити, щодо послуг по наклеюванню етикеток та упакування в картонні ящики то вони підтверджуються лише актами прийому передачі таких послуг.

Будь яких інших документів, що підтверджують виконання роботи по наклейці етикеток та упакуванні в картонні ящики готової продукції фунгіцид «Фитал» не надано.

Відсутня інформація про матеріально - відповідальну особу та будь які документи, які підтверджують передачу готової продукції Фізичній особі- підприємцю ОСОБА_2 для наклеювання етикеток та упакування в картонні ящики, та відповідно приймання на склад платника, відсутні будь які документи які несуть інформацію стосовно власника наклейок та тари для упакування, та в залежності від цього документи на їх переміщенняя , кількість та вартість.

Судом також не встановлено та під час розгляду справи не надано доказів наявності у контрагента трудових та матеріальних ресурсів, складських приміщень.

З матеріалів справи вбачається, що витрати сформовані по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3 підтверджуються лише актами виконаних робіт та звітами.

Однак умовою достовірності доказів щодо придбання та зв'язку агенських послуг з власною господарською діяльністю позивача є, перш за все, конкретизація змісту, обсягу та результату цих послуг. Натомість, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг)та звіти, надані позивачем для підтвердження правомірності включення до складу валових витрат вартості цих послуг, мають узагальнений характер, неконкретні за змістом, містять формулювання, що повторюються з акту в акт.

Інших документів позивачем до матеріалів справи не додано.

Отже на думку суду, позивачем не доведено, що агенські послуги були ним отримані та використані у господарській діяльності, оскільки ні з актів прийому-передачі, ані з інших матеріалів справи не вбачається, в якому обсязі були виконані зазначені послуги, у чому вони полягали, так само як і не встановлено наявності економічної доцільності витрат на спірні послуги, а саме, доказів направлення таких витрат на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, що відповідає сутності господарської діяльності.

З урахуванням наведеного у сукупності суд приходить до висновку, що за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи, внаслідок того, що спірні операції фактично контрагентом не виконувались, є юридично дефектними та не створюються правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок суду про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Надані позивачем та досліджені судом документи, наведені ним доводи, не спростовують наведених висновків суду та не доводять зворотного.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати сама по собі також не може бути підтвердженням фактичного здійснення операцій та самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Таким чином, під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за операціями з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про обгрунтованість висновку податкового органу, щодо безпідставності відображення в складі валових витрат, витрат понесених по операціях з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3

Відповідно донарахування податкового зобов`язання по податку на прибуток в цій частині є правомірни, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 86, 158 -163, 254 КАС України, суд

постановив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 25.09.2013 р. №000133222.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 25.09.2013 р. №000134222 в частині донарахованого зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 129623грн. та 64812грн. штрафних санкцій.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 31 грудня 2013 р.