Постанова № 36635875, 15.01.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кравченко Н.О.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2014 року справа №437/8166/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Компанієць І.Д., суддів Шальєвої В.А., Бишова М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луганського обласного військового комісаріату на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 07 серпня 2013 року по справі №437/8166/13-а за позовом ОСОБА_3 до Луганського обласного військового комісаріату про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач просив зобов'язати відповідача видати нову довідку про заробіток за час виконання службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1 зоні; вказати у довідці середній заробіток відповідно довідки командира частини №249 від 20.03.2007 року за час відрядження в період з 06.06.1986 року по 30.06.1986 року в розмірі 256,67 карбованців; вказати в подвійному розмірі в довідці про заробіток посадовий оклад та оклад за військове звання відповідно до довідки командира в/ч 2269 №249 від 20.03.2007 року в розмірі 233,33 карбованці.

В обґрунтування позову зазначив, що з 07.06.1986 року по 03.07.1986 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Звернувся до відповідача про видачу довідки про грошове забезпечення за час виконання службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідач видав довідку, в якій неправильно вказано збережений середній заробіток за час відрядження, не враховано посадовий оклад та оклад за військове звання: середній заробіток розраховано за 20 днів служби в 1-й зоні ЧСАЕС, тоді як позивач знаходився 25 днів у відрядженні. Також не враховано в подвійному розмірі оплата посадового окладу та окладу за військове звання, яка підтверджується листом командира в/ч 2269 №249 від 20.03.2007 року.

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 07 серпня 2013 року позов задоволено.

Зобов'язано Луганський обласний військовий комісаріат надати позивачу довідку про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках, в якій вказати збережений середній заробіток за час відрядження за період з 06.06.1986 року по 30.06.1986 року в розмірі 256,67 крб, та згідно Директиви командуючого військами ККВО №Д-035 від 11.05.1986 року вказати та додати до грошового забезпечення в сумі 308 крб. з урахуванням коефіцієнта відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Української республіканської Ради професійних союзів від 10.06.1986 року №207-7 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та закладів,зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та запобіганням забрудненню навколишнього природного середовища» в подвійному розмірі посадовий оклад та оклад за військове звання в розмірі 233,25 крб.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову, прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд неправильно визначив період, за який треба надати довідку позивачу, оскільки довідка надається за роботу в зоні відчуження, а не за період знаходження у відрядженні. На наданими ОСОБА_3 документами він виконував роботу з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 20 днів, а не 25, як помилково визначив суд першої інстанції.

Відносно сум грошового забезпечення, які необхідно враховувати при обчисленні роботи в зоні відчуження, то за наданими документами про доплати, які проведені аж у вересні та жовтні 1986 року, тобто поза межами періоду перебування ОСОБА_3 в зоні відчуження, неможливо визначити, що це саме доплати за виконання обов'язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.. Також довідка, видана в/ч 2269, на яку в обґрунтування позову посилається позивач, містить арифметичні помилки щодо періоду перебування ОСОБА_3 у відрядженні - замість 25 днів зазначено 26, що не відповідає дійсності.

Крім цього, суд першої інстанції, виходячи за межі позовних вимог, порушив чинне законодавство, оскільки нормативно-правовими актами передбачено, що для визначення розміру пенсії враховується збережений середній заробіток за дні роботи )служби) в зоні відчуження в 1986-1990 роках, а не фактичний розмір грошового забезпечення за весь період перебування позивачем у відрядженні та ще й з додаванням до цієї суми збереженого середнього заробітку за дні відрядження.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до довідки від 26.08.1998 року (а.с.43) ОСОБА_3 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 07.06.1986 року по 03.07.1986 року, безпосередньо прибув до в/ч 01094 07.06.1986 року, вибув 01.07.1986 року, знаходився у зоні №1 20 днів. Фінансові документи в/ч 01094 за 1986 рік в архів не надходили.

Як вбачається з довідки без № та дати, виданої в/ч 2269 (а.с.7), ОСОБА_3 за роботу в зоні відчуження (с. Гончарівськ, зона №1) з 07.06.1986 року по 30.06.1986 року по місцю роботи в/ч 01094 визначено посадовий оклад - 140 крб., оклад за військове звання - 140 крб., фактична заробітна плата за роботу в зоні відчуження, із якої визначається пенсія становить 490 крб., з якої - збережений середній заробіток за дні роботи в зоні відчуження (червень 1986 року) складає 256,75 крб., оплата праці за дні роботи в зоні - 233,25 крб.

Відповідно до довідки від 03.12.2012 року (а.с.12) ), ОСОБА_3 за роботу в зоні відчуження (с. Гончарівськ, зона №1) з 07.06.1986 року по 03.07.1986 року по місцю роботи в/ч 01094 визначено посадовий оклад - 140 крб., виплачена заробітна плата в сумі 308 крб. з урахуванням коефіцієнта відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 року №207-7, заробітна плата (грошове забезпечення) за роботу в зоні відчуження, із якої визначається пенсія за 20 днів становить 578,66 крб., з якої - збережений середній заробіток за дні роботи в зоні відчуження складає 205,3 крб., оплата праці за дні роботи в зоні - 373,33 крб.

Архівною довідкою підтверджується (а.с.14), що ОСОБА_3 за червень 1986 року нарахована заробітна плата в сумі 308 крб.

