Ухвала суду № 36631187, 10.01.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Матвєєва В.В.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2014 року справа №812/6212/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бишова М.В.

суддів Компанієць І.Д., Шальєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна вугільна компанія» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року по адміністративній справі №812/6212/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна вугільна компанія» до державної податкової інспекції у м. Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.07.2013р. №0000331530,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Східна вугільна компанія» (далі ТОВ «СВК») звернулось до суду із позовом до державної податкової інспекції у м. Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.07.2013р. №0000331530.

В обґрунтування позову зазначило, що відповідачем було проведено камеральну перевірку податкової декларації з ПДВ від 20.05.2013р. правомірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів за квітень 2013 року ТОВ «СВК», за наслідками якої складено акт перевірки від 18.06.2013р. У висновках акту перевірки зазначено, що в результаті зменшення позивачу за період з 01.04.2012р. по 31.01.2013р. розміру від'ємного значення у сумі 6 771 935 грн, що вплинуло на залишок від'ємного значення за період квітень 2010 року, призвело до порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого, при відсутності від'ємного значення за квітень 2010 року, позивачем завищено суму бюджетного відшкодування у квітні 2013 року у розмірі 92814 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Свердловську прийнято податкове повідомлення-рішення №0000331530 від 01.07.2013р., яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування за квітень 2013 року з ПДВ у розмірі 92814 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 46407 грн. Позивач не погоджується із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та вважає його протиправним.

В акті перевірки відповідач, посилаючись на результати документальної позапланової перевірки за період з 01.04.2012 по 31.03.2013, яким зменшено розмір від'ємного значення в сумі 6 550 901 грн, вважає, що таке зменшення вплинуло на залишок від'ємного значення за період квітень 2010 року. Позивач вважає такі висновки безпідставними, оскільки сума від'ємного значення ПДВ у розмірі 4 786 329 грн сформувалася та була відображена у деклараціях з ПДВ в період 2011-2012 роках. У кожному місяці, за яким відповідач не визнав частку податкового кредиту, значення рядку 24 декларації в декілька разів перевищувало суму, не визнану відповідачем, а саме, на думку позивача, у жодному періоді від'ємне значення у податковій декларації не було рівне нулю та не виникали податкові зобов'язання.

Щодо посилань відповідача на результати акту перевірки від 19.04.2013 та порушень п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, а саме заниження податкового зобов'язання у розмірі 104 166,67 грн у зв'язку з реалізацією Комбайну гірничопрохідницького 1ГПКС-01 за договором купівлі-продажу від 25.12.2012р., позивач зазначив, що зазначений комбайн було придбано у ТОВ НПО «ДОНГРІ» за ціною 3 906 000 грн, в тому числі ПДВ 651 000 грн. У зв'язку із необхідністю розв'язання судового спору, сторони дійшли згоди про укладення договору купівлі-продажу вказаного Комбайну за ціною 3 281 000 грн, в тому числі ПДВ 546 833,33 грн. Зазначена ціна була нижчою за ціну, за якою такий комбайн було придбано ТОВ «СВК», оскільки на момент його продажу він був у несправному та неробочому стані, потребував значного ремонту та мав інші недоліки, які були встановлені експертизою. Пояснення щодо реалізації комбайну за договором від 25.12.2012р. та всі необхідні документи надавалися ДПІ у м. Свердловську. Тому доводи відповідача щодо порушення п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України є безпідставними та незаконними.

Щодо нестачі вугілля на складі підприємства та заниження податкових зобов'язань за грудень 2012 року у сумі 1 985 606,67 грн, що в подальшому призвело до завищення від'ємного значення, різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 1 985 606,67 грн, позивач посилається на те, що оприбуткування на баланс підприємства вугілля можливе на підставі акта маркшейдерського виміру відібраного вугілля за вартістю, яка є середньою ринковою ціною на подібне вугілля, враховуючи показники якості такого вугілля. Так як вибірка вугілля з гірської маси на етапі будівництва шахти ТОВ «СВК» є технічно неможливою та економічно недоцільною, весь обсяг гірничої маси (рядового вугілля) вивозився на породний відвал, де й складувався. Надані фахівцями підприємства пояснення податковим органом були сприйняті в іншому ракурсі, журнали обліку не придатної до використання гірничої маси відповідачем трактувались як підтвердження нестачі вугілля на підприємстві, виходячи з зазначеної ціни у 855,20 грн/т без ПДВ за високоякісний антрацитовий концентрат, який можна отримати лише в результаті збагачення рядового вугілля високої якості.

