Ухвала суду № 36630783, 16.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2013 року м. Київ К/9991/32000/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Линовицький цукрокомбінат «Красний»

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.10.2010 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2011 р.

у справі №2а-3753/10/2570

за позовом Закритого акціонерного товариства «Линовицький цукрокомбінат «Красний»

до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Линовицький цукрокомбінат «Красний» (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області (далі-відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.10.2010 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку з проведеною реорганізацією на Прилуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Чернігівської області Державної податкової служби.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази реорганізації відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що 17.06.2010 р. працівниками державної податкової інспекції на підставі направлень на перевірку від 26.04.2010 р. № 373 та від 27.05.2010 р. № 484 було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання підприємством вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2009 р., результати якої викладено в акті від 17.06.2010 р. № 620/23-00372629.

У ході проведеної перевірки контролюючим органом було зафіксовано порушення позивачем п. 13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало у тому, що підприємством було занижено податок з доходу нерезидента джерелом його походження з України у загальній сумі 42 281,03 грн., у тому числі за 4 квартал 2008 р. у сумі 7028,45 грн., за І квартал 2009 р. у сумі 8691,50 грн., за II квартал 2009 р. у сумі 8440,06 грн., за III квартал 2009 р. у сумі 9203,77 грн., за 4 квартал 2009 р. у сумі 8917,25 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 30.06.2010 р. №0000052200/0/1161, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем у сумі 42 281,03 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 84 562,06 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (далі - позичальник) та нерезидентом фірмою Handelsgesellschaft mbH"Німеччина (далі - кредитор) було укладено кредитні договори від 08.07.2003 р. № 1/2003 та від 21.07.2004 р. № 4/2004, за якими кредитор - німецька фірма (нерезидент) зобов'язувалася надати позивачу кредити з оплатою 10% річних.

Позивач здійснив виплату процентів за користування кредитними коштами нерезиденту (кредитору) фірмі Handelsgesellschaft mbH"Німеччина, згідно кредитного договору від 08.07.2003 р. №1/2003 у сумі 87 589,03 доларів США, що становить 657 363,49 грн. та договору від 21.07.2004 р. №4/2004 у сумі 25 041,10 доларів США, що становить 188 257,13 грн., всього на загальну суму 845 620,62 грн.

Відповідач у ході здійсненої перевірки дійшов висновку про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині неутримання податку, передбаченого ст. 13 вказаного Закону.

Так, відповідно до п. 13.1, 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Крім того, згідно ст. 19 Закону України «Про систему оподаткування» встановлено, що якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про оподаткування, то застосовуються правила міжнародного договору.

Як встановлено судовими інстанціями, між Урядом України та Федеративною Республікою Німеччина було укладено Угоду про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на дохід і майно, яка була ратифікована Законом України «Про ратифікацію Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на дохід і майно» (далі - Угода).

Згідно пункт «а» статті 3 Угоди, існуючим податком в Україні, на який поширюється вказана Угода, є, зокрема, податок на прибуток підприємств.

Відповідно до ст. 1 Угоди, ця Угода застосовується до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав.

Судами у ході розгляду справи було встановлено, що нерезидент - німецька фірма Handelsgesellschaft mbH"Німеччина має статус резидента Федеративної Республіки Німеччина, на якого поширюється зазначена Угода.

Відповідно до п. 4 ст. 11 Угоди, під терміном "проценти" передбачається доход від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і, зокрема, доход від урядових цінних паперів і доход від облігацій чи боргових зобов'язань, включаючи премії та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій та боргових зобов'язань.

Пункт 1 статті 11 Угоди визначає, що проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись тільки у цій другій Державі.

Однак такі проценти можуть оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 5 процентів від валової суми процентів в усіх інших випадках, відповідно до підпункту b) пункту 2 статті 11 Угоди.

Згідно п. 4 ст. 25 Угоди, якщо оподаткування доходу в Договірній Державі здійснюється через утримання податку у джерела, і якщо це оподаткування обмежено положеннями цієї Угоди, тоді застосування зниження цього податку або звільнення від нього повинно бути визначено внутрішнім законодавством цієї Держави згідно з процедурами, що передбачені для цього компетентними органами двох Договірних держав.

Судами попередніх інстанцій було правильно визначено, що у даному випадку проценти виникли в Україні. Так, кредитор відповідно до кредитних договорів фактично мав право на проценти, оскільки кредитними договорами передбачено нарахування відсотків у розмірі 10% від договірної суми.

По кредитному договору від 08.07.2003 р. №1/2003 виплачені позивачем на користь кредитора-нерезидента проценти становлять 87 589,03 доларів США, що в цілому складає 657 363,49 грн. та по кредитному договору від 21.07.2004 р. №4/2004 проценти становлять 25 041,10 доларів США, що складає 188 257,13 грн., а всього позивачем сплачено процентів на користь кредитора на загальну суму 845 620,62 грн.

Зважаючи на викладене, судові інстанції правомірно визначились із тим, що 5% податку від суми виплачених процентів у розмірі 845 620,62 грн. становить 42 281,03 грн., отже, сума спірного податкового зобов'язання у розмірі 42 281,03 грн. не перевищує 5% від валової суми процентів, а тому не суперечить b) пункту 2 статті 11 Угоди.

За наведених обставин, судова колегія погоджується із висновками попередніх судових інстанцій стосовно заниження позивачем податку з доходу отриманого нерезидентом Handelsgesellschaft mbH" Німеччина із джерелом походження з України на вказану суму.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Прилуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Чернігівської області на Прилуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Чернігівської області Державної податкової служби.

2. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Линовицький цукрокомбінат «Красний» залишити без задоволення.

3. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.10.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2011 р. у справі №2а-3753/10/2570 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.