Рішення № 36631527, 14.01.2014, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.01.2014

Справа № 901/3923/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маргунас Україна», Харківська обл., с.Васищеве,

до Публічного акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залів», м.Керчь,

про стягнення 15785,29 грн.

Суддя С.С. Потопальський

Представники:

Від сторін - не з'явились.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Маргунас Україна» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Публічного акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залів» про стягнення суми основного боргу розмірі 12428,00 грн., 3% в сумі 840,49 грн., 2516,80 грн. пені.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідачем не сплачується заборгованість по договору постачання № 2707-1 від 27.07.2012, в зв`язку з чим позивач звернувся із позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку та нарахував пеню та 3 % річних.

Представники сторін в судове засідання 14.01.2014 не з`явились.

Позивач у заяві від 14.01.2014 просив справу розглянути без його участі.

Ухвалою господарського суду від 26.11.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 12.12.2013 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 12.12.2013, 24.12.2013, розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Відповідач, втретє, без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Крім того, адреса відповідача зазначена в позовній заяві повністю співпадає з відомостями, що містяться у Витягу з ЄДРПОУ на відповідача, що залучений до матеріалів справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, приймаючи до уваги неодноразове відкладення розгляду справи, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів, та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також ту обставину, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України – за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ:

27.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маргунас Україна», Харківська обл., с.Васищеве, (продавець, надалі - позивач) та Публічним акціонерним товариством «Суднобудівний завод «Залів», м.Керчь, (покупець, надалі - відповідач) був укладений договір купівлі-продажу товару - карбід кальцію (надалі - Товар).

Відповідно до п.1.1 договору, продавець оплачує, а покупець приймає та сплачує товар: хімічну продукцію – найменування, кількість та ціна яких вказана в рахунках, специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно до п.2.1 договору, загальна сума договору складає: суму всіх специфікацій в рамках цього договору, які є його невід`ємною частиною. Сторони погодилися, що загальна сума договору не може бути більш 5000 000,00 грн.

Пунктом 2.3 встановлено, що порядок оплати: вказаний в специфікаціях, підписаних в рамках договору постачання № 2707-1 від 27.07.2012, які передбачають: асортимент, кількість, умови оплати товару, а також вартість товару в грошовій одиниці України – гривні.

На виконання договору поставки № 2707-1 від 27.07.2012р., специфікації до договору № 2707-4 від 27.07.2012р., рахунку-фактури № 2707- 1 від 27.07.2012р., та видаткової накладної № 0608-6 від 06.08.2012р. до цього договору, позивачем було поставлено відповідачу карбід кальцію у кількості 10,080 тон (десять тон 08 кг) за ціною 7416,67грн. за тону (без ПДВ), всього на загальну суму 89712,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, товар був поставлений Публічному акціонерному товариству «Суднобудівний завод «Залів», м.Керчь та отриманий за видатковою накладною № 0608-6 від 06.08.2012.

Проте відповідачем було частково сплачено за товар, зокрема: 14.08.2012 сплачено 44856,00 грн., 22.11.2012 сплачено 10000,00 грн., 13.12.12, сплачено 17428,00 грн., 31.05.2013 – 5000,00 грн.

За таких обставин, не сплаченою залишилась сума у розмірі 12428,00 грн.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Крім того, згідно цієї статті ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зі змісту положень ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України випливає, що учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості у розмірі 12428,00 грн. За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 12428,00 грн. підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 2516,80 грн., 3% річних у розмірі 840,49 грн., які також підлягають стягненню, з огляду на наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Окрім того боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.5.2 договору, у випадку прострочення постачання товару, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення від вартості невиконаного зобов`язання за кожний день прострочення.

Суд погоджується з розрахунком позивача 3 % річних та пені. За таких обставин, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 14.01.2014.

Повне рішення складено 15.01.2014.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залів», (вул.Танкістів, буд.4, м.Керчь, ЄДРПОУ 14307251) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маргунас Україна», (вул.Промислова, буд.17, с.Васищеве, Харківський р-н, Харківська обл., ЄДРПОУ 34858952) 12428,00 грн. основної суми боргу, 3% в сумі 840,49 грн., 2516,80 грн. пені, 1720,50 грн. судового збору.

Наказ видати після вступу рішення в законну чинність.

Суддя С.С. Потопальський