Постанова № 36631151, 13.01.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2014 року Справа № 912/1424/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В.- доповідача,

суддів: Іванова І.М., Подобєда І.М.

при секретарі: Погорєловій Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Атласова І.Ю. представник, довіреність №б/н від 06.08.13;

від відповідача: Гнатюк К.В. представник, довіреність №1 від 01.04.13;

від третьої особи: Босько А.Б. директор, паспорт серія ЕБ №079504 від 21.12.04;

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства "Аграрник-2007" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.11.2013р. у справі №912/1424/13

за позовом: Фермерського господарства "Аграрник-2007",

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальність "Вікторія-Агро",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фермерське господарство "Босько А.Б."

про стягнення 157 566,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 19 листопада 2013 року (суддя Тимошевська В.В.) визнано недійсним договір міни земельних ділянок від 15.08.2008 р., укладений між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Агро" та фермерським господарством "Аграрник-2007".

У задоволенні позову Фермерського господарства "Аграрник-2007" до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальність "Вікторія-Агро" про стягнення 157 566 грн. - відмовлено.

З рішенням суду не погодився позивач - Фермерське господарство "Аграрник-2007", звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити заявлені ним вимоги.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що договором оренди не передбачена обов'язкова письмова згода на обмін земельними ділянками, між сторонами склалися фактичні відносини на підставі укладеного договору, які виконувались сторонами без заперечень протягом 2008-2012 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2013 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 13 січня 2014 року на 15.00 годину.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Звертаючись із позовом про стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Агро" (надалі - СТОВ "Вікторія-Агро") 157 566,00 грн. збитків, пов'язаних з порушенням договірних зобов'язань щодо міни земельних ділянок, позивач посилався на те, що збитками є вартість проведених робіт з обробітку відповідних земельних ділянок, які позивач повинен заплатити фермерському господарству "Босько А.Б." згідно договору про надання послуг.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог та визнавши договір міни земельних ділянок від 15.08.2008 р., укладений між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Агро" та фермерським господарством "Аграрник-2007" недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що договір міни земельних ділянок від 15.08.2008р., якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не відповідає нормам Закону України "Про оренду землі", тому є недійсним. Оскільки позивач пов'язує вимогу про стягнення збитків з порушенням відповідачем договірних зобов'язань щодо міни земельних ділянок, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог на вказаних обставинах та відсутність підстав для їх задоволення. В даному конкретному випадку відсутній повний склад правопорушення, з яким закон пов'язує відшкодування збитків, а відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність особи .

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Згідно Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону).

Отже, під час оренди землі орендар зобов'язаний неухильно дотримуватися умов договору оренди землі та вимог земельного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що 15.08.2008 року СТОВ "Вікторія-Агро" (Сторона 1) та фермерське господарство "Аграрник-2007" (Сторона 2), уклали договір міни земельних ділянок, які знаходяться на території Канізької сільської ради Новомиргородського району, площею: 63,56 га, які перебувають у Сторони 1, на 58,04 га, які перебувають у Сторони 2 (том І а.с. 10) на підставі укладених договорів оренди з фізичними особами орендодавцями (том І а.с. 41-113, том ІІ а.с. 2-142).

Строк дії названого договору - з моменту його підписання до завершення виробничого циклу (до остаточного збору врожаю).

15.08.2008 р. між сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі земельних ділянок (том І а.с. 11).

В силу приписів ч. 8 ст. 8 Закону України "Про оренду землі", в редакції на дату укладання договору міни, орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом укладання між ними договорів суборенди відповідних ділянок, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Тобто, наведена норма передбачає можливість обміну земельними ділянками між орендарями, однак шляхом укладення договору суборенди, а не договору обміну (міни).

Умовами договорів оренди, укладеними між власниками земельних ділянок та фермерським господарством «Аграрник-2007» також передбачено, що орендарю надається право обміну орендованої земельної ділянки лише за згодою орендодавця ( а.с. 42-113 т.1)

Проте, здійснений сторонами між собою обмін земельними ділянками, які належать їм на праві оренди, шляхом укладення договору міни, є порушенням викладених приписів ч. 8 ст. 8 Закону України "Про оренду землі". Будь який документ, підтверджуючий згоду орендодавця на укладення договору в матеріалах справі відсутній.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. В силу ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Пункт 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України надає право господарському суд визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Як роз'яснено в п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України). Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК).

За таких обставин судова колегія погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про визнання договору міни земельних ділянок від 15.08.2008 року недійсним.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні і не оспорювалось сторонами, позивач фактично не виплатив третій особі, з якою будь-укладений договір про надання послуг по обробці земельних ділянок, вартість цих послуг у сумі 157 566 грн., вимог про повернення цієї суми третя особа до позивача не заявляла. Означене свідчить про відсутність збитків, заподіяних позивачу відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

В ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків є, зокрема, правовим наслідком порушення зобов'язання, що визначено ст. 611 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

При цьому, для визначення підстав застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків (шкоди), необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками (шкодою), вини відповідача. Причинно-наслідковий зв'язок між збитками та правопорушенням означає, що господарське правопорушення повинно передувати виникненню збитків.

Оскільки суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про визнання договору міни земельними ділянками недійсним, а позивач згідно поданого позову пов'язує виникнення збитків з порушенням відповідачем договірних зобов'язань щодо міни земельних ділянок, то висновки суду і в цій частині про відсутність підстав для задоволення позову також є законними та обґрунтованими.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, і не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на вищенаведене суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Аграрник-2007" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 19 листопада 2013 року у справі № 912/1424/13 - залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст виготовлено 14.01.2014 року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя О.Г.Іванов

Суддя І.М.Подобєд