Щодо порушення п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «СВК» завищено податковий кредит на 4 514 025 грн, позивач зазначив, що дане порушення встановлене податковим органом у зв'язку з не виявленням документів, що підтверджують фактичний рух товару від продавця до покупця, оскільки по взаємовідносинам позивача з контрагентами є неналежне оформлення товарно-транспортних накладних. Проти цього позивач заперечує, так як реальність поставки товарів підтверджується наявними та дослідженими відповідачем під час проведення перевірки договорами, додатковими угодами, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями про оплату ТМЦ, податковими та видатковими накладними, актами приймання-передачі. Відсутність в ТТН часу прибуття, розвантаження, місце постачання не є обов'язковим реквізитом і не може доводити факт відсутності самої поставки. Основним документом, на думку позивача, що дає підставу для прийому та оприбуткування надходження вантажу є прибуткові накладні. Тому твердження відповідача щодо відсутності у позивача документів, що підтверджують рух товарів, є помилковим.

У зв'язку з відсутністю серед контрагентів ТОВ «СВК» підприємств з сумнівною податковою репутацією та наявністю всіх необхідних документів, що підтверджують поставку товарів, позивач вважав податкове повідомлення-рішення №0000331530 від 01.07.2013 протиправним та просив скасувати його.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СВК» відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову (т.с.2 а.с.59-62). Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач вказує, що під час розгляду справи суд першої інстанції порушив норми процесуального та матеріального права. Висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не відповідають обставинам справи.

Податкове повідомлення-рішення від 01.07.2013 №0000331530 прийняте на підставі акту перевірки від 18.06.2013р. №1/15-30-32727602, висновки викладені в ньому, ґрунтуються виключно на висновках Акту документальної позапланової перевірки позивача від 19.04.2013р. №168/15-30-32727602. Акт від 19.04.2013р. № 168/15-30-32727602 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «СВК» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за січень 2013 року», на який посилається відповідач у Акті від 18.06.2013р. фактично не досліджував правомірність нарахування бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів за квітень 2013р., в процесі перевірки використано (стор.2 Акту від 19.04.2013р.): декларації з ПДВ за квітень 2012 року - січень 2013 року та інші документи за період 04.2012р.-01.2013р. Перевірка правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2013 року, охоплює декларації починаючи з попередніх звітних (податкових) періодів, в яких виникло від'ємне значення ПДВ до звітного (податкового) періоду, за який задекларовано бюджетне відшкодування ПДВ, включно, а саме з квітня 2010 року. Актом перевірки від 19.04.2013р. №168/15-30-32727602 декларація за квітень 2010 року документально не досліджувалася, не встановлювалась правомірність нарахування сум бюджетного відшкодування з ПДВ. не досліджувалися контрагенти по взаємовідносинам з якими було сформована сума бюджетного відшкодування. Судом першої інстанції, в порушення ст. 11 КАС України, не прийняті до уваги та не дана оцінка наданим позивачем доказам по справі - договорам та додатковим угодам до них, переліку обов'язкової первинної бухгалтерської та складської документації, та іншим документам які повністю підтверджують реальність господарської діяльності ТОВ «СВК» та правомірність формування сум бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2010 року та обґрунтування позивача щодо незаконності та протиправності висновків, викладених відповідачем у актах перевірки від 18.06.2013р. №1/15-30-32727602 та від 19.04.2013р. №168/15-30-32727602 та прийнятих на їх підставі оскаржуваних повідомлень-рішень.

