Ухвала суду № 36631220, 10.01.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Голубова Л.Б.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2014 року справа №805/16631/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

секретарі судового засідання Куленко О.Д.,

за участі представників позивача Новицької О.О., Деревянка А.М.,

представників відповідача Скляренко І.А., Домашенко Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року по справі № 805/16631/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення від 12.11.2013 року № 0004182202,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 19.11.2013 року звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення від 12.11.2013 року № 0004182202.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 12 листопада 2013 року № 0004182202.

Відповідач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, якою просив рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна» 08.09.2000 року зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Донецької міської ради, код ЄДРПОУ 05744121, знаходиться на обліку як платник податків у відповідача (а.с. 84, 85).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 18.10.2013 року по 24.10.2013 року відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Шоу Тайм Інкорпорейтед», за результатами якої 24.10.2013 року складено акт № 218/22-02/05744121 (а.с. 9-29).

Згідно з висновками акту перевірки позивачем порушено: п.198.3, ст. 198, п. 201.6, ст. 201 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті по декларації за липень 2013 року в розмірі 798949,00 грн..

В акті перевірки подаковий орган зазначає про відсутність доказів реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентиом ТОВ «Шоу Тайм Інкорпорейтед».

На підставі вказаного акту 12.11.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0004182202, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за липень 2013 року в розмірі 798949,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 399474,50 гривень (а.с. 30).

В акті перевірки подаковий орган зазначає про відсутність доказів реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентиом ТОВ «Шоу Тайм Інкорпорейтед».

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шоу Тайм Інкорпорейтед» 19 грудня 2012 року було укладено договір № 001758/2012 на виробництво аудіовізуальних творів - телевізійних передач, відповідно якого позивач замовив у продюсера роботи/послуги з виробництва 230 випусків аудіовізуальних творів-телевізійних передач під назвою «Говорить Україна» (а. с. 38-52).

На виконання вказаного договору 03 червня 2013 року між сторонами було підписано акт прийому - передачі, згідно якого продюсер передав, а замовник прийняв 91-98 випуски твору «Говорить Україна» через ftp-сервер, дата завантаження на сервер 01-02 червня 2013 року (а.с. 53). Вартість переданих випусків складає 1879880,00 грн., ПДВ - 375976,00 грн., всього - 2225856,00 грн.. ТОВ «Шоу Тайм Інкорпорейтед» виписав податкову накладну № 1 від 03 червня 2013 року на суму 1879880,00, ПДВ - 375976,00 гривень, всього на суму 2225856,00 грн.. (а.с. 57).

Крім того, 12 червня 2013 року між сторонами було підписано акт прийому - передачі, згідно якого продюсер передав, а замовник прийняв 99-107 випуски твору «Говорить Україна» через ftp-сервер, дата завантаження на сервер - 10-11 червня 2013 року (а.с. 54). Вартість переданих випусків складає 2114865,00 грн., ПДВ - 422973,00 грн., всього на сумму - 2537838,00 грн.. ТОВ «Шоу Тайм Інкорпорейтед» виписав податкову накладну № 2 від 12 червня 2013 року на суму 2114865,00, ПДВ - 422973,00 гривень, всього на суму 2537838,00 грн. (а.с. 58).

Вказані податкові накладні були включені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних у липні 2013 року.

Сума податку на додану вартість в розмірі 798949,00 грн. по зазначеним податковим накладним була включена позивачем до складу податкового кредиту за липень 2013 року.

Позивач за придбані роботи/послуги з виробництва аудіовізуальних творів-телевізійних передач «Говорить Україна» розрахувався з ТОВ «Шоу Тайм Інкорпорейтед», про що свідчать платіжні доручення № 2947 від 03 червня 2013 року на суму 2537838,00 грн. (а.с. 55) та № 3330 від 26 червня 2013 року на суму 2537838,00 грн. (а.с. 56).

Таким чином, умови договору виконані сторонами в повному обсязі.

