Рішення № 36633508, 13.01.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" січня 2014 р. Справа № 906/1794/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Дьомкіна О.В. - довіреність №270 від 20.12.2012р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" (м. Житомир)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м. Житомир)

про стягнення 1390,86 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1390,86грн., з яких: 1278,39грн. - основний борг, 88,93грн. - пеня, 23,54грн. - 3% річних. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судових засіданнях, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.01.2014р.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 11 жовтня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" (орендодавець/позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (орендар/відповідач) укладено договір №852/27 оренди нерухомого майна товариства (комерційні приміщення) (далі - договір, а.с.10-13).

Цей договір укладено на період з 22.10.2012р. до 01.11.2013р. Сторони зобов'язані протягом 20 днів після закінчення строку дії цього договору здійснити остаточні розрахунки за ним (п.12.1 договору).

Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) бере у строкове платне користування нежитлове приміщення (далі - майно), розташоване в м. Житомир на 1 поверсі п'яти поверхового будинку АДРЕСА_2, загальною площею 5 кв.м. - приміщення для розміщення пункту роздрібної торгівлі святковими товарами.

Передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акта приймання-передачі майна (додаток 1), вказаного в п.1.1 цього договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з відповідними наслідками (п.2.1 договору).

На виконання умов даного договору позивач передав в оренду відповідачеві передбачене договором нерухоме майно, що підтверджується актом приймання-передачі від 22.10.2012р., який підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств (а.с.14).

У відповідності до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що орендна плата встановлюється орендодавцем за фіксованим розміром місячної орендної плати (ФРОП) і згідно з додатком 3 до цього договору становить: за перший (базовий) місяць оренди майна 94,00грн. за 1 кв.м. орендованої площі з ПДВ (20%). Орендна плата за перший місяць оренди за 5 кв.м. всієї орендованої площі - 470,00грн., та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом строку дії договору оренди.

Орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим (п.3.6 договору).

У відповідності до п.3.3 договору витрати на утримання майна, плату за комунальні послуги та інші включено до розміру фіксованої орендної плати.

Пунктом 3.4 договору сторони визначили, що орендар відшкодовує витрати на електроенергію у порядку, визначеному правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого розрахунку орендодавця в термін, зазначений у п.3.6 договору.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що у відповідності до умов укладеного між сторонами договору позивачем за період з листопада 2012 року по січень 2013 року нараховано відповідачу орендну плату, яка згідно розрахунку позивача, доданого до позовної заяви, становить 1278,39грн. (а.с.7).

На оплату орендної плати, витрат на організацію та експлуатацію систем електроживлення, відшкодування за використану електроенергію, витрат по опаленню позивачем виставлялись відповідачу відповідні рахунки (а.с.18-20).

Відповідно до п.6.1.3 договору орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

Проте, відповідач взятих на себе зобов'язань по сплаті орендної плати, відшкодування за використану електроенергію, витрат на організацію та експлуатацію систем електроживлення ПАТ "Укртелеком" згідно договору оренди нерухомого майна товариства №852/27 від 11.10.2012р. не виконав, в результаті чого на час розгляду справи у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 1278,39грн.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на доведені позивачем належними доказами та встановлені судом обставини справи, а також, вищевикладені положення чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу по договору оренди №852/27 є правомірними та такими, що підлягають задоволенню у сумі 1278,39грн.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 88,93грн. - пені та 23,54грн. - 3% річних.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені та 3% річних, господарський суд враховує наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Пунктом 8.2 договору №852/27 від 11.10.2012р. сторони погодили, що у разі наявності заборгованості по орендній платі, платі за комунальні послуги та іншим витратам за договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір пені складає 88,93грн., 3% річних - 23,54грн. (а.с.8-9).

Перевіривши проведені позивачем нарахування пені та 3% річних, суд прийшов до висновку, що вони нараховані правильно, відповідно до вимог чинного законодавства і умов договору та підлягають задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо) не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1)

- на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 18, ідентифікаційний код 21560766) в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" (10014, м. Житомир, вул. Київська, 20, ідентифікаційний код 01184114) - 1390,86грн. заборгованості, з яких: 1278,39грн. - основний борг, 88,93грн. - пеня, 23,54грн. - 3% річних, а також 1720,50грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек. з повід.)