На підставі Акту від 19.04.2013р. були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: від 14.05.2013р. №0000221530 форми «В1» про порушення позивачем п.200.4 ст. 200 ПК України, яким зменшено суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за січень 2013р. у розмірі 117 286 грн та нарахування штрафних санкцій у розмірі 58 643 грн; від 14.05.2013р. №0000231530 форми «В4» про порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198,6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2013р. у розмірі 6 771 935 грн (за актом від 19.04.2013 р. за №168/15-30-32727602); від 14.05.2013р. №0000241530 форми «В1» про порушення позивачем п.200.11 ст.200 ПК України, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за лютий 2013р. у розмірі 111623 грн та нараховано штрафні санкції у розмірі 55 811 грн (за актом від 19.04.2013р. №169/15-30-32727602). ТОВ «СВК» з зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями не погодилось та оскаржило їх до суду. Вищенаведені податкові повідомлення - рішення на день здачі декларації з ПДВ за квітень 2013 року були не узгоджені. На день здачі декларації з ПДВ за квітень 2013 року ТОВ «СВК» не знала та не могла знати щодо неправомірності віднесення до рядку 23. Декларації з ПДВ за квітень 2013 року суми 92 814 грн. ТОВ «СВК» правомірно відобразило у рядку 23 Декларації з ПДВ за квітень 2013 року суму 92 814 грн, так як податкові повідомлення - рішення, які прийняті на підставі акту перевірки від 19.04.2013 року були не узгодженні і висновки, викладені в акті перевірки від 19.04.2013 року, не мали бути прийняті ТОВ «СВК» до уваги при заповненні Декларації з ПДВ за квітень 2013 року. ТОВ «СВК» має право відкоригувати від'ємне значення з ПДВ тільки після набрання чинності рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23.07.2013 р. по справі №812/4800/13-а за позовом ТОВ «СВК» до ДПІ у м. Свердловську про скасування податкових повідомлень рішень, тобто тільки у вересні 2013 року вже після подачі до ДПІ у м. Свердловську декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року. Декларація з податку на додану вартість за квітень 2013 року була подана ТОВ «СВК» до ДПІ у м. Свердловську 20.05.2013 року, значно раніше ніж судове рішення по справі №812/4800/13-а набрало законної сили. Крім цього, судом першої інстанції. в порушення ст.86 КАС України, не дана оцінка доказам позивача, а саме: на третій сторінці Акту від 18.06.2013р. № 1/15-30-32727602 зазначено, що за період з 01.01.10р. по 31.03.11р. була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Східна вугільна компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства, акт від 05.07.2011 № 500/23/32727602. Відповідно до акту від 05.07.2011р. (ст.39-41), перевіркою не встановлено заниження або завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у декларації за квітень 2010 року. За результатами зазначеної перевірки було встановлено лише порушення щодо декларування податку на додану вартість у березні 2011 року. Однак, при дослідженні судом першої інстанції акту перевірки від 05.07.2011р. та прийнятих на його підставі податкових повідомлень - рішень ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 року по справі №2а-11767/11/1270 залишена без змін постанова Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2012 року, якою скасовані податкові повідомлення - рішення, якими зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ у сумі 59 764 грн та зменшено суму об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 175 031 грн. Отже, акт від 05.07.2011р підтверджує правомірність нарахування бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2010 року. На думку апелянта, ТОВ «СВК» правомірно відобразило у рядку 23 Декларації з ПДВ за квітень 2013 року суму 92 814 грн.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення. Представник відповідача надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник позивача надав клопотання про відкладення розгляду справи, в якому вказав на неможливість прибуття до судового засідання представника ТОВ «СВК» у зв'язку із черговою відпусткою з 09 по 12 грудня 2013р.

Враховуючи те, що справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 10 січня 2014р., після закінчення відпустки представника позивача, інших поважних причин відкладення розгляду справи суду не повідомлено, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін в порядку письмового провадження на підставі ст.197 ч.1 п.2 КАС України.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «СВК» зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Свердловської міської ради Луганської області 12.11.2003р. за №12661200000002691 (т.с.1 а.с.25-26), про що внесено запис до ЄДР підприємств та організацій України (т.с.1 а.с.27-28). Згідно свідоцтва №200034474 позивач зареєстрований платником податку на додану вартість 12.03.2012р. (т.с.1 а.с.114).