Визначена договором продукція (аудіовізуальні твори - телевізійни передачі під назвою «Говорить Україна») була використана позивачем в своїй діяльності, що підтверджується довідкою про вихід програми «Говорить Україна» в ефір, довідкою про показники рейтингу глядацької аудиторії під час трансляції передачі «Говорить Україна», а також листом ТОВ «Індустріальний телевізійний комітет» від 28 жовтня 2013 року, згідно якого аудіовізуальні твори «Говорить Україна», що виходили в ефір телеканалу «Україна» заявлені на участь у конкурсі «Телетріумф 2013» в номінації «Суспільно-соціальне ток-шоу» (а.с. 66, 67, 65).

Щодо посидання апелянта на висновки акту зустрічної звірки контрагента позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено в акті перевірки ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» згідно акту № 835/22-07/38405699 від 06 вересня 2013 року, складеного державною податковою інспекцією в Шевченківському районі м.Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Шоу Тайм Інкорпорейтед», вказаний контрагент позивача не знаходиться за податковою адресою, в нього відсутні виробничі, складські приміщення, транспорт та устаткування.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники відповідача пояснили, що ТОВ «Шоу Тайм Інкорпорейтед» до теперішнього часу зареєстрований як платник податків, в тому числі й ПДВ, з Єдиного державного реєстру підприємств не виключений, відносно нього судового рішення про припинення юридичної особи не приймалось. Крім того, представники відповідача не змогли пояснити суду апеляційної інстанції навіщо ТОВ «Шоу Тайм Інкорпорейтед», результатом діяльності якого є інтелектуальні вироби та аудіовізуальні твори наявність виробничих, складських приміщень, транспорту чи певного устаткування. До того ж, яким чином було зафіксовано вітсутність у контрагента виробничих, складських приміщень, транспорту чи певного устаткування, якщо було складено акт про неможливість проведення зустрічної перевірки.

Колегія суддів зазначає, що Податковий кодекс України визначає податкову накладну, як єдиний документ, який підтверджує суми податкового кредиту і на підставі якого платник податків має право формувати податковий кредит. При цьому, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від сплати контрагентом його зобов'язань.

Податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, виписані ТОВ «Шоу Тайм Інкорпорейтед», яке на момент спірних правовідносин було зареєстровано платником ПДВ.

Податковий орган в акті перевірки дійшов висновку про відсутність реальності вказанної вище господарської операції між позивачем та його контрагентом, та зазначив, що оскільки реальність вчинення господарських операцій ТОВ «ТРК «Україна» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, то у підприємства не було підстав для податкового обліку вказаних операцій. Правочини, укладені з контрагентом, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Податковим органом в акті перевірки зазначено про нездійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Шоу Тайм Інкорпорейтед», а також з визнання завищеними витрат та завищеним податкового кредиту з податку на додану вартість за такими операціями, тим самим податковий орган зробив висновок про неправомірність (нікчемність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Проте, відповідачем а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не надано жодного доказу в підтвердження вказаних висновків.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Посилання апелянта на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту та формування валових витрат, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні як першої так й апеляційної інстанцій.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи та апеляційній скарзі відповідача відсутні будь - які докази наявності обвинувального вироку в кримінальній справі або відомостей щодо визнання в судовому порядку угоди, укладеної між позивачем та його контрагентом нікчемною або недійсною.

Таким чином податковим органом без належних доказів та підстав в акті перевірки позивача зазначено про відсутність реальності робіт (послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом, що є тільки припущенням. Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним, оскільки факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки документальної позапланової невиїзної перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, ґрунтуються на припущеннях та без системного викладення порушень вимог діючого податкового законодавства.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 12.11.2013 року № 0004182202.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасована чи змінена з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду від 05 грудня 2013 року є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року по справі № 805/16631/13-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року по справі № 805/16631/13-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий: І.В. Юрко

Судді: Г.М. Міронова

А.А.Блохін