Постанова № 36634813, 13.12.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2013 року справа № 823/3282/13-а

м. Черкаси

15 год.12 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Каліновської А.В.,

при секретарі судового засідання Нестеренко В.О., Будченку А.Ю.,

за участю:

представників позивача - Кравця О.С., Зуб О.А.,

представників відповідача - Білоус В.Ю., Подгорної Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Смілянський цукровий завод» до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з позовом до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області в якому, враховуючи зменшення позовних вимог та ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.09.2013р. №0002171502.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач правомірно відніс суму ПДВ до складу податкового кредити у зв'язку з придбанням товарів позивачем з метою використання у господарській діяльності, а саме: кукурудза, придбана у ТОВ «Птахофабрика «Орловецька» та кукурудзяне борошно, придбано у ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» з метою вироблення лимонної кислоти, як допоміжна складова. Лимонна кислота, придбана у ТОВ «Птахофабрика «Орловецька» з метою переробки.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки позивачем придбані товари без мети використання їх в господарській діяльності, зокрема вироблена підприємством лимонна кислота відповідає вимогам ДСТУ ГОСТ 908:2006 та ГОСТ 908-2004 ITD, але згідно даних ГОСТ при виробництві лимонної кислоти використання кукурудзи та кукурудзяного борошна не передбачено. Крім того, придбана у ТОВ «Птахофабрика «Орловецька» лимонна кислота є продукцією виробництва позивача - ТОВ «Смілянський цукровий завод», у якої термін зберігання, на час її придбання, закінчився. Також представник відповідача зазначив, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту придбану кукурудзу та лимонну кислоту на суму ПДВ 125268 грн. 43 коп. по податковій накладній №11 від 08.05.2013, отриманої від ТОВ «Птахофабрика «Орловецька», яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки оформлена не належним чином. Представник відповідача не заперечує реальності придбання позивачем вищезазначених товарів, однак зазначає про відсутність мети використання вказаних товарів у господарській діяльності.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2013, за результатами якої складено акт від 16.09.2013 №221/15/36631008 (далі Акт).

Згідно висновків, викладених в Акті позивачем порушено, зокрема вимоги п.198.1, п. 198.2, п.198.6 ст.198, пп. 200.1, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України внаслідок чого підлягає зменшенню задекларована сума бюджетного відшкодування, відображена ТОВ «СЦЗ» у декларації за червень 2013 року ПДВ у сумі 152502 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0002171502, у якому визначено суму завищення бюджетного відшкодування - 152502 грн. 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції - 76251 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Смілянський цукровий завод» зареєстровано Оболонською районною державною адміністрацією у м. Києві 16.09.2009 року №10691020000025080, взято на податковий облік Смілянською ОДПІ 09.02.2012.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наявної в матеріалах справи, позивач здійснює такі види діяльності за КВЕД-2010: 10.81 Виробництво цукру, 20.14 Виробництво інших основних органічних хімічних речовин, 23.52 Виробництво вапна та гіпсових сумішей, 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

З Акту перевірки вбачається, що перевірка правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ охоплює декларацію, починаючи з травня 2013 року, в якому виникло від'ємне значення ПДВ до звітного (податкового) періоду червня 2013 року, за який задеклароване бюджетне відшкодування включно.

В Акті перевірки встановлено, що позивачем завищено податковий кредит за період травень 2013 року на суму 152502 грн. 00 коп. за податковими накладними ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» від 31.05.2013 №248, ТОВ «Епіцентр К» від 15.05.2013 №11672/018, ТОВ «Птахофабрика «Орловецька» від 08.05.2013 №11, ТОВ «Метал і Ко» від 17.05.2013 №5, №6, №7, №8 від 20.05.2013 №9.

