Ухвала суду № 36630454, 18.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2013 року м. Київ К/9991/63994/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011

у справі № 2а-28488/10/0570

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Бінко»доЖовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполяпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бінко» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Бінко») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя (далі по тексту - відповідач, Жовтнева МДПІ м. Маріуполя) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2011, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011, позов задоволено частково. Визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0111241542/0 від 15.07.2010, № 0111241542/1 від 03.08.2010, № 0111241542/2 від 08.10.2010, № 0111241542/3 від 15.10.2010 в частині донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 6750,00 грн., з яких за основним платежем - 5000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1750,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в період з 30.06.2010 по 02.07.2010 Жовтневою МДПІ м. Маріуполя було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Бінко» з питань правових відносин з платниками податків ПП «Магнолія» за період з 01.03.2010 по 31.03.2010 та ПП «Форт-А» за період з 01.03.2010 по 30.04.2010, за результатами якої був складений акт № 1645/07-213/25607045 від 02.07.2010, яким встановлено порушення пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ПП «Форт-А», ПП «Магнолія», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності договорів, укладених між позивачем та вказаними контрагентами.

На підставі акту перевірки 15.07.2010 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0111241542/0, яким позивачу донараховано податкове зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 18839,60 грн., з яких за основним платежем - 13814,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 5025,60 грн.

За наслідками адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0111241542/1 від 03.08.2010, № 0111241542/2 від 08.10.2010, № 0111241542/3 від 15.10.2010 із визначенням тієї ж суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Задовольняючи частково позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у ПП «Форт-А», ПП «Магнолія» товарів, послуг, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особами, які мають статус платників податку на додану вартість.

Фактичне виконання спірних договорів підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

При цьому слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Разом з тим, як встановлено судами, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами, узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальників, у зв'язку з чим твердження податкового органу про нікчемність укладених позивачем з ПП «Форт-А» та ПП «Магнолія» правочинів є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е.Острович (підпис)М.О. Федоров