Ухвала суду № 36635651, 14.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

_______________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

14.01.14

№ 910/305/14.

Суддя Цюкало Ю.В., розглянувши позовні матеріали Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Укрбудмонтаж" про стягнення 54 780,19 грн.,

ВСТАНОВИВ:

11.02.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заяваб/н від 11.02.2014 Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Укрбудмонтаж" про стягнення 54 780,19 грн.

Подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Солстрой" позовна заява б/н від 11.01.2014 не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до ст. 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Згідно п. 2 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку від 05.03.09 р. № 270 розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв’язку є документ встановленої відповідно до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Згідно з п.п. 59, 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п.п.2, 4 ч.3 ст.129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.

Як вбачається з позовних матеріалів, до позовної заяви б/н від 11.01.2014 в якості доказів направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками додано фіскальний чек №3198 від 11.01.2014 та опис вкладення у цінний лист. З наведених документів вбачається, що позивачем було направлено копію позовної заяви з додатками на адресу: 03179, м. Київ, вул. Котельникова, 51.

Однак, з Договору №597/08-06 від 10.12.2009, доданого позивачем до позовних матеріалів вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Укрбудмонтаж" має наступну адресу: 03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3-а, а/с 63.

Також, з позовних матеріалів вбачається, що позивачем було направлено лист на наступну адресу відповідача: м. Київ, вул. Богданівська, 10.

Втім, як вбачається з позовних матеріалів, будь-яких інших доказів направлення на адресу відповідача: 03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3-а, а/с 63, або м. Київ, вул. Богданівська, 10 згідно Договору №597/08-06 від 10.12.2009 та наявного листа, в позовній заяві та доданих до неї документах позивачем не представлено.

Крім того, позивачем не обгрунтовано, чому саме позовна заява була направлена на адресу: 03179, м. Київ, вул. Котельникова, 51 та не надано доказів направлення позовної заяви з додатками на інші адреси відповідача.

З огляду на вищезазначене, позивачем не надано до Господарського суду міста Києва разом з позовною заявою б/н від 11.01.2014 належних доказів направлення на адресу відповідача копії позовних матеріалів, всупереч вимог ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, на підставі чого така позовна заява підлягає поверненню без розгляду.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26 грудня 2011 року N 18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”).

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” від 15.03.2007р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

При цьому, п. 4 ч. 1 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України надає можливість судді витребувати від сторін лише ті документи, які можуть бути необхідні саме для вирішення спору.

Як зазначено у ст.38 Господарського процесуального кодексу України, суд обмежений у праві самостійного витребування доказів. Тому суд у разі порушення позивачем ст. 57 Господарського процесуального кодексу України не має права скористатися приписами ст.ст. 38, 65 Господарського процесуального кодексу України, а навпаки, є зобов'язаним виконати вимоги ст. 63 зазначеного кодексу.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 “Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації” (затверджена Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів “згідно з оригіналом”, назви, посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту підпис, засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

Однак, всупереч вимог вказаних норм, надані копії документів, долучених до позовної заяви б/н від 11.01.2014, не завірені належним чином, а саме не мають дати засвідчення копії документів.

За приписами ч.3 ст.63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п.6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву і додані до неї документи повернути заявникові без розгляду.

Суддя Ю.В. Цюкало