Відповідно до довідки-розрахунку, виданої в/ч 2269 (а.с.6) грошове забезпечення ОСОБА_3 складає за червень 541,25 крб., за липень - 217,03 крб., при цьому посадовий оклад та оклад за військове звання в червні 1986 року визначено в подвійному розмірі, виходячи з 25 днів перебування в зоні відчуження, в розмірі 233,25 крб.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов у повному обсязі, виходив з того, що ОСОБА_3 в 1986 році знаходився у відрядженні 25 днів, тому збережений середній заробіток повинен розраховуватися саме з такої кількості днів, а не з 20, як зазначено в довідці відповідача від 03.12.2012 року. Крім цього в довідці відповідач не врахував ще один посадовий оклад та оклад за військове звання, які виплачені позивачу на підставі Директиви Командуючого військами ККВО № Д-035 від 11.05.1986) в розмірі 233,25 грн за червень 1986 року.

Проте такий висновок суду першої інстанції не ґрунтується на обставинах справи з огляду на наступне.

Згідно ст.40 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» військовослужбовцям, які несуть службу на територіях радіоактивного забруднення, підвищення оплати праці провадиться шляхом нарахування на оклади грошового утримання надбавок, встановлених статтею 39 цього Закону.

Військовозобов'язаним, вільнонайманим, призваним та направленим для ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а також тим, які несуть службу на території радіоактивного забруднення, оплата праці провадиться згідно із статтею 39 цього Закону за всі календарні дні роботи на підставі довідки, яка надається військовою частиною.

Частиною першою статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Згідно з частиною четвертою зазначеної статті Закону видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - місцевими радами на цих територіях.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7 оплата праці працівників підприємств, організацій і установ, відряджених у зону відчуження для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження і запобіганням забрудненню навколишнього середовища, провадилась у III, II, І зонах небезпеки у 4-, 3-, 2-кратному розмірах тарифної ставки понад середньомісячну заробітну плату, яка відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи.

На підставі рішення Урядової комісії від 2 січня 1987 року №351 грошове утримання військовослужбовців у зоні ЧАЕС провадилось:

на різних ділянках проммайданчика ЧАЕС - в залежності від радіаційної обстановки із застосуванням показника кратності від 2 до 5;

в населених пунктах Копачі, Прип'ять, Лельов (ПУСО, станція перевантаження) - у 3-кратному розмірі;

на станції Янів - у 4-кратному розмірі;

в решті населених пунктів в межах 30-кілометрової зони - у 2-кратному розмірі;

в інших випадках в межах 30-кілометрової зони - в подвійному розмірі при рівні

випромінювання до 5-ти мр/годину, при рівні випромінювання понад 5 мр/годину - у трикратному розмірі. Перелік конкретних об'єктів установлювався щомісячно за даними радіаційної обстановки.

Місто Чорнобиль відносилось до II зони небезпеки до 14 липня 1986 р. включно, з 15 липня 1986 р. до 1 березня 1987. - до І зони небезпеки, а після цієї дати грошове утримання осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у м. Чорнобиль, провадилось у подвійному розмірі.

Грошове утримання військовослужбовців, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, в період службового відрядження, провадилось відповідно до постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 року N 1497-378 (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 6 січня 1988 р. N 12-р) в одинарному розмірі, а у випадках, передбачених пунктом 4 наказу Міноборони СРСР N 020 від 08.01.88 року, - у двократному розмірі понад збережене за місцем штатної служби грошове утримання.

Відповідно до Директиви Командуючого військами ККВО № Д-035 від 11.05.1986 військовослужбовцям військових частин, виконуючим службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС посадові оклади та оклади за військове звання виплачуються в подвійному розмірі.

Як вбачається з довідки від 26.08.1998 року, (а.с.43) ОСОБА_3 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 07.06.1986 року по 03.07.1986 року (виконував польоти та особливо важливі завдання в зоні небезпеки), знаходився у зоні №1 20 днів.

З огляду на первинний документ - зазначену довідку, відповідач правильно зазначив в довідці від 03.12.2012 року про заробітну плату (грошове забезпечення) ОСОБА_3 в зоні відчуження в 1986-1990 роках термін 20 днів, за який розраховано збережений середній заробіток за дні роботи в зоні відчуження в сумі 205,33 крб. (308 крб.:30 дн. х 20 дн., з яких 308 крб. -виплачена заробітна плата (грошове забезпечення), 30 дн - кількість днів у червні, 20 дн. - кількість днів виконання роботи в зоні відчуження),та оплату праці за дні роботи в зоні відчуження в сумі 373,33 крб. (280 крб.(посадовий оклад та оклад за військове звання) : 30 дн. (кількість днів у червні) х 20 дн. (кількість днів виконання роботи в зоні відчуження) х 2 (кратність відповідно до Директиви Командуючого військами ККВО № Д-035 від 11.05.1986)

Суд не приймає до уваги довідку-розрахунок та довідку про фактичну заробітну плату зорні відчуження, із якої визначається пенсія (а.с.7), виданих в/ч 2269, оскільки остання не містить дати видачі та номеру, в довідці не зазначений період роботи позивача в зоні відчуження, не зазначено на підставі яких первинних документів видана ця довідка, вона та довідка-розрахунок містять арифметичні помилки, відповідно до яких не можливо вважати правильними розрахунок як збереженого середнього заробітку в зоні відчуження, так і оплати праці за роботу в зоні.

На підставі зазначеного судова колегія приходить до висновку, що довідка про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3, видана відповідачем 03.12.2012 року №ф/5871, складена з повним дотриманням норм діючого законодавства, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору і є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування постанови з ухваленням нової про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Луганського обласного військового комісаріату на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 07 серпня 2013 року по справі №437/8166/13-а - задовольнити.

Постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 07 серпня 2013 року по справі №437/8166/13-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Луганського обласного військового комісаріату про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Суддя-доповідач І.Д. Компанієць

Судді В.А. Шальєва

М.В. Бишов