ТОВ «СВК» 20.05.2013р. до ДПІ в м. Свердловську було подано податкову декларацію з податку на додану вартість №9029115509, де в п.23.2 зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів в розмірі 92814 грн (т.с.1 а.с.115-116), оскільки в декларації від 19.05.2010р. за квітень 2010 року в п.23.1 залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, значення рядка 22.2 податкової декларації попереднього звітного періоду становить 95222 грн (т.с.1 а.с.120-121).

Відповідно до додатку №2 до декларації з ПДВ за квітень 2010 року, частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх податкових періодах та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування, відсутня (т.с.1 а.с.122).

Фахівцями ДПІ у м. Свердловську у період з 21.05.2013р. по 18.06.2013р. було проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість від 20.05.2013р. №9029115509 правомірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів за квітень 2013 року ТОВ «СВК», про що складений акт від 18.06.2013р. №1/15-30-32727602 (т.с.1 а.с.8-17), згідно висновків якого виявлено порушення п.200.4 ст.200 ПК України: при відсутності залишку від'ємного значення за період квітень 2010 року позивачем завищено суму бюджетного відшкодування у квітні 2013 року у розмірі 92814 грн у зв'язку з тим, що за результатами документальної позапланової перевірки позивача за період з 01.04.2012р. по 31.01.2013р., результати якої оформлені актом від 19.04.2013р. №168/15-30-32727602 (т.с.2 а.с.5-21), підприємством зменшено розмір від'ємного значення у сумі 6771935 грн, що вплинуло на залишок від'ємного значення за період квітень 2010 року, відхилення склало 92814 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області 01.07.2013р. винесено податкове повідомлення-рішення №0000331530 (т.с.1 а.с.18), згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за квітень 2013 року з податку на додану вартість у розмірі 92814 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 46407 грн.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право, окрім іншого, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Розділ V ПК України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пункт 187.1 ст. 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Стаття 200 ПК України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до вимог ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У період з 01.04.2013р. по 19.04.2013 працівниками ДПІ у м. Свердловську було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СВК» щодо правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів за січень 2013 року, про що складений акт від 19.04.2013р. №168/15-30-32727602 (т.с.2 а.с.5-21).

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 14.05.2013р. №0000221530 про порушення позивачем п. 200.4 ст. 200 ПК України, яким зменшено суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за січень 2013 року у розмірі 117286 грн та нараховано штрафних санкцій у розмірі 58643 грн;

- від 14.05.2013р. №0000231530 про порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198,6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2013 року у розмірі 6771935 грн;

- від 14.05.2013р. №0000241530 про порушення позивачем п. 200.11 ст. 200 ПК України, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за лютий 2013 року у розмірі 111623 грн та нараховано штрафні санкції у розмірі 55811 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в судовому порядку.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.07.2013р. по адміністративній справі №812/4800/13-а (т.с.1 а.с.58-68), яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.09.2013р. (т.с.1 а.с.69-74) відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «СВК» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.05.2013р. №0000231530, №0000241530 та №0000241530.

Враховуючи, що сума ПДВ, заявлена позивачем до відшкодування у квітні 2013 року у розмірі 92814 грн, яка утворилась у квітні 2010 року, була складовою частиною зменшення суми від'ємного значення у розмірі 6 550 901 грн, правомірність зменшення якого підтверджена судовим рішенням, позивач не мав права заявляти до відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів за рядком 23.2 декларації з ПДВ за квітень 2013 у зазначеному вище розмірі, яка утворилась у квітні 2010 року.

Згідно з ст.72 ч.1 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, на підставі вищевикладеного суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що, вказаними судовими рішеннями було підтверджено правомірність висновків, викладених в акті перевірки від 19.04.2013р. та прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, у тому числі в рахунок майбутніх платежів, ТОВ «СВК», в порушенням вимог п. 200.4 ст. 200 ПК України, при відсутності залишку від'ємного значення за період квітень 2010 року, було завищено суму бюджетного відшкодування у квітні 2013 року у розмірі 92814 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач діяв правомірно, у зв'язку із чим позов ТОВ «СВК» задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196-198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна вугільна компанія» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року по адміністративній справі №812/6212/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року по адміністративній справі № 812/6212/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Колегія суддів: М.В. Бишов

І.Д. Компанієць

В.А. Шальєва