Як вбачається з матеріалів справи, кукурудзяне борошно у кількості 13487 кг на загальну суму 28323 грн. 00 коп. в т. ч. ПДВ 4720 грн. 50 коп. придбано позивачем у ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» на підставі договору купівлі-продажу №25 від 17 січня 2011, додаткової угоди №1 від 17.08.2011 та додаткової угоди №2 до Договору купівлі - продажу №25 від 17.01.2011 по податковій накладній №248 від 31.05.2013, кукурудза у кількості 418030 кг та лимонна кислота у кількості 5975 кг на загальну 751610 грн. 55 коп. в т. ч. ПДВ 125268 грн. 43 коп. придбано позивачем у ТОВ «Птахофабрика «Орловецька» на підставі договору купівлі - продажу зернових культур №б/н від 08.05.2013 по податковій накладній №11 від 08.05.2013 року.

Відповідно до положень п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з

податку на додану вартість.

Відповідно до сертифікату відповідності серії ДІ, що зареєстрований в Реєстрі за №UA1.034.XO14054-12 кислота лимонна моногідрат харчова, виробник якої ТОВ «Смілянський цукровий завод» відповідає вимогам ДСТУ ГОСТ 908:2006 «Кислота лимонна моногідрат харчова» технічні умови (ГОСТ 908-2004 IDT) ГН 6.6.1.1.1-130-2006.

Технічними умовами Кислоти лимонної моногідрат харчова ДСТУ ГОСТ 908:2006 (ГОСТ 908-2004 IDT) визначені сировина і основні матеріали, які використовуються під час виробництва лимонної кислоти. Зазначений перелік сировини та основних матеріалів є вичерпним. Однак згідно даних ГОСТ при виробництві лимонної кислоти використання кукурудзи та кукурудзяного борошна не передбачено. Вказаними технічними умовами передбачено можливість використання при виробництві лимонної кислоти кукурудзяного крохмалю.

Положеннями п. 3.2.1 вищевказаних Технічних умов визначено, що при виробництві лимонної кислоти повинні використовуватись:

- меляса бурякова по нормативній документації (НД) або цукор - пісок по ГОСТ 21, або цукор-сирець по технічному сертифікату фірми - постачальника або кукурудзяний крохмаль по (1);

- вода питна по (2) або іншій НД діючий в державах - учасницях Угоди;

- кислота сірчана технічна контактна поліпшена або технічна першого ґатунку по ГОСТ 2184;

- сода кальцинована технічна марки Б по ГОСТ 5100;

- калій железистосинеродистий технічний по ГОСТ 6816;

- вугілля активоване освітляючий деревне порошкоподібне марки ОУ-А і ОУ-В по ГОСТ 4453;

- катіоніт марки КУ-2-8 чС по ГОСТ 20298;

- кислота соляна синтетична технічна по ГОСТ 857;

- вапно хлорне по ГОСТ 1692.

У п. 3.2.2 Технічних умов зазначено, що допускається використання вітчизняних та імпортних сировини та матеріалів, які відповідають вимогам НД та дозволені до використання у харчовій промисловості органами Держсанепіднадзору держав - учасників Угоди.

Отже, суд приходить до висновку, що вищезазначений пункт стосується якості сировини та матеріалів, що зазначені у п. 3.2.1., оскільки зазначений перелік є вичерпним, а тому посилання представників позивача на те, що при виробництві лимонної кислоти можуть використовуватись інші, не передбачені вказаним ГОСТом компоненти, судом до уваги не приймаються.

Крім того, посилання представників позивача на планову калькуляцію виробництва лимонної кислоти на 2013 рік, у якій у зазначено використання кукурудзи та на акти списання допоміжних матеріалів по бродильному відділенню за травень 2013 та червень 2013, в яких зазначено використання кукурудзи при виготовленні лимонної кислоти судом не приймаються до уваги, з огляду на те, що позивач не надав належних доказів щодо технічної можливості підприємства виготовляти кукурудзяний крохмаль з кукурудзи або кукурудзяного борошна та відповідні документи щодо виготовлення кукурудзяного крохмалю.

Також суд звертає увагу на те, що вищезазначені планова калькуляція та акти є документами внутрішнього використання підприємства, у яких, зокрема, не зазначено використання кукурудзяного борошна, а лише кукурудзи.

В матеріалах справи відсутні докази щодо розроблення позивачем нової технології по виробництву лимонної кислоти з використанням кукурудзи або кукурудзяного борошна, яка пройшла відповідну процедуру згідно вимог законодавства.

