Ухвала суду № 36631637, 10.01.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 135/422/13-ц Провадження № 22-ц/772/81/2014Головуючий в суді першої інстанції:Волошина Т. В.Категорія: 53Доповідач: Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.

суддів: Чорного В.І., Чуприни В.О.,

при секретарі: Богацькій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Ладижинський завод «Екстра» на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 31 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Ладижинський завод «Екстра» про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, -

встановила:

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що у період з 01 грудня 2000 року по 01 листопада 2006 року та у період з 17 травня 2007 року по 27 грудня 2007 року працювала на ДП «Ладижинський завод «Екстра» на посаді економіста-інспектора по кадрам з виконанням друкарських робіт. Наказом № 92 від 01 листопада 2006 року її було звільнено з роботи згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. 17 травня 2007 року позивача знову прийнято на роботу на посаду інспектора по кадрам з виконанням друкарських робіт. Наказом № 53 від 27 грудня 2007 року її було звільнено з займаної посади згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. При звільненні з роботи відповідач не виплатив їй заборгованість із заробітної плати. Остаточний розрахунок по виплаті заробітної плати з нею було проведено лише 15 лютого 2013 року.

Посилаючись на порушення відповідачем трудового законодавства, з урахуванням змінених позовних вимог, ОСОБА_2 просила стягнути на її користь компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в розмірі 2 470 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 грудня 2007 року по 06 лютого 2013 року в сумі 30 336, 32 грн.

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 31 жовтня 2013 року позов задоволено та стягнуто з ДП «Ладижинський завод «Екстра» на користь ОСОБА_2 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в розмірі 2 470 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 грудня 2007 року по 06 лютого 2013 року в сумі 30 336, 32 грн.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ДП «Ладижинський завод «Екстра» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та відмовити в задоволенні позову в цій частині, а в частині задоволення позовної вимоги щодо стягнення на користь позивача компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати - залишити без змін та вирішити питання про судові витрати.

При цьому робиться посилання на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем порушено законодавство про оплату праці з підстав, передбачених ст.ст. 116, 117 КЗпП України і дія мораторію не поширюється на вимоги кредиторів про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що у період з 01 грудня 2000 року по 01 листопада 2006 року та у період з 17 травня 2007 року по 27 грудня 2007 року позивач працювала на ДП «Ладижинський завод «Екстра» на посаді економіста-інспектора по кадрам з виконанням друкарських робіт.

Наказом № 92 від 01 листопада 2006 року її було звільнено з роботи згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

17 травня 2007 року позивача знову прийнято на роботу на посаду інспектора по кадрам з виконанням друкарських робіт.

Наказом № 53 від 27 грудня 2007 року її було звільнено з займаної посади згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. При звільненні з роботи відповідач не виплатив їй заборгованість із заробітної плати. Остаточний розрахунок по виплаті заробітної плати з нею було проведено лише 15 лютого 2013 року.

Звернувшись в суду з позовом, ОСОБА_2, з посиланням на факт зобов'язання відповідача провести розрахунок при звільненні, заявлено вимогу про стягнення на її користь 30 336, 32 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 грудня 2007 року по 06 лютого 2013 року (день остаточного розрахунку) та компенсацію витрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у розмірі 2 470 грн.

Матеріалами справи встановлено та сторонами не заперечується, що відповідно до постановленої 18 грудня 2007 року ухвали господарського суду Вінницької області відкрито провадження в справі про банкрутство ДП «Ладижинський завод «Екстра», а ухвалою господарського суду Вінницької області від 23 вересня 2008 року складено реєстр вимог кредиторів, зокрема вказано, заробітна плата працівників - 291 702 грн. - друга черга.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Суд вірно відхилив пояснення відповідача щодо неможливості здійснити повний розрахунок з позивачем, оскільки невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому за відсутністю коштів у роботодавця не виключає відповідальності останнього.

Відповідні роз'яснення містяться у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року, де вказано, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Також судом вірно зазначено, що при визначенні розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню з підприємства за затримку виплати працівникові всіх сум при звільненні, необхідно керуватись Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Доводи відповідача щодо погашення заборгованості по виплаті заробітної плати відповідно до графіка черговості, визначеного ухвалою господарського суду Вінницької області від 23 вересня 2008 року, є безпідставними, оскільки відповідно до вимог Законів України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та «Про оплату праці» та виходячи із того, що між сторонами виникли трудові правовідносини, на них не поширюється правило ч. 4 ст. 12 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відтак на відносини, які випливають із трудових правовідносин, мораторій не поширюється, а належні суми підлягають виплаті.

Викладене свідчить, що суд першої інстанції вірно встановив обставини по справі та правильно застосував норми матеріального права, а відтак обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Ладижинський завод «Екстра» відхилити.

Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 31 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: С.К. Медвецький

Судді: В.І. Чорний

В.О. Чуприна

З оригіналом вірно: