Ухвала суду № 36632415, 15.01.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/680/14 Справа № 205/3109/13 Головуючий у 1 й інстанції - Залімська Н.В. Доповідач - Варенко О.П. Категорія 37

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Варенко О.П.,

суддів - Григорченка Е.І., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Кондратенко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2013 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и л а:

У травні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її дід - ОСОБА_5, який мешкав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. Її батько - ОСОБА_6, помер ІНФОРМАЦІЯ_4, тому вона є спадкоємцем діда за правом представлення. 11 травня 2008 року за домовленістю зі своєю тіткою - ОСОБА_3, вона зі своєю сім'єю переїхала в спадкову квартиру, де проживала до тих пір, поки тітка не вигнала її з квартири. Зазначила, що відповідачка ввела її в оману, повідомивши що саме вона є єдиною спадкоємицею за заповітом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_5 У зв'язку з пропущенням строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті діда, Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину. Зазначала, що пропустила строк з поважних причин, тому просила суд визначити їй додатковий строк у три місяці, протягом якого вона зможе подати заяву про прийняття спадщини після смерті свого діда ОСОБА_5

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення її позовних вимог.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 (а.с.4), після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема квартиру АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 є онукою померлого та спадкоємицею за правом представлення, відповідно до вимог ч. 1 ст. 1266 ЦК України.

11 травня 2008 року ОСОБА_2, з дозволу ОСОБА_3, вселилася в спадкову квартиру.

16 травня 2012 року позивачка звернулася до Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5, але їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та роз'яснено, що вона може звернутися до суду з заявою про поновлення строку для прийняття спадщини (а.с.10).

З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що вона через чотири роки з дня відкриття спадщини звернулася до суду з указаним позовом, зазначивши поважністю причини пропуску строку для прийняття спадщини те, що на момент смерті спадкодавця вона знаходилась у декретній відпустці по догляду за дітьми: сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сином ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, керуючись ст.ст. 1270, 1272 ЦК України, обґрунтовано дійшов висновку про те, що зазначена позивачкою така причина не звернення на протязі чотирьох років з відповідною заявою до нотаріальної контори, як необізнаність про відсутність заповіту ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 не є поважною для надання судом додаткового строку для прийняття спадщини, крім того, позивач на момент відкриття спадщини перебувала в м.Дніпропетровську, була повнолітня, дієздатна, не хворіла, знала про смерть діда та не була позбавлена можливості своєчасно звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Доводи позивачки в апеляційній скарзі про те, що причиною пропуску строку для звернення до нотаріальної контори з відповідною заявою стало перебування її у відпустці по догляду за дітьми: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2; довготривале оформлення документів на підтвердження спорідненості з померлим ОСОБА_5 та необізнаність з приводу відсутності заповіту на спірну квартиру, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.

Відповідно ж до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Таким чином, перебування позивача в декретній відпустці не може бути прийнято за поважну причину пропуску строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Посилання позивачки в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину на спірну квартиру незаконним шляхом, з порушенням законодавства також не можуть бути прийняті судом до уваги, так як не були предметом розгляду суду першої інстанції, оскільки ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.10.2012 року відмовлено у задоволенні клопотання про прийняття до розгляду уточнених позовних вимог ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину №836/2008, зареєстрованого в реєстрі за №1-64, недійсним (а.с.57).

Посилання позивачки в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а саме: позбавлення останньої права на промову у судових дебатах, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки спростовуються технічним записом судового засідання та журналом судового засідання від 19.11.2013 (а.с.143).

Порушень матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до скасування рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий

Судді