Представники позивача зазначили, що при виготовленні лимонної кислоти підприємству економічно вигідно використовувати замість меляси кукурудзу. Однак відповідно до планової калькуляції виробництва лимонної кислоти на 2013 рік, на яку посилається позивач, витрати на мелясу складають менший розмір (600 грн.) ніж витрати на кукурудзу (1330 грн.), а тому посилання представників на економічну вигідність підприємства при виготовленні лимонної кислоти використовувати кукурудзу замість меляси спростовується матеріалами справи.

Враховуючи вищезазначені ціни на кукурудзу та мелясу, придбання кукурудзи не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності підприємства.

Що стосується придбання позивачем лимонної кислоти.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору купівлі - продажу від 30.06.2011 року позивач продав ТОВ «Птахофабрика «Орловецька» 5975 кг. лимонної кислоти за ціною 13,87 грн. на загальну суму 99483 грн. 75 коп., що підтверджується податковою накладною від 30.06.2011.

На підставі договору купівлі - продажу від 08.05.2013 року позивач придбав у ТОВ «Птахофабрика «Орловецька» лимонну кислоту у кількості 5975 кг на загальну суму 99483 грн. 75 коп. за ціною 13,88 грн., що підтверджується видатковою накладною від 08.05.2013р.№РН-0000007 та податковою накладною від 08.05.2013 №11.

Згідно листа позивача від 06.08.2013 року №172 лимонна кислота, яка відгружена 30.06.2011 ТОВ «Птахофабриці «Орловецька» є продукцією власного виробництва (сертифікат якості №199 від 30.06.2011).

Із копії сертифікату якості №199 від 30.06.2011 вбачається, що термін зберігання 2 роки, тобто після закінчення терміну зберігання продукції, позивач придбав лимонну кислоту у ТОВ «Птахофабрика «Орловецька» за тією ж ціною, що її було продано у 2011 році, а тому посилання представників позивача на економічну вигідність підприємства спростовується матеріалами справи.

Крім того, посилання позивача на те, що лимонна кислота з простроченим терміном зберігання була придбана з метою використання у виробництві лимонної кислоти судом не приймається до уваги, оскільки Технічними умовами кислоти лимонної моногідрат харчова ДСТУ ГОСТ 908:2006 (ГОСТ 908-2004 IDT) при виробництві лимонної кислоти не передбачено додавання лимонної кислоти з простроченим терміном зберігання.

Представники позивача посилаються на акт від 08.05.2013 року №3, у якому зазначено, що лимонна кислота, повернута ТОВ «Птахофабрика «Орловецька» 08.05.2013, не відповідає вимогам НД через закінчення терміну зберігання підлягає клеруванню і поверненню на виробництво та на методику №6 управління продукцією, яка не відповідає встановленим вимогам, що затверджено директором ТОВ «Смілянський цукровий завод», у якій зазначено, що браковану продукцію необхідно переробляти шляхом розчинення у воді або в розчинах лимонної кислоти на попередніх стадіях виробництва.

Однак вказана методика №6 регулює порядок проведення заходів при виявленні невідповідності якості лимонної кислоти вимогам НД на стадії виробництва, зокрема після висушування в барабанній сушарці у разі наявності різних за розміром кристалів або грудочок чи невідповідності кольору, а не у випадку прострочення продукції.

Позивач не надав доказів щодо технічних можливостей підприємства переробляти лимонну кислоту з простроченим терміном зберігання на товар відповідної якості.

Таким чином, позивач придбав лимонну кислоту із закінченим терміном зберігання, використання якої не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності підприємства.

Отже, враховуючи вищезазначене, в матеріалах справи відсутні докази щодо підтвердження факту придбання позивачем кукурудзи, кукурудзяного борошна та лимонної кислоти з метою їх використання в господарській діяльності, а тому суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно визначено суму завищення бюджетного відшкодування у розмірі 130389 грн. 00 коп.

Крім того, як вбачається з податкової накладної №11 від 08.05.2013, отриманої від ТОВ «Птахофабрика «Орловецька» у графі «Вид цивільно-правового договору» зазначено «Договір поставки» від 08.05.2013 року №б/н, а не Договір купівлі - продажу від 08.05.2013 №б/н, на підставі якого позивачем було придбано лимонну кислоту та кукурудзу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 201 ПК України визначені обов'язкові реквізити податкової накладної, а саме: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вищезазначена податкова накладна оформлена з порушенням ст. 201 ПК України, а тому встановлення податковим органом завищення позивачем бюджетного відшкодування за даною податковою накладною не суперечить нормам законодавства.

Що стосується посилання представника відповідача на невідповідність вищезазначеної податкової накладної у частині зазначення одиниці виміру товару замість «кг» «шт.», суд розцінює це як механічну помилку та не бере дане посилання до уваги.

Враховуючи вищезазначене, з огляду на відсутність у матеріалах справи належних доказів щодо придбання позивачемз метою використання їх у господарській діяльності кукурудзи, кукурудзяного борошна та лимонної кислоти, суд приходить до висновку що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, в частині встановлення завищення бюджетного відшкодування на суму 130389 грн. 00 коп., винесено відповідачем правомірно на підставі вимог чинного законодавства, а тому і нарахування штрафних санкцій у розмірі 65144,50 коп. є правомірним.

Висновки експертного економічного дослідження від 10.12.2013, що стосуються вищезазначених обставин справи, суд не розцінює як обов'язкові, з огляду на їх протилежність.

Як вбачається з акту перевірки, посадовою особою податкового органу під час здійснення документальної позапланової виїзної перевірки встановлено завищення податкового кредиту за травень 2013 рік на суму 152 502 грн. 00 коп. не лише за податковими накладними ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» від 31.05.2013 №248, ТОВ «Птахофабрика «Орловецька» від 08.05.2013 №11, а і за податковими накладними ТОВ «Епіцентр К» від 15.05.2013 №11672/018, ТОВ «Метал і Ко» від 17.05.2013 №5, №6, №7, №8 від 20.05.2013 №9.

Однак в акті перевірки не зазначені підстави та докази на підтвердження завищення позивачем податкового кредиту за травень 2013 року за податковими накладними ТОВ «Епіцентр К» від 15.05.2013 №11672/018, ТОВ «Метал і Ко» від 17.05.2013 №5, №6, №7, №8 від 20.05.2013 №9. В судовому засіданні представник відповідача обґрунтованих пояснень з даного питання суду не надав, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення у сумі розміру ПДВ за податковими накладними ТОВ «Епіцентр К» від 15.05.2013 №11672/018, ТОВ «Метал і Ко» від 17.05.2013 №5, №6, №7, №8 від 20.05.2013 №9, що становить 22113 грн. 00 коп. та відповідно суму штрафних санкцій у розмірі 11056 грн. 50 коп.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем було доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 30.09.2013р. №0002171502, в частині визначення суми завищення позивачем бюджетного відшкодування у розмірі 130389 грн. 00 коп. та штрафних (фінансових) санкції у розмірі 65144,50 коп.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп., що підтверджується квитанцією про сплату судового збору від 13.11.2013р., наявною у матеріалах справи.

Відповідно до п.п.1 п. 3 ч. 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції на час звернення позивача до суду, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 відсотка розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат.

Оскільки позивачем оскаржується податкове повідомлення - рішення, яке має безпосередній наслідок зміни складу майна позивача, адміністративний позов має майновий характер. А тому, при зверненні до суду, позивач не доплатив судовий збір у розмірі 2172 грн. 83 коп.

Враховуючи вищезазначене та положення ч. 3 ст. 94 КАС України, недоплачений судовий збір підлягає стягненню з позивача у розмірі 1829 грн. 70 коп. (2287,53:100*85 -114,70)

Керуючись ст.ст. 14, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській від 30.09.2013р. №0002171502, в частині зменшення бюджетного відшкодування у розмірі 22113 (двадцять дві тисячі сто тринадцять) грн. 00 коп. та штрафних санкцій у розмірі 11056 (одинадцять тисяч п'ятдесят шість) грн. 50 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Смілянський цукровий завод» в дохід держави 1829 (одна тисяча вісімсот двадцять дев'ять) грн. 70 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.В. Каліновська

Повний текст постанови виготовлений 18.12.2013.